Очевидно, майбутнiй пленарний тиждень підкине нові «сюрпризи» для парламентської опозиції. Деякі депутати прогнозують перехід 14-ти «багнетів» від блоку Тимошенко в коаліційний стан, і це ще не межа. Тим часом, представник БЮТ Анатолій Семинога вважає, що це — на краще, оскільки дозволяє очистити ряди. В інтерв’ю «Дню» Анатолій Семинога також розповів про те, як буде діяти об’єднана опозиція в разі створення в Раді конституційної більшості.
— Практично весь тиждень із вуст депутатів звучать заяви про те, що незабаром БЮТ покине ще, щонайменше, 14 осіб. Ви проводите з ними «профілактичну» роботу?
— Скажу щиро: ніякої, як ви кажете, профілактичної роботи ми не проводимо й проводити не збираємося. Сьогодні цей «міграційний» процес — прекрасна можливість для нашої політичної сили очистити себе від людей, які не можуть, по-перше, тримати удар у політиці, а по- друге, відстоювати права своєї політичної сили і, відповідно, своїх виборців. Нехай ці люди йдуть. Вони самі обрали цю дорогу й своїми руками зараз риють могилу своїй політичній кар’єрі.
— Скільки ще бютівців, на ваш погляд, на майбутньому пленарному тижні можуть перейти в табір парламентської більшості?
— Мені важко відповісти на це запитання й назвати точну цифру. Відверто кажучи, коли я почув заяви депутатів про те, що від БЮТ у коаліцію перейде 14 осіб, я був дуже здивований, оскільки вважав, що в наших рядах знайдеться максимум сім осіб, які не зуміють вистояти в цій ситуації. Я був упевнений в тому, що наша команда, яка пройшла етап загартування, дружна й згуртована. Мене дивує, що тікають у коаліцію якраз ті люди, на яких неможливо натиснути, оскільки в них немає власного бізнесу. Це свідчить лише про їхнє бажання конвертувати свій мандат у гроші. А скільки таких людей ще може знайтися в БЮТ? Я щиро сподіваюся на те, що перехід депутатів від БЮТ минулого тижня був останнім.
— Анатолію Івановичу, підтвердіть чи спростуйте чутки про те, що саме після підписання Тимошенко й Балоги угоди про співпрацю фракція БЮТ розкололася на два табори: одні виступали за консолідацію зусиль з «Нашою Україною», інші — були проти. І нині всі ті, хто критикував союз БЮТ+НУ, й залишають ряди вашої фракції.
— Це неправда. За співпрацю з «Нашою Україною» фракція проголосувала одноголосно. Тільки одна людина — Данилін — не проголосував за це рішення. Він був губернатором Луганської області й у нього були свої погляди на це. Але він про них публічно й чесно заявив. Ми з повагою віднеслися до його позиції. Що стосується подібних заяв окремих депутатів, про ніби розкол всередині БЮТ, то це, мені здається, лише спроба прикрити свою зраду, не більше того.
— Олександр Ковтуненко та Олег Надоша. Їхній перехід у коаліцію став сенсацією. Вони попередили вас про своє рішення?
— Ні, не попереджали. Ковтуненко й Надоша до останнього дня намагалися виконувати всі доручення фракції й завоювати собі місце в нашій команді.
— Депутатів купують, або ж, як говорить ваш лідер, коаліціянти погрожують фізичною розправою над ними чи членами їхніх сімей?
— Я не можу сказати, що в парламенті такі факти мають місце. Але сьогодні ми бачимо загальну ситуацію, коли йде колосальний тиск на бізнес. Я можу говорити про це впевнено на прикладі Києва, оскільки я часто спілкуюся зі столичними підприємцями. Вони говорять про те, що сьогодні вперше за два останніх роки, поновилися всілякі «наїзди», починаючи від пожежних служб, закінчуючи податковою інспекцією. Особисто я був свідком того, як на депутатів Київради вчинявся тиск, коли їх намагалися затягнути в більшість Черновецького. Поки що таких конкретних прикладів тиску на депутатів Верховної Ради в мене немає. Тому мені здається, що, швидше за все, нині застосовується метод не батога, а пряника.
— Як ви вважаєте, до першого травня коаліції вдасться зібрати 300 осіб, і чи дійсно всім фракціям більшості це вигідно?
— Я не вірю, що їм вдасться набрати 300 голосів, оскільки наша історія знає приклади, коли Леоніду Кучмі не вистачило п’ять—сім голосів для створення конституційної більшості. Хоча й тоді застосовувалися аналогічні до нинішніх методи розширення коаліції.
— Чи продумувала об’єднана парламентська опозиція план своїх дій в разі створення коаліції трьохсот?
— Ми зараз працюємо над цим, але вважаємо, що найбільшим успіхом опозиції в цій ситуації було б досягнення позапланових парламентських виборів. Адже якщо коаліція набере 300 голосів, це відтягне Україну років на 10 назад, поверне її до епохи кучмізму, відходу від демократії. Тоді повернеться тиск на всіх і вся.
— Після «міграції» депутатів від БЮТ у коаліцію ви обговорювали можливу зміну підходу до формування виборчого списку у ВР?
— Я твердо переконаний у тому, що якщо сьогодні регіонали були б в опозиції, від Партії регіонів залишилася б третина депутатів, якщо не менше. Адже там зібралися люди великого бізнесу, які не можуть працювати поза владним полем. Пригадайте, як довго вони не хотіли йти в опозицію. Якби була створена коаліція демократичних сил, я впевнений, що вони б знайшли способи, як втертися у владу.
— У пунктi номер один у списку вимог об’єднаної парламентської коаліції йдеться про необхідність проведення референдуму, який би визначив, яка модель державного управління найбільш імпонує українцям. Ви вважаєте, це реально?
— Ми вважаємо, що це необхідно. Ми вважаємо, що політична реформа розроблена під одного лише політика — Леоніда Кучму. І ми впевнені, що ніхто не має права формувати державний устрій під окрему персону або політичну силу, будь то Кучма, Ющенко або Тимошенко. Нам потрібно створити таку модель правління, за якою буде дійсно баланс влади, буде розвиватися економіка й суспільство. А ми сьогодні втрачаємо час. Подивіться, глобалізація у світі відбувається дуже інтенсивно: сьогодні ведеться боротьба за зовнішні ринки, сьогодні ведеться боротьба за сфери розвитку й впливу. Українська держава в цих процесах не бере участi.
— Чи допускаєте ви ініціювання імпічменту після формування конституційної більшості в Раді?
— Я, як ідеаліст, щиро вірю в те, що Президент незабаром ухвалить мудре рішення про розпуск парламенту, і ми вже до осені будемо мати інший парламент, в якому більшість будуть складати демократичні сили.
— Ви говорите так, неначе розпуск ВР залежить виключно від позиції Президента. Адже є всього три підстави, за яких Віктор Ющенко може розпустити ВР. Жодна з прописаних у Конституції підстав нині не актуальна.
— Було б політичне бажання Президента. Адже ми всі чудово бачили, як формувалася коаліція. А формувалася вона в умовах грубого порушення регламенту й Конституції. Ми чудово бачили, як формувався Кабінет Міністрів. А формувався він також в умовах порушення регламенту та Основного Закону. Це вже, як мінімум, дві підстави для розпуску парламенту. Якщо буде воля Президента, я впевнений, що знайдеться 150 депутатів, готових скласти свої повноваження. Це вже третя підстава для розпуску ВР. Словом, було б бажання, а законні механізми реалізації можна знайти.
