З 27 березня до 12 квітня в «Музеї видатних діячів української культури» покажуть приголомшливо гарні твори західноукраїнської художниці Ірини Яшан — прекрасні серії витончених пейзажів, створених у техніці монотипії, а також сакральні образи, написані фарбами і витончено гаптовані бісером.
«Єдиний відбиток» — це перша персональна виставка Ірини Яшан у столичному музеї. Цій події передувала дивовижна історія, яка ще раз переконує всіх нас у тому, що доля справедливо благоволить до талановитих і скромних людей. Молода театральна художниця і аспірантка Леся Головач, прогулюючись залами Івано-франківського краєзнавчого музею, побачила доглядачку, яка створювала прекрасні монотипії просто на робочому місці. Підійшла, замилувалася ніжно-перламутровим світлом чудових пейзажів... і відразу ж познайомилася з товариською і доброзичливою майстринею, почала розпитувати про творчість.
Розглядаючи праці пані Ірини, просто неможливо припуститися думки, що їхній автор — аматор. Дуже тонке чуття естета закладене в її гени, тому за яку б тему не взялася художниця, якою б технікою не скористалася — будь-який її твір незмінно позначений добрим смаком, правильними пропорціями, чистим і гармонійним колоритом, і щедро несе глядачам легке й радісне світовідчування віруючої людини. Як виявилось, художниця і не подумувала про глядацьку увагу: свої прекрасні роботи вона просто роздаровувала. Очевидно, більше цінувала сам процес малювання, і не дуже піклувалася про те, щоб оформити результати. За пропозицією Лесі Головач, яка стала ініціатором і куратором проекту, образи й монотипії Ірини Яшан вписали до виставкового плану «Музею видатних діячів української культури», і сьогодні ввечері її творчість презентуватимуть широкій публіці.
Ірина Яшан народилася в прикарпатському селі Колодіїв на Івано-Франківщині. Ще школяркою вона брала участь у чисельних обласних виставках і в конкурсах дитячого малюнка. Творчий початок вимагав нових знань, проте після закінчення школи Ірина не зважилася вступати до елітного художнього закладу, а вибрала скромний фах кресляра-конструктора. Почала працювати в проектно-технологічному інституті, а за деякий час перейшла на роботу до наукового та культурного центру Прикарпаття — Івано-франківського краєзнавчого музею, який спеціалізувався на вивченні історії, народного мистецтва та іконопису Бойківщини, Гуцульщини, Опілля та Покуття. Тут Ірина змогла щодня розглядати кращі зразки різьблення, народну кераміку і вишивку, ткацтво та писанки, і змогла виділити час для реалізації своїх художніх талантів.
Світлини картин надано куратором Лесею Головач
