У Запорізькому обласному художньому музеї відкрилась виставка художньої династії Віктора Рижих, його дружини Галини Неледви та їхньої дочки Олени. Виставка приурочена до 80-річчя Віктора Івановича та 75-річчя Галини Олександрівни. Цього разу шанувальникам творчості митців представили понад 20 робіт із фондів художнього музею. А ще — кілька полотен, написаних Оленою Рижих.
— Жоден український музей не має такої багатої колекції робіт Віктора Рижих і Галини Неледви, їх у нас 27! В основному це період 1970—1980-х років, коли запорізькі хранителі образотворчого мистецтва мали можливість отримувати чи купувати полотна за державний кошт. Але в останні роки фонди активно поповнюються завдяки щедрим дарувальникам, зокрема й завдячуючи Вікторові Івановичу та Галині Олександрівні, — зауважила старший науковий співробітник Запорізького обласного художнього музею, організатор виставки Тамара ГОНЧАРЕНКО. — Хороший приклад батьків запозичила й Олена Рижих, котра подарувала нашому музею кілька своїх робіт. Тож ми раді представити їх відвідувачам.
ГАЛИНА НЕЛЕДВА. «ПОРТРЕТ ХУДОЖНИКА СЕРГІЯ ПУСТОВОЙТА», 1970 р.
Галина Неледва та Віктор Рижих — імена цих двох київських художників неодмінно «сусідять» ще з початку 1950-х років. І не лише тому, що вони являють сімейну пару. У їхній творчості й способі життя є щось таке, що притягує людей, близьких до мистецтва. Віктор Іванович і Галина Олександрівна — своєрідний взірець чесного ставлення до творчості. Починаючи з 1960-х років, їхня майстерня була одним із осередків інтелектуального життя в Києві, лабораторією тієї омріяної в ті роки свободи, де часто зустрічалися однодумці. Тому й створювались саме портрети. Дуже часто з-під мольберта авторів виходили дещо жорсткі, іронічні, а часом і гротескні автопортрети. Та тут зустрічались не тільки ті, хто займався саме живописом. Звучала гітара, сперечалися поети і художники. Приїжджали гості з Грузії та Прибалтики, Москви та Вірменії.
Це вперше за 20 років полотна Віктора Рижих та Галини Неледви 1970—1990-х років виставлені в одному просторі.
У Віктора Рижих більше архітектурних, історичних мотивів. Він багато подорожував містами Європи, здебільшого Італії, тож зумів донести в полотнах це напрочуд щире відчуття вічної античності. Його картини виразно реалістичні — він уникнув спокус сучасних віянь у живопису і воліє залишатися в царині саме класики. Натомість його дочка Олена, безперечно, мисткиня «сутностей», у кожному створеному мотиві вона викарбовує найзначніше: домінуючу форму, колір, структуру, колористичну атмосферу.
ОЛЕНА РИЖИХ. «НАТЮРМОРТ З МАСКОЮ. ПРИСВЯЧЕНО ОЛЕКСАНДРОВІ ЖИВОТКОВУ», 1999 р.
— Віктор Рижих більше прив’язаний до композиційних структур мистецтва Ренесансу... Щодо Галини Неледви, то, без перебільшення, можна наполягати на звуковому колориті її творів. Розуміючи світломузику як найвищий рівень напруженості матеріальної природи, — відзначає мистецтвознавець Ольга ПЕТРОВА, — це справжній експресіонізм із шаленством барвистого збудження. Тут домінує не фабула, не сюжет — а творення в пориві. Крім того, в усьому, що пише Галина Неледва, вона режисує твір таким чином, що глядач відчуває себе співучасником дійства, ніби співавтором роботи.
Експозиція «Фрагменти вічності» — ретроспектива творчості кожного з художників. І чудова нагода побачити в одному просторі трьох абсолютно унікальних та різних митців. Кожен із членів цієї творчої сім’ї є яскравим, індивідуальним і потужним художником. Незважаючи на величезну «різність» стилів художньої роботи, через яку порівнювати їх доволі складно, усіх трьох митців об’єднує висока живописна культура, і кожен з них суттєво вплинув та продовжує впливати на дивосвіт українського мистецтва.
Виставка «Фрагменти вічності» відкрита для всіх відвідувачів Запорізького обласного художнього музею щодня, крім неділі й понеділка, до 6 листопада.
Фоторепродукції картин надано Запорізьким обласним художнім музеєм
