ЧИСТО УКРАЇНСЬКИЙ ЗЛОЧИН
До чого впав загальний життєвий рівень жителів України!
Що відбилося й на злодійському середовищі.
У цілком пересічне, середньостатистичне українське місто
Жмеринку Вінницької області прибув цілком пересічний, середньостатистичний
злодій.
«Попильнувавши» одну квартирку, він, розбивши вікно, туди
заліз. І так, сердега, зголоднів до цього моменту, що насамперед побіг
на кухню. Об’ївшись там середньостатистичною ковбасою і випивши середньостатистичної
горілки, він став збирати чужі речі. Склав їх в торбу і (від сп’яніння
і ситості)... заснув на ній.
Прийшли хазяї, виявили «чужорідне явище» в своїй хаті (до
того ж — «таке, що мирно дрімало») і викликали міліцію. Приїхали середньостатистичні
українські міліціонери і зв’язали середньостатистичного злочинця. Для них,
до речі, це також було улюбленим варіантом роботи — коли склад злочину
наявний — і злочинець тут же. Ганятися ні за ким не треба й план з розкриття
злочинностi виконується...
До чого все-таки сумне в нас середньостатистичне українське
життя! При такому низькому загальному рівні життя — вже й злодії дійшли
до ручки.
Тому хочеться ввімкнути телевізор з цілком здоровим лейтенантом
Коломбо, який ловить добре вгодованих американських негідників. Якось там
воно в них (через підвищену калорійність харчуванн чи що? ) події активніше
розгортаються.
СЕКС-ЛИЦАР
Володимир Жириновський дав інтерв’ю телеканалу «Iнтер»
у передачі «Сентиментальнi балади серйозних чоловіків».
Її ведуча, намагаючись наслідувати щемну манеру ведення
і всілякі придихи Оксани Пушкіної, ліпила з Володимира Вольфовича образ
лицаря. Вона весь час розказувала про якісь його уявні обладунки і подібне.
Сам Володимир Вольфович блискуче спростовував її тези своїми,
як завжди, антилицарськими, шокуючими висловлюваннями. На кшталт: «Ніякого
кохання немає! А дружину як я вибирав? Просто вона була краща серед мого
оточення. Ось і все!», «Більшість людей — виродки! Тому треба бути добрішим!»...
Коли ведуча поцікавилася, чому ж Володимир Вольфович не
всміхається, хоча усмішка йому дуже пасує і попросила ексклюзивно для «Iнтеру»
посміхнутися, Жириновський, соромливо посміхнувшись, пояснив: «Я коли не
займався політикою — завжди всміхався. Але ж я живу в опозиції, а це все
одно, що працювати в трупарні. Уявляєте, люди привезли небіжчика, а я до
них з усмішечкою?... Якби я був звичайною людиною, я б усміхався кожної
години».
Але найцікавіше, як звичайно, було з особистого життя.
Не дивлячись на те, що у Жириновського двоє внуків, він палко жадає завести
дитину. Дружина, зрозуміло, не в тому віці, але він не здається. «Лицар»
діяв таким чином: «Я пропонував багатьом жінкам за гроші народити мені
дитину. Я забезпечу, мовляв, усiм. I її, і дитину. Не хочуть. Чи, може,
гадають, що я жартую?»
Так ось, щоб вони більше не думали, що це жартики, в середу
в Державній Думі віце-спікер Володимир Жириновський вніс на розгляд законопроект,
який би дозволяв у Росії полігамну родину. У кількості — до чотирьох дружин.
Головна умова така: чоловік повинен запитувати у своїх попередніх дружин
дозволу на одруження з наступною. Тобто, в цьому авторитарному гаремі є
ознаки демократії.
Російський уряд відкинув цей законопроект, проте парламент
повинен був його обговорити.
Парламентарії поставилися дещо легковажно до цієї ініціативи,
наголошуючи, що це просто в Жириновського «загострення весняно-осіннього
періоду» ( Б. Нємцов). Ці думки дотепні, але недалекі.
Насправді Володимир Вольфович завжди гранично чітко формулює
свої особисті цілі (як з’ясувалося з тієї ж нашої телепередачі) і намагається
їх втілити в державному масштабі. Раз його дівахи грошей не брали через
сумнівність свого становища, то Володимир Вольфович спробував підвести
під свої «дітородні ініціативи» законну підставу. Але не вийшло!
Доведеться Жириновському тепер тільки втішатися піснею:
«Если б я был султан, я б имел трех жен и тройной красотой был бы окружен...
»
ПЕРЕВЕРШИВ ВЧИТЕЛЯ
Єльцин і Горбачов вже закидали свiт своїми книжками. Вирішив
не відставати від них і Володимир Путін. Але книжка ця, як не дивно, не
про політику. А про дзюдо.
Однак все-таки трiшки політики там є. Знову ж улюбленою
справою Володимира Володимировича є увічнення себе.
У книжці дана коротка біографія фундатора дзюдо Дзігоро
Кано. Звучить вона так: «Життя шанованого Кано як на долоні. У школі вчився
— пішов до вчителя з боротьби. Вчитель помер — поступив до університету.
В університеті — інший вчитель з боротьби. В університеті заснував уже
власну школу Кодокан. У Кодокані вигадав свою боротьбу дзюдо. Потім — у
міністри спорту...»
У Володимира Володимировича біографію дано в тому ж величавому
тоні. Він пише про своє життя: «Воно все як на долоні. Школу закінчив —
пішов до університету. Університет закінчив — до КДБ. КДБ закінчив — знову
до університету...» Потім — у президенти.
І потім, після цих паралелей напрошуються висновки, що,
мовляв, пан Кано, звичайно, чималого домігся на терені спорту, оскільки
є засновником цілого напрямку в східних єдиноборствах, але з погляду політичних
досягнень — далі спортивного міністра не пішов. Інша справа Володимир Володимирович...
ЗНОВУ ОБМАН
З численних пісень Ірини Понаровської хітами стали лише
дві: «Рябиновые бусы» і «Ты мой Бог».
Всі чоловіки в концертних залах і з іншого боку телеекранів
тихо мліли, оскільки їх чоловіче самолюбство завжди гріло, що ось ця дещо
манірна, але шикарна жінка (як говорили в давнину: «З перами на капелюсі»)
так проникливо схиляється перед персоною чоловічої статі. Якою завше можна
було спокійно уявити самого себе.
Але нещодавно зірка естради зізналася: «Якщо чесно, я не
змогла б сказати жодному чоловікові: Ти мій Бог. Це вже занадто!» Ось і
маєш!
На це можна сказати вже сто тисяч разів повторюване і заяложене,
проте як і раніше актуальне: «Ось і вір після цього бабам!». А наша українська
народна пісня «Ти ж мене підманула, ти ж мене підвела» в цьому значенні
чесна, геніальна і актуальна на всі часи.
