Гетьманський НПП знаходиться в південно-східній частині Сумської області, на території Охтирського району. Парк площею понад 23 тисячі гектарів створений 2009 року в долині річки Ворскла, і за течією Ворскли простягається до межі з Полтавською областю, закінчується нижче села Куземин.
ВОРСКЛА ТА ЇЇ ЗАПЛАВА — ОСНОВА ПАРКУ
Отож, територія національного природного парку — це насамперед тихоплинна річка Ворскла та її заплава, незаймані болота та луки, соснові та дубові ліси.
Мальовнича Ворскла — одна з найбільших лівих приток Дніпра — бере початок поблизу села Покровки Бєлгородської області й тече територіями Сумщини і Полтавщини. На думку багатьох, це одна з найчистіших і найкрасивіших річок України. Історичні джерела свідчать, що на початку XVIII століття річка була повноводною та судноплавною. Але природні зміни, а головне, діяльність людини зробили її зовсім іншою.
ТУТ ЗБЕРЕЖЕНІ ТИПОВІ ЛАНДШАФТИ ЛІВОБЕРЕЖНОГО СТЕПУ
Незважаючи доволі високий ступінь антропогенного впливу, в басейні Ворскли збереглися різноманітні мальовничі ландшафти лісостепу Лівобережжя — від низинних заплав, сфангових боліт до реліктових корінних лісів, — розповідає про Гетьманський НПП заступник начальника відділу по науково-дослідній роботі Микола КНИШ, кандидат біологічних наук. — Території, що входять до парку, цінні не лише багатим ресурсним потенціалом, генофондом рослинного і тваринного світу, а й пам’ятками історії та культури. Все це потребує нагальної охорони, дослідження та екологічно обґрунтованого використання.
ЛУКИ У ЗАПЛАВI Р. ВОРСКЛА
До створення Гетьманського НПП тут вже існували гідрологічні заказники загальнодержавного значення «Бакирівський», «Климентівський»та «Хухрянський», а також об’єкти місцевого значення: гідрологічний заказник «Ямний», заповідні урочища «Нескучанська дача», «Залугове»,»Красне», «Сумська діброва», «Веселе», гідрологічні пам’ятки природи — «Джерело кремньове» та «Криничка». Всі вони увійшли до складу НПП із збереженням статусу.
ФЛОРА І ФАУНА ВРАЖАЮТЬ РІЗНОМАНІТТЯМ
Природний парк — насамперед флора і фауна. Рослинний і тваринний світ Гетьманського НПП дивовижний і різноманітний: понад тисяча видів рослин та дві з половиною тисячі видів тварин. Багато з них занесені до Червоної книги України. Це, зокрема, журавель сірий (до слова, він і є символом парку), видра річкова, горностай, мінога українська, джміль моховий, жук-олень, метелик махаон, косарики тонкі, орхідеї любка дволиста та пальчатокорінник травневий...
УГРУПОВАННЯ ЛАТАТТЯ СНIЖНО-БIЛОГО
Рослинність парку представлена п’ятьма типами: лісова, чагарникова, лучна, болотна та водна, але переважають насамперед лісостепові види. Окрім того, тут зустрічаються й окремі тайгові види, форми південного походження та не часті у нас західноєвропейські види, — продовжує розповідь Микола Книш.
Різноманітність тваринного світу парку також завдячує розмаїтості природно-територіальних комплексів. Тут водяться лось, кабан, козуля, борсук, вовк, лисиця, куниця лісова, собака єнотоподібний, норка американська... Лисиця, козуля і дикий кабан досить численні, вовки дуже рідкісні, з’являються епізодично. А ось куниця кам’яна та ласка трапляються час від часу навіть у населених пунктах.
А ще тут є рідкісні денні метелики — мнемозина і поліксена. Мнемозина особливо шанує узлісся старих листяних і мішаних лісів, її гусінь живиться листям рястів. Поліксена — береги річок, де росте її кормова рослина — хвилівник звичайний. Обидва види дуже вразливі, їх існуванню загрожує вирубування заплав, рекреаційне навантаження, застосування пестицидів.
ГЕТЬМАНСЬКИЙ НПП
Птаство тамтешнє вражає розмаїттям. На просторах парку можна почути (а пощастить, то й побачити) солов’їв, вільшанок, дятлів, зозуль, сов, іволг, яструбів та багатьох інших пернатих, які приваблюють на фотосесії спостерігачів з усієї країни.
Цікаве й різноманітне царство грибів, роль яких у лісових екосистемах особливо важлива. На сьогодні відомо про зростання на території парку численних видів макроміцетів — грибів мікроскопічних розмірів. Деякі з них, як-от гриби з дивовижними для більшості з нас назвами, як герицій коралоподібний та мутин собачий, занесені до Червоної книги України. Цікаво, що саме тут харківський міколог О. Акулов спільно з голландськими дослідниками описали два нових для науки види мікофільних грибів — грибів, що паразитують на інших.
Працівники Гетьманського НПП реалізують програму з повернення до Ворскли «червонокнижного» виду — стерляді прісноводної, поширеної в історичному минулому.
НА ТЕРИТОРІЇ СУМЩИНИ ЗНАХОДИЛИСЯ ЦЕНТРАЛЬНІ УСТАНОВИ ГЕТЬМАНЩИНИ
Чому парк носить назву «Гетьманський» очевидно тим, хто цікавиться історією України. При зверненні до історичних фактів помітна роль Сумщини, її непересічне значення не тільки в українській історії XVIII століття, а й для подальшого розвитку процесу національного відродження нашої держави.
Назва парку пов’язана зі славними козацькими традиціями Сумщини. Гетьманщина (офіційна назва: Військо Запорозьке) — українська держава на території центральної і північно-східної України, яка утворилася внаслідок Зборівського договору 1649 року. Після проголошення Глухова столицею Гетьманщини тут правили чотири гетьмани — Данило Апостол, Іван Скоропадський, Кирило Розумовський та Павло Полуботок
На території Сумщини знаходились центральні державні установи Гетьманщини, а також гетьманські маєтки.
ЗАВДАННЯ ПРИРОДНИХ ПАРКІВ — ГАРМОНІЙНІ СТОСУНКИ З ПРИРОДОЮ
Національні природні парки — це місця виняткової природи країни. Їх досліджують, дбайливо охороняють від руйнівного людського впливу та водночас охоче відкривають для тих, хто цінує довкілля і дбає про природу.
Діяльність таких парків спрямована на гармонізацію відносин людини і природи, тому основним їхнім завданням є охорона, відтворення і невиснажливе використання природних ресурсів його території, задоволення пізнавальних та рекреаційних потреб відвідувачів та місцевого населення.
Гетьманський НПП входить до Смарагдової мережі України і є частиною світової стратегії збереження видів у межах біогеографічних регіонів.
Парк є складовою Поліського широтного та Дніпровського меридіонального екологічних коридорів цієї мережі, що поєднує суміжні осередки біорізноманіття в єдину цілісну сітку. Завдяки цьому природоохоронні об’єкти можуть краще підтримувати стабільність. Цьому сприяє, зокрема, міграція видів між ними. А це особливо важливо на тлі змін клімату і масової втрати біорізноманіття.
