НАЦІЯ В ШОЦI
12 грудня у Верховній Раді сталося щось на зразок вибуху четвертого блока Чорнобильської АЕС.
Якраз і підгадали — до дати закриття станції. «Радіацію» від політичного скандалу рознесла по світу західна журналістська братія, що прибула на чорнобильське дійство. Однак замість чорнобильської сенсації вони тепер передають іншу: публічне прослуховування відеозапису колишнього офіцера СБУ Миколи Мельниченка, який підтверджував істинність аудіоплівки із записом нібито голосів Президента і перших осіб країни.
У вівторок предметом обговорення в парламенті стало також обшукування трьох депутатів: О.Жира, С.Головатого та В.Шишкіна.
У них митники забрали цю відеокасету, а потім повернули її дещо зіпсованою. Однак, згідно із заявою С.Головатого, у них досить копій цієї касети, «і вони роздали їх своїм друзям у Європі».
Силовики зазнали упередженого допиту з боку депутатів. Щоб передати трагікомізм і напруженість ситуації, публікуємо деякі гострі репліки.
* * *
Леонід Деркач, глава СБУ (відповідаючи на запитання О.Мороза про прослуховування): «Ми ніколи не слухали ні вас, ні прем’єр-міністра».
Спікер Іван Плющ з місця: «Я в подібних випадках кажу: нехай слухають — щоб їм позакладало!»
* * *
Василь Синько, СПУ: «Шановний Михайле Олексійовичу (Генпрокурор)... Сюди слухайте, а то десь там ходите поза кутами...»
Депутат Михайло Ратушний, УНР: «У мене головне запитання не до вас, а до людини, яка ще сьогодні буде виступати: «Чи є у нього пістолет і мужність?»
* * *
Михайло Кравченко, фракція комуністів (запитання до Генпрокурора): «Шановний Михайле Олексійовичу, я щиро вам співчуваю, тому що ви заплуталися в інформації і на ТБ, і в ЗМІ. На вас зараз стільки навішали, що у мене таке запитання: «А чи не легше вам було б піти на пенсію, написавши сьогодні заяву?»
Генпрокурор Михайло Потебенько: «Дякую за питання. Дуже вдале питання! По-перше, я не заплутався і не заплутаюся. А по-друге, я не проти, якщо ви підете. З такою зрілістю як ви вирішуєте деякі питання...»
* * *
Михайло Бродський, фракція «Яблуко»: «Якщо ця плівка, де нібито голос Кравченка, виявиться правдою... Де Кравченко буцімто каже, що я скотина. І що зі мною розберуться після Гонгадзе... Якщо це правда — є кримінал у цих словах? Я зможу коли-небудь, де-небудь, в якому-небудь місці світу пред’явити позов цій людині? Зможу чи ні?»
Михайло Потебенько: «Якщо в процесі розслідування це підтвердиться, то зможете не тільки ви, а й прокуратура притягне його до відповідальності».
* * *
Михайло Потебенько: «Товариші, ви хочете мене загнати в кут? Це не вдасться!.. Вислухайте... Навіщо ви так себе ведете?.. (З приводу свідка-офіцера СБУ Мельниченка.) Я повністю забезпечую йому охорону... Не треба сміятися...»
* * *
Олександр Єльяшкевич, Херсон: «Михайле Олексійовичу! Я не кажу «шановний», бо для мене ви не шановний... Чому ви не сказали, що ваш син працює заступником у Соловкова?..»
(Юрій Соловков — голова Держмитниці України. Єльяшкевич натякає на корупційні зв’язки Генпрокурора).
Михайло Потебенько: «Не може бути заступником людина, що закінчила із золотою медаллю школу, університет, захистила кандидатську?!..»
* * *
Сергій Головатий, Київ (звертаючись до міністра внутрішніх справ Юрія Кравченка): «Я підійшов до вас... А ви мені сказали: «Я відвезу тебе в ліс і по-ментовськи отп...» Далі не буду говорити. Ви це пам’ятаєте?»
Юрій Кравченко: «Шановний пане Головатий... Ваша лексика мені незнайома».
Сміх у залі.
* * *
Михайло Кравченко, фракція комуністів: «По процедурі. Я роблю офіційне зауваження вам, Іване Степановичу (Плющ)... Щойно чотири чоловіки витерли ноги об Верховну Раду і переможно пішли в ложу уряду. Я попросив би вас, Iване Степановичу, трохи примушувати їх бути коректними стосовно вищого законодавчого органу».
Iван Плющ: «Я приймаю це зауваження».
* * *
Як бачите, для кореспондентів-міжнародників, та й для вітчизняної преси матеріалу вистачить на рік.
Напруженість із приміщення Верховної Ради передалася вулицям, «містам і селам» України. Шоковий стан у народу вже почався, а коли закінчиться — невідомо.
РОСІЯ СТРІМКО ЧЕРВОНІЄ
Президент Росії Володимир Путін вирішив відновити гімн (більше справ немає). Президія Держради Росії постановила, що Гімн Радянського Союзу повинен стати Гімном Російської Федерації.
Музика, написана Григорієм Александровим, виявляється: «життєстверджуюча, багато які громадяни до неї звикли». Текст гімну повинен визначити президент.
Багато які депутати виступили проти. Нємцов і Явлінський навіть ходили на прийом до Путіна, щоб висловити свій протест.
Приєдналися до такої думки і багато які російські артисти: Юрій Шевчук, Майя Плисецька, Валентин Гафт...
Представники російської інтелектуальної еліти кажуть, що не можна ніякими новими словами «стерти значення старого тексту, де «партия Ленина — сила народная — нас к торжеству коммунизма ведет». Свого часу звідти було викинуто прізвище Сталіна, що було там раніше.
Більше того, на засіданнi тієї ж Держради зібралися зробити офіційним прапором російських Збройних Сил червоний прапор. Цю постанову представлено на ратифікацію в парламент.
У листі інтелігенції до Путіна міститься здорова думка: «Оживлення привидів — ризикована справа».
Проте гімн уже затвердили. Що ж, оживлення привидів комунізму — улюблене заняття Володимира Володимировича.
«КОМСОМОЛКУ» ПЕРЕЙМЕНУВАТИ НЕ ВДАЛОСЯ
Якщо російський лідер стурбований тим, як надихнути радянські символи, то депутат — комуніст Василь Шандибін, навпаки, поставив собі за мету перейменувати «Комсомольскую правду».
Він подав у суд на газету. Але публічний суд — суд, який відбувається на очах багатомільйонної аудиторії в телепередачі «Слухається справа».
З його промови: «Комсомольская правда» колись була передовим авангардом молодіжної преси, пропагувала патріотизм, моральність, любов до батьківщини... А зараз вона публікує матеріали, де використовуються слова з ненормативної лексики, розбираються подробиці сексу... «Комсомольская правда» стала небезпечним органом російської преси... Стаття Дарії Асламової «Хай живе розлучення» впливає дуже небезпечним чином на молодих жінок, закликаючи їх до ведення розпусного способу життя, уникаючи створення сім’ї». І висновок: «Я хочу звернутися до Міністерства друку з вимогою про перейменування газети і створення Ради моральності та впровадження цензури на публікації, що ображають громадську мораль».
Заперечення захисту (Леонід Захаров): «А може, тоді перейменувати й Державну думу, що за назвою дуже нагадує парламент, який працював у дореволюційній Росії».
Особливою увагою хочеться відзначити перестрілку Асламової і Шандибіна.
Асламова: «Моя стаття про те, що у шлюбі не можна зраджувати одне одного, що у шлюбі не можна брехати... Брехня — наймерзенніший злочин проти моральності».
Олександр Островський (прибічник Шандибіна): «У своєму матеріалі про те, як ви були в полоні в азербайджанців, ви згадали інтимний момент — про свій вступ у статевий зв’язок». (Звучить, як «про вступ у лави партії»...)
Асламова: «Це називається згвалтування, а не вступ у статевий зв’язок».
Шандибін: «Напевно, згвалтували за вашою згодою».
Суддя: «Це образа, Василю Івановичу...»
Шандибін: «Ви знаєте, що часті статеві зв’язки позбавляють жінок материнства?»
Асламова: «Ну, судячи з того, що я — мати...»
Суддя: «Хвилинку, товаришу Шандибін, а звідки у вас ця інформація про часті зв’язки, що позбавляють материнства?»
Шандибін: «Коли я сьогодні йшов на передачу, то порадився з лікарями. Вони прямо сказали, що коли жінка веде розпусний спосіб життя, вона не те що не може народжувати, вона й жінкою не може вважатися... Ви знаєте, що від розпусти впали імперії — Римська імперія, Візантійська імперія. Я не знаю, хто ви — чесна давалка чи повія, чи збоченка».
Асламова: «Людина сама себе ображає, а не мене».
Шандибін: «Якби я був дурнем, я був би на вас схожий».
Обстановка майже така сама, як у нас у Верховній Раді. Тільки у них політично-сексуальна тема, а в нас політично-кримінальна...
І все-таки про секс — веселіше.
