Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

«Мислю твоїми категоріями...»

Найближчим часом архів Святослава Гординського, а також портрет митрополита Андрея Шептицького роботи Олекси Новаківського буде передано до львівського музею
24 червня, 2011 - 00:00
ФОТО НАДАНЕ АВТОРОМ СІМЕЙНЕ ФОТО. ДОНЬКИ СВЯТОСЛАВА ГОРДИНСЬКОГО — ЛАДА ТА ЛАРИСА — ПОРУЧ ІЗ РОБОТАМИ БАТЬКА УСІ ФОТОРЕПРОДУКЦІЇ – РИСУНКИ ДО МОЗАЇКИ СВЯТОЇ СОФІЇ В РИМІ

22 червня в Українському музеї в Нью-Йорку відкрилася виставка малярських і графічних творів «Світи Святослава Гординського». Експозиція склалася не з механічно зібраного матеріалу, а була глибоко продуманим проектом, який віддзеркалив усю ретроспективу творчості митця. Тут ми бачимо й відкриваємо Святослава Гординського як поета-перекладача, гравера, живописця, іконописця-монументаліста, блискучого мистецтвознавця й організатора культурно-творчого процесу в середовищі української діаспорної інтелігенції в повоєнні роки — адже три з чотирьох умовних періодів його життя та творчості минули за кордоном — у Німеччині, Франції та США. Перш ніж увійти в певний мистецький тематичний простір, Гординський його вивчав, аналізував, вибирав з нього краще, а пізніше синтезував із національними традиціями, узгоджував із власним почерком, а готовий твір «повертав» до того чи іншого контексту. Таким чином мистець невимушено ввійшов до світової панорами мистецтва, зберігаючи український характер.

«СВІТИ СВЯТОСЛАВА ГОРДИНСЬКОГО»

Для назви виставки організатори використали заголовок книги-альбому «Світи Святослава Гординського», авторами якої є поет, перекладач, критик, громадський діяч Роман ЛУБКІВСЬКИЙ та фотомайстер Василь ПИЛИП’ЮК.

— Варто взятися за видання повної літературної спадщини Святослава Гординського, а також літопису його aво виходить поза межі своєрідної матриці, яка звужує інтелектуальний і мистецький простір цієї воістину ренесансної людини, до цієї роботи слід залучити учених та мистецтвознавців, — наполягає Роман Лубківський.

Треба наголосити, що без самовідданої праці директора Українського музею в Нью-Йорку Марії Шуст та колективу музею цієї виставки не відбулося б.

Так само без їхніх зусиль Нью-Йорк навряд чи побачив би пластику одного із найвидатніших українських скульпторів Олександра Архипенка, роботи художника та графіка Якова Гніздовського, зрештою, шведсько-український проект «Козацькі прапори і карти». До речі, в найближчому майбутньому музей планує показати американцям та українцям Америки шедевральну скульптуру Іоанна Георгія Пінзеля з фондів Львівської галереї мистецтв.

Від родини, яка з’їхалася на таку оказію з цілої Америки, ми почули чимало цікавого та нового для нас про С. Гординського. Цінним було спілкування передусім із доньками Гординського — Ладою (з Парижа) та Ларисою (з Бостона), які поділилися спогадами та ілюстративним матеріалом, пов’язаним із їхнім батьком. Для організації виставки «Світи Святослава Гординського» колосальних зусиль доклала молодша донька митця Лариса. Протягом тривалого часу вона збирала твори свого батька, вишукуючи їх серед приватних збірок родини та знайомих, опрацьовувала їх та передавала до музею в експозиційному вигляді.

ШАШКЕВИЧ І ГОРДИНСЬКИЙ

Подорож до США втілилася в безцінний досвід спілкування із численними діаспорянами, зокрема екс-редактором журналу «Патріархат» Миколою Галівим, американкою українського походження, писанкаркою та керамісткою Софією Зєлек, яка відтворює в своїх роботах шаржові мотиви знаменитого художника-карикатуриста Едварда Козака (власне, на ілюстрованих ним дитячих журналах «Чап-Чалапча» і була вихована «американська українка»). Завдяки виконавчому директору Наукового товариства імені Шевченка Василю Лопуху та поету Василю Махну ми відвідали знамениту кав’ярню «Лис Микита», де свого часу народжувався сатиричний журнал української діаспори «Лис Микита», а президент Релігійного товариства Св. Софії в Америці (це друге з низки товариств, що їх заснував патріарх Йосиф Сліпий у 70-х роках минулого століття) академік Леонід Рудницький запросив нас виголосити доповіді про Маркіяна Шашкевича та Святослава Гординського, акцентуючи на духовній спорідненості цих постатей у справі національного відродження. Ця спорідненість, поза сумнівом, була. Адже Гординський був послідовником Шашкевича. У своїх спогадах він часто апелює до творчості отця Маркіяна. А найціннішим свідченням спорідненості, мабуть, були слова, сказані Гординським після його останньої мандрівки Україною — місцями, пов’язаними із Шашкевичем: «Мислю твоїми категоріями патріотизму і духовного відродження». Хто сьогодні може взяти нас себе сміливість повторити ці слова?

ОСОБЛИВА МІСІЯ

Утім, вирушаючи до Америки, ми передусім мали інше, вкрай відповідальне завдання: перевезти до України великий архів Святослава Гординського (а це рукописи, листи, твори мистецтва, книги, нотатки), а також отримати від доньки митця Лариси (що нині мешкає в Бостоні) цінний портрет митрополита Андрея Шептицького, написаний Олексою Новаківським та подарований свого часу Святославові Гординському. Ще з юних літ і впродовж цілого життя Гординський зберігав цей твір як святиню-оберіг. За життя він мріяв, що колись шедевр посяде своє законне місце в мистецьких збірках України. Найближчим часом мрія Святослава Гординського здійсниться: його архів, а також портрет митрополита Андрея Шептицького буде передано Національному музею ім. Андрея Шептицького у Львові.

Христина БЕРЕГОВСЬКА, аспірантка Львівської національної академії мистецтв.Фоторепродукції надано автором
Газета: