Іван Труш — український живописець-імпресіоніст, майстер пейзажу і портретист, художній критик, організатор мистецького життя в Галичині. У 2009 році минуло 140 років від дня народження митця. Сьогодні ім’я Івана Труша носить львівський коледж декоративного й ужиткового мистецтва. Творча спадщина художника нараховує понад 6000 робіт — в основному пейзажів і портретів. Крім того, дослідники стверджують, що існують декілька тисяч підробок, які почали з’являтися ще за життя Івана Труша. Іноді він сам знаходив у салонах «лжероботи» й вимагав, щоб їх зняли з продажу.
Першим на формування таланту майбутнього художника вплинув батько. Він працював простим кравцем, але, як згадував Труш, «пошитий батьком одяг не псував фігури, а прикраси розташовувалися ритмічно». Після закінчення початкової школи Іван Труш учився у Бродівській реальній гімназії. Змушений під час навчання заробляти собі на прожиття, майбутній художник робить на замовлення невеликі портрети, дає приватні уроки. Ще тоді він проявив свій талант до малювання, вирізнявся дивовижними знаннями античної та європейської літератури. А під час навчання у Краківській школі мистецтв (1891—1897 роки) був нагороджений срібними й бронзовими медалями за академічні постановки й пейзажі. Краківські студії Іван Труш поєднував із лекціями у Відні та Мюнхені. У Кракові він зблизився з Василем Стефаником.
Після закінчення Краківської академії 1897 року Іван Труш переїжджає до Львова і включається у громадське й мистецьке життя міста. Через два роки відкривається персональна виставка художника, що складалася з 38 полотен, пейзажів і портретів, — вже за кілька тижнів усі його роботи були розкуплені.
Іван Труш був близький із тогочасною львівською та київською українською інтелігенцією. І це недивно, адже художник був прихильником відродження національної культури. У 1898 році він виступив одним з ініціаторів першого об’єднання західноукраїнських художників у «Товариство для розвою руської штуки», згодом організував Першу всеукраїнську художню виставку у Львові. Митець спілкувався з Іваном Франком, виконував мистецькі роботи для Наукового товариства ім. Т. Шевченка. Іван Труш є автором «київських» портретів українських діячів — Антоновича, Кониського, Житецького, Лисенка, Нечуя-Левицького — на замовлення НТШ. Зачарований Києвом, Труш створює серію етюдів: «Володимирська гірка», «Софійський собор», «Андріївська церква», «Михайлівський собор», «Пам’ятник Богдану Хмельницькому», «Дніпро під Києвом». За власною ініціативою він малює портрет Лесі Українки. Кожного дня поетеса позує йому по дві години. Леся Українка познайомила Труша з сім’єю Михайла Драгоманова. Художник закохується в дочку Драгоманова — Аріадну, яка згодом стане його дружиною. До речі, їхній син Мирон Труш у складі збірної Польщі став чемпіоном світу зі стрільби з лука.
Знаючи Івана Труша як художника, ми менше уваги звертаємо на його діяльність як скульптора, публіциста і літературно-художнього критика. Художник публікувався на сторінках «Літературно-наукового вісника», сам заснував журнали «Будучність», «Артистичний вісник». Як особистість багатогранна він захоплюється фотографією, багато читає, подорожує. До речі, Львівський Національний музей ім. А. Шептицького готує ретроспективну виставку фотографій, безпосередньо пов’язаних із митцем.
— Насправді визначити, в якому напрямі працював Іван Труш, не так уже й просто, — розповідає заступник директора по науковій роботі Львівського Національного музею імені Андрея Шептицького Оксана БІЛА. — Звичайно ми його відносимо до імпресіоністів, насамперед, до неоімпресіоністів. Це було пов’язано з його фаховою освітою, яку він здобув у Краківській академії, де навчався у таких відомих майстрів, як Леон Вичулковський і Ян Станіславський. Це знайшло відображення у його творчості — в колориті, у використанні певного освітлення, яке надавало твору романтизму й таємничості. Але назвати його у повній мірі послідовником імпресіонізму, який виник у Франції, не можна, тому що, здобувши освіту в Краківській академії, сформувавшись як художник саме на теренах Галичини, він приніс у цей напрямок свої зміни і свій почерк. І це ми бачимо у багатьох його творах. Роботи Івана Труша вирізняють композиція й колір освітлення, які надають його роботам характерного забарвлення, чого ми не бачимо у творах інших українських митців. Його своєрідний особливий колорит змінюється впродовж трьох десятиліть. Провокували ці зміни мандрівки художника. Труш зумів свої новаторські погляди принести в українське мистецтво, в якому він підняв нові проблеми, згуртував довкола себе коло художників, які почали услід за своїм учителем звертатися до краєвидів рідної природи, до соціально-побутових проблем, відображати найбільш яскраві характерні етнографічні ознаки, притаманні гуцульському краю.
