Серед птахів символом цього року в Україні товариство охорони птахів та його симпатики обрали синицю чубату (Lophophanes cristatus). Цей птах з родини синицевих, поширений в більшій частині Європи, але багатьом маловідомий.
Власне, птаха року й обирають для того, щоб більше людей могли про нього довідатися. А в разі потреби допомогти, підтримати і захистити.
На території України ця симпатична синичка надає перевагу лісовій і лісостеповій смугам, подобається їй і в Карпатах, — розповідає біологиня Марія САВЧУК. — Пташка охоче заселяється у хвойні ліси, у листяних та мішаних майже не зустрічається. У стиглих соснових та ялинових лісах вона здебільшого й гніздиться. Часом обирає й дуплисті молоді дерева, але більше любить самостійно готувати оселю для своєї сім’ї.
У центральній Україні найбільш південною точкою гніздування птаха є околиці Черкас, — відзначають орнітологи. — Але й там побачити її нелегко, бо близького сусідства з людиною чубата синичка уникає, на відміну від деяких своїх родичок, які в морозяні зими шукають, чим би поживитися поблизу людей.
ВІДРІЗНЯЄТЬСЯ «ФІРМОВИМ» ЧУБОМ
В Україні це осілий, кочовий вид. Дорослий птах від інших синиць відрізняється особливим «фірмовим» «чубом», а молодий — білою верхівкою пір’їн у верхній частині голови. Зовнішність самок і самців практично не відрізняється.
Спина, крила і хвіст у неї сіро-бурого кольору без помітних відмітин. На горлечку виділяється чорна пляма — борідка, потилиця чорна. А ще через очі у синички тягнеться темна смуга, яка загинається на світлі щоки у вигляді чорної дужки.
Зима — найскладніший час для чубатих синичок, як і для більшості птахів. У холодну пору вони їдять, здається, усе їстівне, що трапляється, адже улюблену їжу — комах і личинок — знайти важко. Та все ж дослідники зауважують, що комах і личинок ці синички шукають, доки є хоч найменша можливість їх знайти, навіть у зимовому лісі. Восени та взимку чубата синиця переключається на споживання насіння дерев — сосни, ялиці, берези, вільхи, бука.
Взимку чубаті синички легко об’єднуються з іншими птахами, так легше вижити -й зігрітися, й прохарчуватися. Особливо часто вони групуються із іншими видами синичок, золотомушками, підкоришниками. Часто — «під прикриттям» лісового санітара — строкатого дятла.
Вони літають від дерева до дерева, обстежують всі шпаринки, заглядають під кору: а раптом тут причаївся якийсь короїд чи листогриз?
Головний їхній корм у теплий, весняно-літній період — безперечно безхребетна дрібота та їхні личинки. Таким чином, синички і самі ласують, і деревам допомагають. А ще передбачливі пташки запасають їжу в усі періоди, коли її більше, ніж можна з’їсти. Свої запаси вони ховають у тріщинках кори, хвоїнках дерев, залишають серед лишайників і мохів.
Малоймовірно, що чубарочки запам’ятовують місця схованок, та воно й не обов’язково. Якщо всі синички так зроблять, запасів вистачить усім і надовго. А ще їхні комори врятують у холодну пору й багатьох інших птахів, які нишпорять у пошуках їжі.
ВІДКЛАДАЄ ЯЙЦЯ РАНІШЕ ІНШИХ СИНИЦЬ
Відкладати яйця чубаті синички починають раніше інших видів синиць — наприкінці березня — на початку квітня.
Гніздяться вони поодинокими парами. Гніздо влаштовують здебільшого в дуплах із вузьким вхідним отвором, щоб ніякий хижак не зміг їм завадити, або в гарно замаскованих трухлявих пнях. Готуючись до облаштування гнізда, птахи очищують дупла від деревної трухи, а в трухлявих пнях можуть майже повністю видовбувати дупла. Облаштуванням гнізда займається самка, а матеріали для цього добуває самець.
Трапляється, чубаті синички гніздяться в старих дуплах дятлів або в пустотах між гілками гнізд хижих птахів. Але тоді їхнє життя особливо сповнене тривог і постійного очікування небезпеки.
Гніздо пташки, як і більшість їхніх родичів, будують з моху, додаючи до нього все м’яке і тепленьке, що попадає під лапку. Це можуть бути лишайники, волосинки, шерстинки, рослинний пух, павутиння, кокони комах. У це затишне гніздечко чубарочка відкладає яєчка, здебільшого шість-вісім, і починає вигрівати їх і чекати на потомство.
Через два — два з половиною тижні з’являються на світ малі чубенята. Безпорадні пташенята залишаються у гнізді ще приблизно три тижні. Батьки активно годують їх, намагаючись принести дітям найсмачніших, на їхню думку, гусеней, які збирають з навколишньої хвої.
ПОБАЧИТИ ПТАШКУ ЗА ГОЛОСОМ
Чубаті синички не належать до видатних співаків, але їхні пісні по-своєму милі. Їхні голоски хоч і тонкі та пискляві, проте досить гучні.
Фахівці, звісно, легко відрізняють голоси чубатих синичок від інших пташок. Часто саме за їхнім співом вони і здогадуються про присутність пташок. А от тим, хто таки хоче навчитися цьому, якраз і допоможуть записи пташиних голосів, зроблені орнітологами.
Пісня чубатої синички — це короткі мелодійні трелі або пискливе «ці-ці — чрр — чрр». Дехто чує в її співі тонкі квапливі «зії-зії-зії-зії» чи окремі посвисти «сии-сии, сіт-сіт». Краще таки послухати записи, щоб скласти уявлення. От тоді точно, зачувши в кроні дерев пісню синички, ви зможете і виглядіти саму пташку.
А якщо неподалік вас є заповідні території, національні чи регіональні ландшафтні парки, спробуйте на їхніх сайтах довідатися, які пташки водяться на тих територіях, а потім і самим їх почути і побачити.
