5 жовтня Сергію Степановичу виповнилося 90 років. Він народився в Горохові. Ще в дитинстві проявляв здібність до малювання. Й не дивно, бо батько його був відомим на Волині «церковних справ майстром», у якого працювали навіть монахи-живописці з Почаївської лаври.
Відтак вплив середовища дав поштовх Сергієві до малювання. До слова, він є одним із перших (1953 року) випускників Львівського художнього інституту (тепер Львівська академія мистецтв), по закінченні якого працював в Івано-Франківському художньому фонді.
Сергій Онищенко працював у різних жанрах, але, як вважають мистецтвознавці, найкраще проявив себе в умінні передавати на полотні те, що прийнято називати «подихом природи» — у його пейзажах схили Карпатських гір, галявини та гірські ріки з їхніми водоспадами й порогами, полонини...
«Я зробив близько тисячі картин, — розповідає художник. — Карпати мальовані мною вздовж і впоперек: камені, водоспади, смереки, ялини... Але особливо люблю верби». Життєвий девіз митця — «Найкраща і найсвятіша музика на Землі — жива природа!»
Ювіляр, як справжній представник Львівської живописної школи, — чудовий колорист.
Його полотна відомі не лише в Україні — чимало картин Онищенка придбали музеї Польщі, Канади та Казахстану. І досі до помешкання художника приїздять поціновувачі живопису.
«Звичайно, можу це все продати, бо маю купця, який хоче закупити всі роботи. Ну, дасть він мені ті гроші, що я з ними буду робити?..» — сміється Сергій Степанович.
До речі: він і досі, у свої дев’яносто, малює, цікавиться сучасним мистецтвом і... читає без окулярів.
