У столиці розпочався каштановий сезон. Біло-жовті та рожево-червоні свічки каштанів запалали на вулицях Києва якось раптово, але очікувано. Уявити без них Київ неможлио, так само, як не можна уявити японські міста без сакур, а іспанські, приміром, без пальм. Каштани стали невід’ємною частиною життя столиці. Ними милуються кияни та гості міста, а збереженням переймаються комунальні служби. До речі, за їхніми підрахунками, нині у Києві налічується близько двох мільйонів цих декоративних дерев.
Кияни настільки полюбили каштани за красивий цвіт, що саме це дерево стало символом української столиці. У радянські часи саме листя каштана зображували на гербі міста. Нині протягом року про красу каштанового цвіту нам нагадують назви, які дали кияни в честь квітучого дерева: вулиця Каштанова, печиво «Київські каштани», торт «Київський» із зображенням на упаковці квіток та листя дерева, є навіть дитячий садок «Київські каштани». Поети присвячують їм пісні та вірші, приміром, є в Андрія Малишка вірш «Знову цвітуть каштани», художники зображують них на картинах (кілька років тому у столиці була виставка «Каштани Києва»), уже традиційною для міста стала благодійна акція «Пробіг під каштанами», яка проводиться наприкінці травня громадськими організаціями.
КВІТУЧИМ СИМВОЛАМ — ПОНАД 200 РОКІВ
Коли ж саме каштани з’явилися в Києві, одностайної версії немає. Найбільш поширена така, що дерева були закуплені 1842 року, аби прикрасити університетський бульвар (нині бульвар Тараса Шевченка, який раніше мав назву Бібіковського). Коли про це сказали Миколі І, який був на той час у Києві, він зробив якусь гримасу, підлеглі розцінили її як те, що він не схвалює такого рішення. Тому висаджені дерева викопали і повикидали. Міське населення забрало їх на свої садиби, адже Київ тоді був забудований одноповерховими будинками із садами та городами, і таким чином каштани осіли в Києві на довгі роки.
Однак ця версія не має жодного документального підтвердження. Як розповів завідувач відділу міського побуту Музею історії Києва Віталій КОВАЛИНСЬКИЙ, каштани з’явилися у Києві значно раніше — ще у XVIII столітті.
— Версій походження каштанів у Києві багато, але та, що пов’язана з Миколою І, ніде не підтверджена. У 1842 році цар взагалі не відвідував Києва, — розповідає науковець. — Як свідчить книга «Русские государи в Киеве», видана у 1896 році, Микола І приїздив у Київ кілька разів. Перший раз — у 1837 році, але ніяких розмов про дерева не було. Другий візит був у 1840 році, тоді цар відвідав Лавру, університет, а наступного разу він приїхав до Києва аж 1843 року. Тобто версія про поширення каштанів з 1842 року не відповідає дійсності. Натомість відомий історик Максим Берлінський у своїй книзі «История города Киева», яка вийшла друком ще у 1799 році, згадує каштани, називає їх дикими, тому що плоди не можна було вживати в їжу, а також пише, що «киевляне разводят каштаны в садах для одной красоты и цветов».
Та коли б не з’явилися квітучі символи у Києві, ясно одне — дерева відразу стали шанованими рослинами серед киян. Спочатку їх висаджували як суто декоративні рослини, наприклад, для краси вони з’явилися у дворі Києво-Печерської лаври та саду Кловського палацу. У приватних садах їх вирощували так, як зараз троянди, вважаючи аристократичною та вишуканою рослиною. Дослідник Віталій КОВАЛИНСЬКИЙ згадує цікавий випадок, що коли 1871 року у Видубицькому монастирі ховали відомого педагога Костянтина Ушинського, на його могилі посадили саме каштан, настільки шанованим стало це дерево у киян. Дерево росло близько сотні років, доки не постраждало від бурі.
А масове поширення каштанів по всьому Києву відбулося вже у ХІХ столітті. Міська влада видала навіть спеціальну постанову, в якій повідомлялося, на якій вулиці які породи дерев слід висадити для озеленення міста. Левова частка припадала саме на каштанами.
— У постанові Київської міської думи від 3 листопада 1895 року йдеться, що на більшості вулиць Старокиївського району повинні були висадити каштани. Вулиці, що йдуть від Старокиївської ділянки у бік Либідської ділянки, теж мали озеленятися каштанами. Бульварна ділянка (там, де зараз вулиця Симона Петлюри) — тільки каштан, — додає києвознавець.
Виходить, що центральна частина міста мала бути засаджена в основному каштанами, в інших районах, окрім цих дерев, передбачалось висадження кленів, липи, верби, акації, ясена, бересту тощо. До речі, у цій же постанові навіть давалися рекомендації, на якій відстані одне від одного слід висаджувати дерева. Так, каштани, тополі, клени слід було садити на відстані 12 аршин (один аршин — це 70 сантиметрів), липи, берести, ясени — 9 аршин тощо.
НА ЗМІНУ СТАРИМ ПРИЙДУТЬ НОВІ ВИДИ
Сучасному Києву теж не завадили б такі рекомендації, особливо щодо збільшення площ зелених насаджень. Адже тенденції останніх років ведуть до того, що Київ втратить статус найзеленішого міста Європи.
Та й каштанам живеться не так добре, як колись. Останні роки дерева потерпають від шкідників, через що їхнє листя жовтіє й опадає посеред літа, нібито на вулиці вже листопад. Плюс — на життя дерев впливають і нові кліматичні умови. Якщо раніше середній вік каштанів становив 60 років, то при нинішніх екологічних умовах, коли значно збільшилися викиди в повітря вихлопних газів, а ѓрунти засолюються (після зимового посипання доріг сіллю), вони ледь доживають до 40 років.
Коли кілька років тому каштани почали масово сохнути, екологи почали говорити, що їх скоро доведеться замінити іншими деревами. Були навіть пропозиції висадити замість них магнолії. Однак у Національному ботанічному саду ім. М. Гришка вважають, що не все так погано і символи Києва можна врятувати.
— Найчастіше каштани уражає міль: комахи відкладають яйця у тканину листа, з них розвиваються личинки, які виїдають серцевину, саме те, де знаходиться хлорофіл, який надає листю зеленого кольору. Це вважається основною причиною гибелі каштанів. Але, наприклад, м’ясо-червоні каштани (гібрид балканського та північноамериканського каштана) не вражаються цією міллю, стоять ціле літо з темним листям. У чому тут причина — ніхто не досліджував. Але якби черенкували такі рослини, то можна було б знайти стійкі саме до цього шкідника й висаджувати їх на вулицях міста, — переконаний науковий співробітник Національного ботанічного саду ім. М. Гришка Володимир КВАША.
Хорошу перспективу міг би мати у місті ще один вид — каштан дрібноквітковий. Як пояснив Володимир Кваша, унікальність його в тому, що це декоративний кущ, тоді як решта видів — дерева (усього налічується близько 20 видів каштанів). І цвіте він не у травні, а в липні. Квіти білого кольору, а тичинки — рожеві, і їхня довжина сягає п’яти сантиметрів. На жаль, у колекції ботсаду є лише один екземпляр такого диво-куща. Але це справа часу, оскільки селекціонери й далі працюють над тим, щоб розмножувати існуючі сорти та виводити нові види гібриди каштанів, а згодом висаджувати їх на міських вулицях. Тим паче, що нічого хитрого у вирощуванні цих дерев немає. Як запевняє пан Кваша, наші кліматичні умови добре їм підходять, тільки під час висаджування дерев слід додати в яму трішки перегною та інтенсивно поливати в перші два тижні.
Та хай там що, для киян столичні каштани були й будуть унікальними. Городяни настільки сильно полюбили цей квітучий бренд міста, що вважають його мало не національним деревом. Хоча насправді батьківщина київських каштанів — Балкани.
