Олевськ — це не лише центр об’єднаної громади, розташований на півночі Житомирської області, а й місто з понад тисячолітньою історією. Саме цим, передусім, він цікавий любителям подорожей. І вчені вважають, що це одне з найдавніших поселень Волині, яке розташовано в басейні р. Уборть. За однією з гіпотез, назву міста пов’язують з іменем Овруцького князя Олега Святославича, який жив і князював наприкінці X століття. За припущенням авторитетних українських істориків, Овруч, Коростень і Олевськ при князюванні Олега Святославича утворювали своєрідний трикутник у межах Древлянської землі. Про глибоку давнину заснування Олевська свідчать і чимало легенд, які передаються через покоління, промовистими є назви урочищ в Олевському краї, такі, як «Ігорів ліс», «Завілень», «Тризна», «Озле» та інші.
На північно-східній околиці Олевська, в урочищі Бабина гора, знаходиться археологічна пам’ятка — городище давньоруського часу, де археологи не перший рік проводять розкопки. І вже є чимало знахідок, що можуть повідати про життя і побут древлян, які мешкали тут понад 1300 років тому. Либонь найцікавіше, що тут розкопали, — колодязь, споруджений ще до часів Київської Русі. Вчені вважають, що на цьому місці була фортеця з дерев’яними стінами, а колодязь, глибина якого сягає 12 метрів, древляни використовували у побуті, а також для гасіння пожеж чи під час ворожої облоги. Археологічні розкопки ще продовжуватимуться. Влада ж Олевська вже планує на Бабиній горі створити на місці розкопок музей під відкритим небом і таким чином розвинути туристичний потенціал міста.
Що ж іще можуть оглянути в древньому місті подорожани? В центрі Олевська знаходиться пам’ятка архітектури України — Свято-Миколаївська церква. Будівництво церкви датується 1596 р. Пройшовшись центром міста, можна побачити цікавий пам’ятний знак, який хоч і не древній, але повідомляє про важливі події минулого: 1641 року польський король надав Олевську магдебурзьке право, дозволив проводити щотижневі торги та дві ярмарки на рік.
У 1793 році місто відійшло до Російської імперії. 1796 року Олевськ став волосним центром Овруцького повіту Волинської губернії. Населення займалося в основному хліборобством. Промисловість розпочала жвавіше розвиватися десь під кінець ХІХ століття. Посприяло подальшому розвитку промисловості й міста в цілому прокладення залізниці Київ — Ковель. До речі, залізничний вокзал в Олевську — саме з того періоду, зведений 1903 року.
Якщо говорити про пам’ятні місця Олевська, то особливу увагу звертають подорожани на пам’ятний знак, що має вигляд великої кам’яної брили. На прикріпленій до неї металевій табличці написано: «Встановлено з нагоди 70-річчя проголошення Олевської республіки «Поліська Січ», 21.08.1941 — 15.11.1941 рр., під командуванням засновника Української Повстанської Армії (УПА) Тараса Бульби-Боровця». Торік же одна з найдовших вулиць Олевська отримала назву — вулиця Олевської республіки. А ще в минулому році депутати міської ради ухвалили рішення «Про присвоєння звання «Почесний громадянин міста Олевськ» Тарасові Бульбі-Боровцю».
Таким чином сучасне покоління висловлює свою повагу Тарасу Бульбі-Боровцю, який у 1941 році зумів створити повстанську армію, яка налічувала до 10 тисяч вояків, та встановити українську владу у вільній від радянської влади та німців державі, яка охоплювала територію півночі Житомирщини, сходу Рівненщини та південних районів Білорусі.
Як бачимо, у невеликому поліському місті Олевську перегукуються віки. У цьому древньому краї ще чимало незвіданого заховала історія, свої дива демонструє природа, прикладом є неповторне «Камінне село» в Олевському районі. Тож важливим для нинішнього покоління є зберегти особливості цієї поліської землі, щоб і нащадки нею захоплювалися.
