ПIДЖАК № 113
Так, здивував Олег Блохін!
Усі колишні видатні радянські спортсмени часто скаржилися на соціалістичну систему розподілу: мовляв, не заробляли як зірки всяких там НХЛ або різних футбольних федерацій. Маялися. Тільки іншим разом машинку або квартирку від щедрот влади одержували. Ні тобі на Кариби змотатися, ні тобі на Гаваях що-небудь скромненьке купити, як робили їхні західні колеги. Тому радянські зірки спорту відразу після розвалу Союзу кинулися врозсип по країнах загниваючого капіталізму, щоб устигнути на минулій славі дошкребти якусь кількість валюти. Лобановський кілька років тренував в Еміратах, Блохін — у Греції.
Лобановський повернувся і благополучно очолив свій старий клуб «Динамо».
А видатний форвард, окрім спортивних турбот, навіть у політику подався. Не так щоб дуже, але факт про його зарахування в лазаренківську «Громаду» було достатньо «розкручено».
Грошей тоді в «Громаді» було неміряно, і громадяни, напевно, не за «спасибі» підтримали «буржуазного демократа» Павла Івановича.
«Громада» плавно перетворилася на парламентську фракцію «Батьківщина», і Блохін, відповідно, опинився там.
Але у вівторок спікер Іван Плющ приголомшив парламент. Виявляється, Олег Блохін побажав перейти у фракцію комуністів і стати її 113-м членом!
Навряд чи Олег ідейно «почервонів». Він ніколи не пропагував комуністичні погляди. Як, наприклад, інша знаменитість — актриса Валерія Заклунна.
Думаю, як завжди, зіграла свою роль певна комерційна вигода. У тому, що спортсмен змiнює свої погляди як рукавички (або доречніше сказати про футболіста — як кросівки), дивного мало. Професійні політики чинять так досить регулярно, мігруючи з однієї фракції в іншу, часто ідейно полярну.
Тобто Блохіна можна навіть поздоровити: він став справжнім професійним політиком! У нашому, на жаль, виконанні.
Однак ця справа, попри властивий цій професії цинізм, тонка. Адже Олег (фігурально висловлюючись), як і раніше, намагається бути активним гравцем, вибираючи для гола ті ворота, в які влучити вигідніше. Однак такими можуть виявитися і свої!
ЗУПИНІТЬ СТІНГА!
У Стінга, який нещодавно побував у Києві, явна манія величі. По Києву він їздив не просто на машині, а на сріблястому «Мерседесі S» 320 з іменним номером нашої української зірки естради — «Повалій».
Подібний випадок зафіксовано в анекдоті. Стався в Лучано Паваротті дивний психічний розлад, пов’язаний із манією величі. Його імпресаріо насилу вiдбивався вiд настирливих репортерів. Але найпронозливіший проліз у готель і через шпарину побачив таку картину: Паваротті сидів на ліжку і гордо, стукаючи себе кулаком у груди, вигукував: «Я — Кобзон!»
Будемо сподіватися, що природна скромність Стінга (про яку він повсюдно сурмить) переможе і він не хвалитиметься в Лондоні, що катався в машині самої «просто Таї». Англійці його просто не зрозуміють. Вони не люблять зарозумілості.
ПРОЩАВАЙ, «РУЛЕТКО»
Щосили продовжуються масштабні будівельні роботи на майдані Незалежності, щоб устигнути до 24 серпня — Дня незалежності України. І сьогодні в Інтернеті вже можна подивитися проект майбутнього пам’ятника разом із переоснащеними фонтанами. Проте, мені здається, такі найважливіші об’єкти треба було давно винести на всекиївське обговорення. Але нас, як мовиться, ніхто не запитував. Хоча ми в «Дні» говорили... І потім, такі дорогі замовлення довіряти випадковому вибору громадян — це рівнозначно чиновницькому безумству. А там, як відомо, сидять розсудливі люди.
Фонтан навпроти готелю «Москва» (біля місця, де раніше височів гранітний Ілліч, оточений охороною з революційно налаштованих матросів та солдатів) — особливо шкодувати немає чого. Однак цей фонтанний каскад також був зовсім непоганий. Щось схоже там буде тепер з іншого боку. А в небо здійметься стела з позолоченою статуєю України.
Шкода іншого — «Рулетки». Вона своїми круглими фонтанами, навколо яких так полюбляли розташовуватися кияни, зникла. Тепер усе разом зі стелою та величезною спорудою на місці колишнього фонтану (схожого на величезний торт) нагадує гігантський космічний майданчик. Усе це ультрасучасного вигляду та не зовсім природно вписується в обрамлення будинків у стилі п’ятдесятих.
Розмах — так, ефектність — так! Але це ж не знімальний майданчик для фантастичного бойовика в дусі «Космічних воєн»? Тобто затишно, на мою думку, там може бути не більше, як на аеродромі. Однак...
Поживемо — побачимо. За масштабністю «наворотів» і за кількістю цифр у фінансах, які мають намір витратити на десятирічний ювілей Незалежності, можна припустити, що в серпні нас чекає грандіозне видовище.
ХРОНІКА СУВОРИХ МІЛІЦЕЙСЬКИХ БУДНІВ
Цікаве кіно показали у львівському управлінні міліції. За санкцією нового начальника обласного міліцейського управління Володимира Ортинського, було знято прихованою камерою документальний фільм про власних підопічних. Сюжет вийшов крутішим за «Ментів» зі «Знатоками». Образи міліціонерів там вимальовуються далеко не позитивними, про що завжди так піклується ЦГЗ МВС. Тому перегляд є закритим.
Герої документального фільму збирали хабарі з базарних торговців, брали незаконну винагороду з водіїв тощо. Як один із творчих успіхів картини можна оцінити сюжет, коли, назбиравши «пенні» з торговців, міліціонери вирішили купити пляшечку і «роздавити» тут же. У недозволеному для розпивання місці — на вуличці. Багато хто нерадісно упізнав своїх підлеглих. А хтось і себе.
Ортинський обіцяв, що винних буде покарано.
Шкода, по телевізору шедевр не подивимося. Думаю, таку велику аудиторію, яку зібрало б це кіно, ніякому «Буржую» не підняти.
До речі, про авторів. Зйомки провадила служба внутрішньої безпеки міліції протягом двох тижнів. Сюжетик, як у «Хто є хто» із Ж.-П. Бельмондо. Бравий французький мент із відділу нагляду за поліцією там, щоправда, відразу ж «мочив» нечистих на руку колег.
Але це ж задля художності! Щоб потрафити найпотаємнішим бажанням публіки, які, признаюсь, іноді охоплюють і мене. Але я кажу собі: стоп! У житті я — за гуманізм!
У КОЖНІЙ ПОМИЛЦІ — ЧАСТКА...
Сталася найбезглуздіша, найприкріша помилочка на карті Ханоя. А саме: мавзолей Хо Ші Міна — святиню місцевого соціалізму — було названо на карті зоопарком.
Уряд В’єтнаму вже розпорядився вилучити із продажу 16-тисячний наклад карти, а так само знайти винних. Однак тих, що її придбали, вона продовжує веселити.
Може, це пророча помилочка?
У середині вісімдесятих на ленінському мавзолеї одного разу скорботно стояли члени Політбюро, що стежили за тим, як несли труну померлого товариша по партiї.
У газеті вийшла фотографія з керівниками радянської держави. Підпис під нею свідчив: «В останню путь».
Зняли, певна річ, редактора і всіх, причетних до ляпсуса, але фото усе-таки виявилося пророчим: на ньому було зафіксовано Політбюро у своєму останньому складі...
ДIДУСЬ «ПЛЕЙБОЙ»
Фундатор «Плейбоя» Х’ю Н. Хефнер продовжує свій гастрольний шлях по світу. Нещодавно він виступив у Лондоні, в залі студентського Оксфордського союзу.
Звичайно, він їздить зі своєю «сім’єю» — сімома юними блондинками. Цю своєрідну сім’ю Хефнер завів після того, як він розлучився зі своєю останньою дружиною (він одружувався двічі) три роки тому.
Всюди сімдесятип’ятирiчний Хефнер вихваляється «жiнками», розповідаючи, що головне в житті секс і що тепер він якраз щасливий, отримавши спокій в обіймах сімох дівчат. «Невипадково мої дівчатка схожі одна на одну — всі блондинки. У мене тепер «білявий період», як у Пікассо колись був «голубий», каже вiн i вiдверто признається, що «вживає» стимулятори на кшталт «Віагри».
Хоча дівчатка мило усміхаються на фоні проповіді «тата» про «суцільну радість сексу, що не припиняється», з кожною з них у нього підписано контракт на рік, де строго за пунктами розписано обов’язки.
Якось дві кралечки розповіли, що нудніше, як із Хефнером, їм було тільки «влітку в бабусі».
Дідусь «Плейбоя» розлютився і замінив їх. Хефнер прокоментував це так: «З ними мені не вистачало гармонії, вони не були досить надійними».
Хефнер — бізнесмен навіть у коханні. Дати б йому «Ромео і Джульєтту» почитати чи що, може, хоч пригадав би, що таке романтика? Однак відчуваю — пізно. Не той вік. Контракт укладено.
