Про значення боліт у природі, їх цінність, певно, вже всі знають. Як і те, що їх потрібно оберігати або хоча б дати їм спокій. Але всесвітній день, покликаний нагадувати про охорону водно-болотних угідь, — гарна нагода про це поговорити. Тим паче що стає дедалі очевиднішим, наскільки важливим елементом екосистеми вони є і як багато залежить від цих, здавалося б, звичних біотопів.
ВОДНО-БОЛОТНІ УГІДДЯ — ДЖЕРЕЛО ДОСТУПНОЇ ПРІСНОЇ ВОДИ
— Нині водно-болотні угіддя становлять шість відсотків нашої планети, — розповідає біологиня Марія САВЧУК. — Вони джерело практично всієї доступної людству чистої води. Річки, озера та болота — природний фільтр, що очищає воду від отруйних речовин, пестицидів та відходів промисловості.
Водно-болотні угіддя так само важливі для всіх нас, як і вразливі. Їхня площа скорочується втричі швидше, ніж площа лісів. Приблизно 35 відсотків водно-болотних угідь у світі було втрачено за останніх 60 років. Це загрожує не просто нашому добробуту, а й життю на землі. На межі зникнення також багато видів тварин і рослин, життя яких пов’язане з водними екосистемами.
Рамсарська конвенція про водно-балансні ресурси, яка діє вже пів століття, наголошує на важливій ролі цих угідь для життя на планеті; пропагує захист і розумне користування цією екосистемою. Конвенція також декларує головні аргументи важливості водно-болотних угідь для забезпечення нашого майбутнього.
Насамперед водно-болотні угіддя важливі для забезпечення людства прісною водою, очищення та фільтрації поверхневих вод, поповнення водоносних горизонтів.
Це важливе середовище існування водно-болотних птахів.
Ці угіддя годують людство — їх використовують для рибальства та сільського господарства протягом тисячоліть.
Вони забезпечують людей відновлюваними природними ресурсами для природних промислів, будівництва та опалення.
Крім того, вони мають значні бальнеологічні ресурси та використовуються з рекреаційними цілями; зберігають біорізноманіття та екологічну рівновагу.
А ще пом’якшують вплив штормів і повеней та захищають берегову лінію від руйнування; депонують вуглець, продукують кисень і допомагають у боротьбі зі змінами клімату.
ПОЛІССЯ — ЛАБІРИНТ ВОДОЙМ І БОЛІТ
А якщо розмова про цінність болота — то як тут обійтися без Полісся? Це один з найбільших природних регіонів Європи, важливий постачальник кисню та притулок дикої природи, її мешканців.
Дороге багатьом і маловідоме також багатьом Полісся — унікальна територія, якій певною мірою все ж вдалося залишитися у первісному вигляді — з природними лісами, величезними масивами боліт, мережею річок з заплавами й луками.
Це не просто неймовірно красиві місця. Тутешній ландшафт — справжній лабіринт водойм, островів, боліт, луків, заплавних лісів, що розташовується на території чотирьох країн — України, Білорусі, Польщі, Росії.
На офіційному сайті Рамсарської конвенції www.ramsar.org про водно-болотні угіддя в Україні зазначено: тут знаходиться пів сотні водно-болотних угідь, що мають міжнародне значення, площею понад 800 тисяч гектарів. За кількістю комплексів, що входять до цього переліку, Україна разом з Францією посідають п’яте місце в Європі та восьме у світі.
Полісся — один з найважливіших «гравців» у європейському екоконтексті, — вважають екологи. Поліські водно-болотні угіддя ще зі збереженою здатністю до самовідновлення відіграють надзвичайно важливу роль в охороні довкілля, насамперед пом’якшуючи наслідки глобальної зміни клімату.
До проєктних територій належать чотири водно-болотні угіддя міжнародного значення в Рівненській області, три — на Волині, а також поліські болота Житомирщини, що входять до Поліського природного заповідника.
ПІДТРИМКА ВОДНО-БОЛОТНИХ УГІДЬ
Цьогорічне гасло всесвітнього дня, що відзначається другого лютого, — «Дії на підтримку водно-болотних угідь для людини і природи».
На думку науковців, ми є свідками переходу негативних кількісних змін: зниження рівня води, зменшення площ лісів у природному середовищі, до якісних. Це позначається зокрема як втрата тваринами домівок, зменшення біорізноманіття через висихання боліт унаслідок людської діяльності.
Якщо ж не протидіяти цьому, не вживати захисних заходів, то процеси, про які йдеться, поглиблюватимуться.
Лише розширення та посилення природоохоронного статусу поліських заповідних територій може призупинити руйнівні процеси одного з найбільших у Європі регіонів дикої природи, свідками яких ми є, — вважає Ольга ЯРЕМЧЕНКО, керівниця міжнародного природоохоронного проєкту «Полісся — дика природа без кордонів». — Це забезпечить перспективу його сталого існування, а разом з цим і всіх мешканців Полісся. — Мета проєкту — підвищити природний потенціал Полісся, де, на відміну від інших регіонів, збереглися великі площі природних систем, які ще не змінили люди.
Створення національних природних парків чи регіональних ландшафтних парків зі спеціальною адміністрацією — поява майданчика, щоб спільно розв’язувати проблеми збереження довкілля, вчитися ощадливо зберігати природні ресурси та розвиватися.
Один з останніх прикладів — створення на Рівненщині у січні 2021 року указом Президента України Національного природного парку «Пуща Радзивіла», площею 24 тисячі гектарів, значну частину якої займають саме водно-болотні ресурси.
Територія парку (за винятком заповідної зони) залишиться доступною для традиційного природокористування та відпочинку. Крім того, створення парку підсилить рекреаційний потенціал місцевості, збільшить потік туристів.
У національного природного парку, як установи природно-заповідного фонду, достатньо широкі можливості й для місцевих громад, які дозволяють розвивати нові екологічно сталі напрями діяльності.
Йдеться насамперед про сільський зелений туризм, «любительську риболовлю, прокладання пішохідних та велосипедних екологічних маршрутів, доволі популярних нині серед шанувальників дикої природи, проведення еколого-освітніх заходів для підвищення екологічної свідомості населення. А також бьордвотчінг» — спостереження за птахами у дикій природі, для чого потрібно подбати про облаштування локацій для споглядання птахів, проводити заходи, які сприяють вивченню місцевої орнітофавни
А які національні природні та регіональні ландшафтні природні парки на своїх територіях ви знаєте, де бували?
