Днями генеральним директором Харківської обласної державної телерадіокомпанії було призначено відомого в місті журналіста Зураба Аласанія, який до цього часу керував медіа-групою «Об’єктив». Він підписав річний контракт із Держкомтелерадіо, оскільки, за його словами, раніше жодного дня не працював на державній посаді і «вважав за краще бути найманим менеджером, керуючим — для того, щоб змінити ситуацію на конкретному підприємстві, ніж входити до системи». «День» запропонував пану Аласанія відповісти на деякі запитання в зв’язку з його призначенням.
— Якими вам бачаться на сьогоднішній день основні проблеми обласних державних ТРК і регіонального ТБ загалом?
— Якщо говорити про ОДТРК — відсталість мислення. Багато старих кадрів, які не те, що не уміють працювати, але накопичений ними досвід можна застосувати до тієї техніки, яка була введена в експлуатацію в обласних телекомпаніях приблизно в той час, коли вони самі прийшли на роботу. Це — велика проблема. Звільнити цих людей не можна, для початку треба замінити техніку. Відсутність грошей автоматично мається на увазі: бюджет грошей не дає — і не те, що додаткових, а навіть тих, які передбачені. Ще одна проблема — величезні приміщення, які мало використовуються. Потім — частоти, колись обласні телекомпанії були їх позбавлені (йдеться, передусім, про УТ-3, де мовить «Інтер»). Окрім того поширеність сигналу по областях. І, знову ж, — фінансова проблема, яка проявляється в тому, що немає за що купувати передавачі. Це — основне.
Що стосується регіонального ТБ загалом — так само, як і в Росії, так само, як і на всьому пострадянському просторі, наше регіональне ТБ страждає через те, що всі сили та ресурси стягуються до центрального ТБ. Я особисто як керівник невеликої регіональної продакшн-студії за останні чотири роки відчув неймовірний відтік кадрів. І продовжую відчувати: моїх людей «рвуть на шматки». Як тільки з’ясовується, що людина може і хоче працювати, вона негайно отримує пропозицію та виїжджає до Києва, тому що не може встояти перед запропонованими грошима (а зарплати в центрі значно вищі, ніж на регіональному ТБ).
— Як за цих умов ви збираєтеся «ставити на ноги» Харківську ОДТРК?
— Приблизно так само, як я це робив із Медіа-групою «Об’єктив». Йдеться про те, щоб дозволяти людям сумісництво, дозволяти якось заробляти гроші на стороні, якщо є бажання, і одночасно — працювати тут, на ОДТРК, не те, щоб за ідею... Йдеться про те, щоб показати їм, що тут, у регіоні, не гірше, а краще, ніж там, у центрі, і це — надійніше й у перспективі стабільніше, ніж їхати світ за очі. Тут є професіонали. І я абсолютно відверто заявляю: я зараз «пастимусь» на місцевих приватних телеканалах, я буду перекуповувати, переманювати та переводити людей сюди, показавши все-таки потенційно величезні можливості обласного ТБ.
— Тобто можна говорити, що на державному ТБ вами буде використаний ваш досвід роботи на приватному?
— Безумовно, на його основі це і буде базуватися. Якщо говорити конкретніше, то є досить хороший досвід побудови інформаційної служби у приватній телекомпанії, тобто там, де треба бігати і бігати, де «вовка ноги годують». І всі ці роки, які я жив у Харкові, в мене перед очима була інформаційна служба обласного ТБ. Різниця — величезна. Тому я знаю, як там працюють. Тому саме з приватних телекомпаній туди будуть переведені люди — для того, щоб створити нормальну інформаційну службу й уже навколо цього будувати на обласній телекомпанії все інше.
— Під час бурхливих дискусій довколо громадського ТБ говорилося, що базою для його створення можуть стати ОДТРК. Що ви думаєте про цю ідею і чи маєте намір робити якісь кроки в цьому напрямку?
— Був би щасливим і мріяв би про це, але знаю, наскільки все це складно. Я контактую з людьми, які займаються реалізацією ідеї громадського ТБ (і киянами, й з інших регіонів), ми всі — доволі близькі друзі, і багато разів це все обговорювалося. Я був би щасливим, якщо б дожив до того часу, коли ця ідея почне реалізуватися (а це, зі слів Президента, нібито 2006-й рік), я знаю силу опору цьому, і я знаю невирішені питання, зокрема пов’язані з фінансуванням цього проекту. Але все-таки надія, як говориться, помирає останньою, і я тут знайду кошти на те, щоб ми змогли щось змінити на обласному ТБ і підготуватися до створення громадського ТБ. Тому що, в принципі, «болванки» вже готові, і ОДТРК — це готові каркаси для створення громадського ТБ. І я був би радий, якби це втілилося в життя. Але в окремо взятому регіоні цього бути не може. Або — всі разом, або — ніхто, ось що я думаю. Але я сподіваюся, що в 2006-му це все-таки буде.
— Ви згадали «силу опору» реалізації ідеї громадського ТБ? Чи можна конкретизувати?
— Можу: жодному політикові це не цікаво і не потрібно. Окрім того, він буде чинити опір цьому. Це приблизно така ж ситуація, як і з політреформою. Поки політик не при владі, він готовий іти на будь-які реформи, як тільки він прийшов до влади, він не хоче міняти її систему. Те саме — з громадським ТБ. Доки опозиція була опозицією, вона хотіла, щоб було громадське ТБ: там їх не те що підтримували, але хоч би надавали слово (для того й існує громадське ТБ). Тепер опозиція стала владою, і, навіть теоретично говорячи, її представники не зацікавлені в тому, щоб мати незалежну від себе думку — так, як це робить будь-яка влада. В мене немає поки що конкретних обвинувачень, але я думаю, це — лише тому, що у представників нової влади не дійдуть ніяк руки до ТБ. Але згодом — дійдуть, як і в попередньої влади. Якщо в цей період, до того, як «дійдуть руки», ми встигнемо створити громадське ТБ, буде чудово, а якщо ж ні — то буде все так само...
— Наскільки відомо, ви збираєтеся зберігати творчий вплив на Медіа-групу «Об’єктив». Ви не боїтеся обвинувачень із боку колег у монополізації харківського медіа-ринку?
— Дивлячись тверезо на речі, я розумію, що найближчого року, наприклад, мені не вдасться підняти рейтинг обласного телебачення до рівня хоча б продакшн-студії «Об’єктив». «Об’єктив» за рейтингом наразі стоїть набагато вище, й випускати його з-під впливу я б не хотів. До того ж, я створював «Об’єктив», і він міцно пов’язаний зі мною. І я ще боюся, що цей бренд сам по собі — все ще хиткий. Саме тому я не хочу позбавляти «Об’єктив» себе, а себе — його.
А що стосується можливих розмов щодо монополізації, то я їх не боюся, а вітаю. Тому що точно так само, як і у випадку з впливом на «Об’єктив», цей вплив буде збережений і на всі харківські приватні телеканали. І якщо хоч хтось з їхніх представників зараз думає, що йому вдасться уникнути спільної роботи, що називається, на благо держави і суспільства... Як це буде виглядати — інше питання: телемости, спільні проекти і т. п. Я на обласній телекомпанії надам слово будь-якій цікавій людині й будь-якому живому харківському телеканалу. Запевняю вас: у мене досить міцні та дружні стосунки з усіма місцевими телевізійниками. І вони — в зв’язку з моїм новим призначенням — усі і співчувають, і одночасно все- таки чогось чекають і сподіваються, що на обласному ТБ буде якийсь прорив. І я знаю, що цей прорив уже назрів. І що ми разом можемо зробити більше, аніж кожен окремо.
