Щоліта сім’я Лазаревих із Луцька їде в містечко Болград на Одещині, де вже два століття мешкають переселенці з Болгарії. Тут народилися батьки Геннадія і минуло багато років його дитинства, досі мешкає улюблена тітонька Люба, яка гуртує навколо себе велику родину. А Руслану щоразу вражає не лише розмаїта болгарська кухня, а й велике родинне єднання: якщо на сніданок за столами під виноградом збирається людей зо 35, то на вечерю, коли сходяться сусіди і близькі, їх уже 60!
Невеличке містечко Болград для нащадків великого роду — це свого роду «земля обітована». За ті століття, що минули від переселення болгар з історичної батьківщини в тодішню Бессарабію (котра, у свою чергу, входила до складу Російської імперії), їх розкидало по всьому світу. Є рідні в Москві, Молдові, Греції, велика «колонія» на Волині. Доволі довго берегинею традицій і звичаїв залишалася Геннадієва бабуся Анна, яку по-домашньому ласкаво називали Нюсею. Щоліта до неї звозили всіх онуків, а тепер вони приїжджають сюди вже зі своїми сім’ями. У гостинному домі тітки Люби знаходиться місце для трьох з половиною десятків родичів різного віку.
Назва містечка Болград не означає, до речі, що це «болгарське місто» чи «місто болгар», хоч їх тут — понад 60 відсотків. Вона походить від слів «бол», що означає «достаток» і, власне, «град» — місто. Тобто місто достатку. Таким хотіли його бачити перші переселенці, і таким воно є для великої родини Лазаревих під час літній вакацій. У день появи перших гостей чоловік тітки Люби привозить молодого баранчика, з якого готують кавурму, котру споживають і гарячою, і холодною. А у величезному казані, літрів на 30, вариться чорба або шурпа, це і болгарська, і румунська, і молдавська національна гаряча юшка. Спочатку відварюють півня, коли він готовий, його виймають і вкидають рибу. Риба на столі в Болграді не переводиться, адже містечко розташоване біля найбільшого прісноводного озера України Ялпуг. І так само не переводяться страви з перцю, котрий так і називається — болгарський, та бринза. Відкриттям для Руслани — нині вона, до речі, директор відомої в Луцьку книгарні «Руніка» — стало те, що болгари чи не до кожної страви обов’язково додають кріп і чебрець, який у Болграді ласкаво називають «чубрик», бо, як казала колись бабуся Геннадія, «в чебреці чоловіча сила»... Під час болградських канікул родину пригощають традиційними національними стравами. І мусакою, і пітками, і баницею, і перцями на будь-який смак, і голубцями у виноградному листі, котре тут заготовляють і на зиму, і сушеними ковбасками, котрі потім як гостинці гості розвозять по всьому світу. І, звичайно, бринзою в усіх варіантах. І на продовження теми — кілька рецептів традиційних болгарських страв.
МУСАКА. Цю страву полюблять і на Балканах, і на Близькому Сході. У різних країнах вона має свої особливості. Турки використовують не баклажани, як це роблять молдавани чи греки, а цукіні чи горох. У Молдові мусака може готуватися наполовину з м’ясом, хоч трапляються й цілком овочеві мусаки. Болгарський варіант страви (до речі, не один раз випробуваний і Лазаревими, і мною. — Авт.) — це м’ясний фарш із картоплею та овочами. Отож, готуємо фарш зі свинини і телятини в рівних пропорціях. Моркву, цибулю та болгарський перець ріжемо дрібно і підсмажуємо у сковорідці на олії, додаємо м’ясний фарш, сіль, перець, подрібнені помідори. Доводимо до напівготовності, виймаємо в окремий посуд і в тій же олії легенько підсмажуємо порізану на дрібні шматочки картоплю. Солимо, щедро посипаємо її чебрецем. У банячок або велику каструлю викладаємо половину картоплі, згори — фарш, на нього знову — картоплю. Ставимо в духовку і запікаємо, доки картопля зверху не підрум’яниться. Тоді робимо поливку: збити яйце з кислим молоком або сметаною та борошном на однорідну суміш. Нею заливаємо страву і знову ставимо її в духовку на хвилин десять. Начебто рецепт не складний, але мусака скоро стане королевою вашого столу.
БАНИЦЯ. Це листковий пиріг, без якого болгари не уявляють свого сніданку. Та й усі свята без баниці не обходяться. Для болгар баниця — те саме, що для українців — борщ. На Новий рік у болгар є добра традиція ховати в баниці маленькі записочки з найкращими побажаннями. Їх замотують у фольгу і запихають в уже спечений пиріг. На 1 кг борошна для баниці беруть столову ложку оцту, 2 столові ложки олії, 1 яйце, 200 мл води. Замішують нетуге тісто. Ділять його на рівні шматочки, змащують олією і залишають на 15 хвилин. Кожен шматочок розкачують так тонко, щоб, образно кажучи, через нього можна було читати газету. Тоді змащують його олією, накладають начинку. Зазвичай це бринза або сир. Ліплять рулетики, які теж змащують олією та випікають у духовці. Печуть, доки не зарум’яняться. Готову баницю, вийнявши з духовки, треба збризнути водою і накрити легким рушником на 10 хвилин.
