Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

«Червоні образи»

У львівській галереї IconArt триває виставка старовинних гуцульських ікон на склі
27 січня, 2012 - 00:00
«СВЯТА ВАРВАРА» / ФОТОРЕПРОДУКЦІЯ ПАВЛА ПАЛАМАРЧУКА «ОБРАЗ ТРЬОХ СВЯТИХ» ФОТОРЕПРОДУКЦІЯ ПАВЛА ПАЛАМАРЧУКА

У експозиції — ікони з приватної колекції львів’янина Івана Гречка, котрий збирав їх понад півстоліття. Як розповів мистецтвознавець Назар КОЗАК, у гірських районах Центрально-Східної Європи народні майстри почали малювати ікони на склі у другій половині XVIII ст. У XIX ст. це мистецтво розквітло в Богемії, Сілезії, Моравії, Словаччині, Румунії і в нас — на Галичині, передусім на Гуцульщині.

— Намальовані на склі олійними фарбами образи були найяскравішим кольоровим акордом майже в кожній гуцульській оселі, — додає мистецтвознавець Віктор МЕЛЬНИК. — Їх купували на відзначення важливих родинних подій, під ними від народження до смерті минало життя господарів. Тісно розставлені на поличках навпроти дверей, вони були своєрідним хатнім іконостасом з обов’язковим долученням особливо шанованих на Гуцульщині святих: Святого Миколая, Юрія Змієборця, Богородиці Годувальниці, Великомучениці Варвари. Насичені незмішані кольори (білий, чорний, червоний, синій, жовтий) ікон на склі, посилені прозорістю гутного скла і блискучою позліткою, створювали особливо урочисту і святкову атмосферу. Можливо, через домінування в них ясно-червоної барви їх назвали «червоними образами».

Іван Гречко розповідає, що кожна з ікон потрапляла до нього по-різному: «Хтось радо віддавав її мені, іншої домагався роками». Колекціонер наголошує, що саме такими колекціями народних ікон Україна може здивувати світ, і нарікає, що наразі створити відповідний музей в Україні ніхто не захотів.

Виставку «Червоні образи» в галереї IconArt демонструватимуть до 15 лютого. Її можна відвідати за адресою: Львів,вул. Вірменська, 26, щодня, крім понеділка.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тетяна КОЗИРЄВА, «День», Львів
Газета: