Режисери називають Гавриліва блискучим майстром епізоду, а друзі-актори додають, що не менш блискучими є його кулінарні вправляння. Готувати Ігор почав із студентських років. Першу власноруч приготовану зупу дотепер згадує з посмішкою, бо поклав туди і картоплю, і макарони, і гречку. Каже, сам мусив їсти, бо «ніхто того їсти не хотів». Попри те, що перша кулінарна спроба виявилася не дуже вдалою, пристрасті до куховарення Ігор не втратив. Куховарить відтоді часто. На певний період кулінарія стала для актора навіть основною професією: перебуваючи в Америці, працевлаштувався у ресторан кухарем, склавши іспит вдало приготованим борщем.
Готував, згадує, все. Зокрема, страви мексиканської кухні. Найчастіше — бурріто (свинину, яку подають у томатно-апельсиновому соусі. — Т.К.). Особливо, каже, вподобав чилі, які називає альтернативою чанахам. Відразу ж розповідає процедуру приготування. Квасолю зварити у великій кількості води. Цибулю порізати й підсмажити в баняку, де готуватиметься страва, на невеликій кількості вершкового масла. Коли цибуля засклилася, додати селеру та червоний болгарський перець. Потім — багато волового або мішаного фаршу. Вимішати з овочами і смажити доти, доки фарш не нагадуватиме розваленої котлети. Юшку, що з’являтиметься під час смаження, треба зливати. У готовий фарш додати квасолю з рідиною, посолити, поперчити, додати кетчуп чи томатну пасту і, якщо є, приправу зі сухого часнику. Можна приправити сметаною чи зеленою цибулею. Замість хліба до чилі добре пасуватимуть трохи підсушені у духовці булочки — «як колись були по три копійки». «Капітально! — хвалить чилі Ігор. — А особливо взимку, бо дуже ситне».
У США готував кухар Гаврилів і вареники, і голубці, і борщ. На запитання, як часто готуєте тепер, відповідає: «Як тільки нікого немає вдома». Чому? «Тоді найкраще думається і фантазується, бо не люблю готувати на швидку руку — хочу бавитися з тим». З першого, говорить, найбільше полюбляє варити борщ: «Експериментую. Можу кинути до борщу чи грушку, чи сливку — воно, коли є в борщі вкупі, не покусається. А на друге — що завгодно. Найчастіше — м’ясо».
Але не тільки. Ігор Гаврилів розповідає про дуже смачну пасту, яку легко приготувати. Відварити до готовності макарони, які мають бути за формою, як перо. Варити на прісно, без солі. Добре промити, додати олії та перемішати — щоби не злиплися. На сковороді злегка засмажити цибулю, болгарський перець, помідори, гриби, кавальчик ковбаси (чи креветки) — що є в хаті. Трохи підсолити, додати суху приправу з часнику і трохи молотого червоного перцю. Потім на сковороду влити горілки — щоби зайнялася. «Воно дуже швидко згоряє, а смак по собі лишає неперевершений!» Потім влити на пательню вершки, почекати, коли почнуть закипати. Злегка притрусити сиром Пармезан. У цю підливку на сковороду додати макарони й добре вимішати.
Та коронною своєю стравою Гаврилів вважає чанахи. Згадує, що на день народження свого товариша актора Ярослава Муки зробив цілу виварку — пішло «на ура!».
Розповідає, що багато готує салатів. Дуже любить різнокольоровий весняний — із листя свіжого зеленого салату. Взимку заміняє салат на пекінську капусту. Листя салату, каже, любить не різатися, а ламатися. Добре мати кілька видів: і зелений, і фіолетовий, і кучерявий. Пасуватиме (і для смаку, і для кольору) нашаткована синя капуста. Моркву терти на грубій тертці. Цю тришарову (листя салату, синя капуста і морква) заготовку розкласти в глибокі і широкі, як на перше, тарілки. Притрусити дрібно потертим сиром. Зверху кинути три-чотири смужки червоного болгарського перцю. Покласти кілька шматочків (не дрібних) помідора. Далі — відварену, підсмажену або копчену й грубо покраяну курячу грудку. Або стейк. І насамкінець — кілька кілець ріпчастої цибулі. Заправити кефіром (майонезом) із додаванням кропу. Або готовим соусом «Ренч». Солити і перчити салат не треба. «З’їдається, — переконує Ігор, — на раз».
На швидку руку, якщо зненацька прийшли гості, можна зробити картопляні човники із беконом і сиром. Для цього треба добре помити, але не чистити картоплю. Розрізати вздовж, ложкою вибрати серединку і запекти в духовці (або у фритюрниці). Потім начинити човники висушеним на шкварки беконом і потертим сиром і знову поставити на кілька хвилин у духовку чи на півхвилини у мікрохвильову піч, щоби сир «розпустився». Можна готові картопляні човники змастити сметаною й притрусити зеленою цибулею. Дуже смачні смажені у фритюрниці чи приготовані у великій кількості масла на пательні курячі крильця. Їх треба трохи підсушити на серветці. А потім скласти у велику посудину, щедро полити соусом — наприклад, із сметани з часником, накрити кришкою й добре потрусити, аби перемішалося. Викласти на велику тарелю й, подаючи на стіл, запропонувати гостям ще й інший соус — можна «Ренч» чи кетчуп.
Записника для кулінарних рецептів Ігор не має. Усе тримає в голові. Любить дивитися кулінарні шоу. Привіз із США дуже багато кулінарного інструменту. Наприклад, ложечки для виймання серединки з помідора чи яблука і спеціальні ножі, що гарно зчищають шкірку з цитрини. І дерев’яні палички для роблення кульок із вершкового масла. Всі, каже, дивуються: «Коли їдемо на пікнік, припустімо, на закриття театрального сезону, беру все це причандалля зі собою і дуже люблю тим хвалитися».
