У Тернополі триває благодійний онлайн-аукціон з продажу колекції Оксани Чмиленко «Капелюшки — як у королеви». Розпочався він 23-го грудня презентацією з дефіле та професійною фотосесією для всіх охочих в Тернопільському академічному обласному українському драматичному театрі ім. Т. Шевченка. За виручені кошти, а це має бути 70 тисяч гривень, придбають необхідне реанімаційне обладнання для лікування онкохворих дітей. За словами лікаря-анестезіолога Тернопільської обласної дитячої клінічної лікарні Сергія ТКАЧУКА, йдеться про монітор пацієнта. Він відтворює вміст вуглекислого газу в повітрі, яке видихає хворий під час штучної вентиляції легень. Аукціон проводять спільно із Міжнародним благодійним фондом «Живи», який здійснюватиме закупівлю.
Майстриня Оксана ЧМИЛЕНКО розповіла «Дню», що ідея створити колекцію капелюшків англійської королеви виникла давно. «Єлизавета ІІ мене давно надихала на створення такої колекції. Ми маємо приклад того, як шляхетно і елегантно виглядає старша жінка в капелюшках. У мене була така мрія. Я її виношувала. Мені хотілося зробити колекцію, але вона відкладалася, так би мовити, в довгий ящик. А тут я розговорилася із засновницею благодійного фонду «Живи» Лілією Домарацькою і вона згадала про онлайн-аукціон, що діє при фонді. Майстри дають свої роботи і таким чином дозбирують необхідні кошти. Вона говорила про те, що до цього аукціону треба якось привернути увагу і тому це стало поштовхом до реальних дій». «Ми бачимо пости, які поширюють в соцмережах з проханнями про допомогу. Можливо, є певний відсоток людей, які це обминають, уникають цих постів», — каже Оксана Чмиленко. На її думку, привернути увагу суспільства, зокрема, до проблеми допомоги важкохворим дітям можна яскравим проєктом.
У колекції «Капелюшки — як у королеви» представлені дев’ятнадцять капелюшків і беретів, стартова ціна яких від 700 до 1400 гривень. Майстриня вибирала ті фасони, копії яких можна відтворити у вовні, також орієнтувалася на українських клієнтів. «Аби це були капелюшки, прийнятні для носіння українськими жінками, не були надто екстраординарні, щоб жінка змогла би піти, наприклад, і до церкви. Навіть на Йордан можна зігрітися в тому капелюшку».
Презентації передувала фотосесія для онлайн-аукціону, над якою працював тернопільський фотохудожник, позаштатний фотокор «Дня» Михайло Урбанський. За словами Оксани Чмиленко, не було мети шукати двійників королеви, а лише, щоби жінки були поважного віку і чимось її нагадували. «В одному із ракурсів королеви Єлизавети я впізнала маму своєї однокласниці — Олену Стадник. Вона виявилася справді схожою на Єлизавету в будь-яких ракурсах. Але крім неї у нас ще є дві моделі. Це мої знайомі. Серед них дитячий педіатр, яка лікувала мене в дитинстві, Галина Яківна Дубровіна. Зараз вона завідувачка педіатричної філії №4 Тернопільської міської дитячої поліклініки. Невістка ще однієї моделі побачила наш пост і попросила, щоби взяти її свекруху Марію Білоус, бо вона також схожа на королеву». Профінансували проєкт «Капелюшки — як у королеви» благодійниці з Канади. Головні убори Оксана Чмиленко виготовляла разом з десятьма волонтерками. Працювали протягом місяця.
Загалом пані Оксана чотири роки створює капелюшки. Має власну авторську технологію. «Я ніде не вчилася робити капелюшки. Єдине, що помітила, майстри, які виготовляють капелюшки, використовують жорсткішу вовну. Це вовна, з якої я роблю взуття. У неї мікронність більша і, наприклад, коли такий капелюшок торкається обличчя, то вона може трішечки поколювати. Я поставила собі за мету зробити капелюшок із тонкої мериносової вовни. Спочатку це не виходило, але з часом розуміла: якщо цю вовну інтенсивно ущільнити, то вона триматиме форму. Я не використовую ножиць при виготовленні. Секрети у викладці вовни», — наголошує майстриня.
До створення колекції «Капелюшки — як у королеви», вона двічі представляла колекції, присвячені всесвітньовідомій оперній співачці Соломії Крушельницькій. «Я відчуваю пристрасть до галицької моди сторічної давнини. Мені подобається Соломія Крушельницька. У Тернополі пам’ятник їй стоїть, де вона в капелюшку. Соломія Крушельницька одягалася у Львівському домі моди, який тоді рівнявся на паризький. До російської окупації, люди, які тут жили, були більш вільнішими, могли підкреслити свою індивідуальність таким чином. Ще не були зіпсовані колективізмом, стереотипами не висовуватися, не виділятися. Мені завжди хотілося, щоби жінки і зараз носили капелюшки. Для мене це єдиний елемент одягу, який змінює ізсередини. Я його порівнюю з книжкою. Адже ми відчуваємо себе по-іншому, коли вдягаємо капелюшок. Це завжди красиво і немає таких жінок, яким би капелюшки не пасували, — каже Оксана Чмиленко. — Моя глобальна мрія — внести свою лепту в загальні модні тенденції. Якщо в нас це було, то воно може і повернутися в сучасному обрамленні».
