Цінні лікарські та харчові властивості кореня солодки відомі здавна. Традиційна тибетська і китайська медицина широко застосовують цю рослину. Як зазначено в історичних публікаціях, солодка походить із Середземномор’я, Малої і Середньої Азії. Великим шовковим шляхом вона потрапила до Китаю, а далі у Тибет. Там добре прижилася і проникла далі — за межі Центральної Азії, з’явилася у Західній Європі та Америці, де раніше не росла.
Людей приваблювало солодке коріння — гліциризин, що входить до його складу, разів у п’ятдесят солодший від цукру. Очищені корені смакували з великим задоволенням, адже цукор був рідкістю. Цей звичай донедавна зберігався у Північній Америці, а у Північній цукерки з лакрицею — улюблені ласощі дорослих і дітей.
ЦІЛЮЩІ ВЛАСТИВОСТІ СОЛОДКИ ВИКОРИСТОВУЮТЬ ЗДАВНА
— Солодка належить до сімейства бобових, вона нагадує квасолю, що квітне. Її багато хто вважає квасолею, що й не дивно — родичі ж... В Україні росте три види солодки — гола, щетиниста і шорстка, — розповідає біологиня Марія Савчук. — Найпоширеніша і найвідоміша з них — солодка гола. Саме її й мають на увазі, коли кажуть «солодкий корінь», «лакричний корінь», «лакриця», «лакричник», «вербець» чи «солодець».
Традиційна китайська медицина лікує за допомогою солодки багато хвороб, оскільки лікарі вважають, що корінь рослини не лише підсилює дію інших ліків, а й нейтралізує деякі отрути. Лікувальні властивості солодки детально описані у старовинних китайських медичних книгах, зокрема у відомому «Трактаті про трави». Народні цілителі вважали, що дія солодки подібна до дії женьшеню.
Від китайців досвід лікувати солодкою перейняли ассирійці, шумери, а пізніше єгиптяни і греки. Корінь солодки було знайдено навіть у гробниці фараона Тутанхамона. Отож, давнім єгиптянам були відомі фармацевтичні властивості рослини. А ще її використовував у своїй лікарській практиці сам славетний вчений і лікар Гіппократ.
Збереглися перекази, що Олександр Македонський дбав про забезпечення своїх військ запасами лакриці, зважаючи на її властивості гамувати спрагу. І пізніше лакриця була обов’язковою складовою раціону римських легіонерів. Частенько мали її при собі й французькі та турецькі вояки під час Першої світової війни.
СОЛОДКА ВХОДИТЬ ДО СКЛАДУ ЛІКУВАЛЬНИХ ПРЕПАРАТІВ І ЗБОРІВ
У медицині препарати солодки використовують при різних захворюваннях дихальних шляхів як протизапальний, пом’якшувальний і відхаркувальний засоби та як ліки, що регулюють водно-сольовий обмін. Мабуть, усім відомі аптечні сиропи з солодки від кашлю.
Препарати солодки застосовують у вигляді екстракту сухого або густого сиропу, екстракту кореня, порошку кореня, грудного еліксиру та низки інших медикаментів, які лікують запальні захворювання, бронхіальну астму, екземи. А ще порошок солодки використовують у фармацевтичній практиці для поліпшення смаку і запаху ліків.
У народній медицині відвар кореня солодки вживають як відхаркувальний і пом’якшувальний засіб при кашлі, бронхіті, кашлюку, астмі, туберкульозі легень, як легкий проносний і сечогінний засіб.
Офіційна медицина не проти вживання таких препаратів для профілактики і лікування. Але, знову ж таки, ними можна лікуватися не всім підряд.
А ще лакрицю охоче використовують і в кулінарії — для виготовлення маринадів, компотів, киселів, для соління риби, ароматизації гарячих напоїв.
ЦУКЕРКИ ОСОБЛИВО ПОПУЛЯРНІ В ПІВНІЧНОЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇНАХ
У цукерки лакриця потрапила ще на початку XVIII століття, коли в англійському графстві Йоркшир створили перші солодощі з екстрактом кореня солодки. Сьогодні ж кондитерська промисловість виготовляє десятки, якщо не сотні, видів цукерок із лакриці на будь-який смак. Споживачам пропонують льодяники, гранули, соломки, палички. Є навіть лакричні спагеті — чорного кольору, як і деякі лакричні пастилки, загорнуті равликом.
Такій різноманітності лакриця зобов’язана насамперед фінам — фанатам лакричних цукерок. Вони й вигадали, як отримувати з очищеного, вимоченого і вивареного кореня солодки екстракт, який назвали лакрицею. А згодом навчилися робити з цього екстракту не лише цукерки, а й торти, пироги, печиво, морозиво, маринади, компоти, коктейлі й навіть горілку.
Особливо популярною є так звана метрова лакриця — цукерки у вигляді шнурка, розрізаного на шматочки. Лакрицю часто додають і до іншого унікального фінського продукту, що називається «салміакки». Тим, хто не розбирається в цих виробах, вони здаються дуже схожими на лакричні. Назва цукерок зумовлена тим, що в них міститься salammoniac (хлорид амонію), відомий більшості з нас як нашатир, який і надає характерний аромат виробам.
Лакричні цукерки виготовляють і споживають нідерландці, італійці, данці, їх оцінили також англійці, німці, американці. У деяких країнах, наприклад, у Великобританії, лакрицю полюбляють вживати солодкою, а в скандинавських країнах та Нідерландах — солоною. Ці цукерки мають різноманітний вигляд — і як чорні трубочки, згорнуті равликом, і як різноманітні фігурки тварин.
Drop — данське слово, яким позначають сотні варіантів лакричних солодощів. Фаворитами можна назвати цукерки у вигляді фігурок тварин, зокрема солодкі — у формі котів, солоні — у формі маленьких рибок, покритих сіллю.
ЛАКРИЧНІ ЦУКЕРКИ МОЖНА ВИГОТОВИТИ І ВДОМА
Виготовляють лакричні цукерки і в Україні, але вони не користуються у нас такою популярністю, а багатьом відомі хіба льодяники з лакрицею від кашлю.
А тим часом такі цукерки можна приготувати і вдома. Дітям точно сподобається виготовлення таких цукерок. Мої, в усякому разі, відразу бралися за їх приготування, щойно дізнавалися про таку можливість.
Один із рецептів приготування домашніх цукерок із лакрицею я прочитала на сайті «Кращі рецепти для сім’ї».
Отож, вам потрібно взяти:
• порошок лакриці — чверть склянки,
• порошок анісу (ароматизатор) — чверть склянки,
• цукор — одна склянка,
• сік — половина склянки,
• кукурудзяний сироп — половина склянки,
• вода — третина склянки.
Із кукурудзяного сиропу, цукру, води і соку зварити солодку карамельну масу. Всипати до неї порошки лакриці й анісу, перемішати і знову довести до кипіння. Потім тягучу масу зняти з вогню і розлити по силіконових формочках для цукерок. Коли цукерки застигнуть, пересипати їх картопляним чи кукурудзяним крохмалем і скласти в скляну банку. Трошки помилуватися власними виробами і почати їсти.До речі, невибагливу солодку ви можете посадити і вдома чи на дачній ділянці. Головне, щоб ґрунт у цьому місці був не дуже вологим чи надто піщаним, що зовсім не затримуватиме вологу.
