Цього тижня топ-темою медіа-сфери без перебільшення мало стати інтерв’ю телевізійного ведучого Дмитра Гордона з політиком, народним депутатом України 3-го скликання Михайлом Бродським, що 28 травня вийшло в ефірі програми «Гордон» на каналі «112 Україна». У прямому ефірі відомий прямолінійністю у висловлюваннях пан Бродський підняв низку тем, які багато років ігнорувала українська журналістика. Він, зокрема, розповів, як в Україні часів президентства Леоніда Кучми розправлялися з неугодними політиками, як знищували та віджимали приватний бізнес, зокрема медіа, як розподіляли високі посади та й взагалі працювала система, що «могла зламати будь-яку людину». Окремо політик наголосив, що за вбивством українського журналіста Георгія Гонгадзе безпосередньо стоїть Леонід Кучма. І за свої слова Михайло Бродський готовий відповідати у суді. Такий відвертий поворот в прямому ефірі на хвилинку спантеличив навіть ведучого Дмитра Гордона, який на «112 Україна» та й в інших своїх проектах звик до гострих постановок питань.
— Мені сказали — віддай газету («Киевские ведомости». — Ред.). Горбулін просто в обличчя так сказав. Або тебе посадять. Твоїх директорів посадять, фірму розвалять, все заберуть... І вони стримали своє слово. Все знищили і мене посадили. Вигадали статтю і дали 10 років за те, що продав дві квартири і нібито не заплатив податки, — сказав в ефірі Бродський. — Коли трапилося нещастя з Гонгадзе, коли Кучма замовив Гонгадзе, я в цьому абсолютно переконаний. Нехай подасть на мене до суду, 100%.
— Я не вірю в це, — спантеличено перебив гостя Гордон.
— Дивись. За його (Леоніда Кучми. — Ред.) замовленням Кравченко розвалив мій бізнес, вони намагалися знищити мою сім’ю...
— Може, Кравченко сам це робив... — уточнив Гордон.
— Слухай мене. Кучма, вся його сім’я, Пінчук... відповідальні переді мною і моєю родиною. Вони думають, що в них все закінчилося? Нічого не закінчилося. Коли Кравченко разом з Пукачем вбив Гонгадзе, я в цьому переконаний, ми домоглися в Верховній Раді проголосувати за відставку Кравченка...»
За словами Бродського, коли в Раді добилися голосів для відставки Кравченка, той покликав його ввечері поговорити і просив за все вибачення...
Погодьтеся, що в прямому ефірі загальнонаціонального українського ТБ такі гострі постановки питання можна почути вкрай рідко. Можемо згадати хіба що програми «Право на владу» (канал «1+1») за участі Івана Капсамуна та DROZDOV (канал ZIK) з гостем Олександром Єльяшкевичем. Переважна більшість медіа — або в системі зацікавленого «клану», або підігрують їм, або просто не розуміють важливості теми. Українська журналістика, схоже, «загрузла» в темі «справи Гонгадзе — Подольського». Інакше чим можна пояснити, що інтерв’ю за участі Бродського не стало резонансним?
Попри чималий рейтинг перегляду (на «Ютуб-каналі» відеозапис розмови лише за два дні переглянуло понад 22 тисячі людей), більшість українських медіа не помітила цього ефіру. Як не помітили журналісти і нового важливого повороту у «справі Гонгадзе — Подольського», чергове засідання суду у якій відбулося 31 травня. «Сенсаційна новина з судового засідання у «справі Гонгадзе — Подольського». Суддівська колегія задовольнила клопотання сторони потерпілого Олексія Подольського (представників Олександра Єльяшкевича та Тетяни Костіної) і усунула від справи захисника Валентину Теличенко. Головна причина — вона була свідком у справі, а отже, не має права представляти інтереси Мирослави Гонгадзе. Тепер Мирославі потрібен новий адвокат... — написав у «Фейсбуці» редактор відділу політики «Дня», автор книги «Котел, або Справа без терміну давності» Іван Капсамун. — Також судді зобов’язали розсекретити матеріали засідань в Печерському суді, які були закритими. Це ще один шлях до замовників... А ще Пукач заявив, що в колонії і в СІЗО сьогодні на нього здійснюють більший тиск, ніж за часів Януковича. І це ГПУ також має розслідувати...».
ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»
Журналіст «Дня» з цього судового засідання одразу зробив дві сенсаційні новини із заголовками — «Валентину Теличенко усунуто від «справи Гонгадзе — Подольського», «Олексій Пукач: «Сьогодні на мене чиниться тиск ще більший, ніж за часів Януковича». Переважна більшість ЗМІ (за виключенням tsn.ua, censor.net.ua, obozrevatel.com) інформаційного приводу в цьому не помітила.
Зумисне ігнорування «справи Гонгадзе — Подольського», зокрема у консолідованій вимозі назвати замовника, знову і знову діагностує давню хворобу української журналістики: відсутність консолідації і принципової позиції. Декому тему вигідно замовчувати, інші просто бояться про неї серйозно писати, а дехто за гроші працює на замовників і пише неправду. Але доки у цій резонансній справі не буде поставлено остаточної крапки, українська журналістика не зможе вилікуватися від конформізму. І точно не зможе допомогти суспільству одужати.
