Матінко-природо, що за сльози? Сусідка Москва
взагалі захлинулася. Так вулиці вчора залило — народ iз машин вискакував.
І у нас також — не до пляжу. Янголи! Чи хто там угорі? Чи не можна розсунути
завіски хмар?! Бо шкіра за теплом скучила. Можете вважати це замовленням...
Виставляємо нові лоти.
БАГАТО ШУМУ ІЗ НІЧОГО (71 у.о.)
Цікаво, що захід, до якого довго-довго готуються, триває
кілька хвилин.
«1+1» рекламно закликав подивитися «бій століття». 40 тисяч
прихильників у Глазго, щоб подивитися на легендарного Тайсона, придбали
квитки на стадіон «Хампден Парк». Пряма трансляція з самої Великої Британії
в саму Україну. 700 чоловік намагалося набитися до пабу, де знаменитий
боксер вирішив хильнути пива. До цього закладу пускали (як не дивно для
його алкогольної спрямованості) лише маленьких дітей.
Коментувати бій Залізного Майка (крім професійного коментатора)
зібрався наш видатний співвітчизник, не менш «металевий», Віталій Кличко
на прізвисько Залізний Кулак.
О 1.30, у ніч з суботи на неділю, почалася пряма трансляція.
Телевізійники показали у прискореній зйомці, скільки зусиль доклали організатори,
щоб переробити стадіон на майданчик для бою. Потім наринули 40 тисяч шотландців.
З величезною помпою вийшов супротивник Тайсона — Лу Севарезе. Похмуро з’явився
чорношкірий скандаліст.
Коли оголосили їхні рейтинги, я, відверто кажучи, здивувався.
Майк посідає третю позицію, а Севарезе — 32-ий. Оце різниця!
Коментатор відразу ж причепився до Віталія Кличка, хто,
на його думку, переможе. Віталій відповів туманно: «Я не люблю робити прогнозів.
Спорт є спорт. Та об’єктивно Тайсон сильніший...» То ж то.
І от бій, про який з таким пафосом писали і говорили світові
ЗМІ, почався. Тайсон підлетів до Лу, дав йому по пиці, і той упав. Все,
панове-товариші, можете розійтися. Бій тривав рівно 15 секунд.
Однак Тайсон не був би Тайсоном, якби не влаштував чергового
безчинства, яке хоч трохи розважило публіку. Суддя, побачивши, що Лу вже
зовсім непереливки після нокдауну (а кому може бути після нього добре?),
і він насилу піднявся, кинувся відтісняти лютуючого Тайсона (наш незрівнянний
коментатор висловив припущення, що Майк «так розсердився, бо Севарезе у
пресі говорив, що він ніхто і ніщо»), однак той продовжував гамселити бідолаху
Лу. Коли ж судді вдалося влізти поміж ними, він просто від З. Майка отримав
по вуху. І впав поруч з тим місцем, де щойно відпочивав Севарезе.
Суддя все-таки відтягнув «бультер’єрного» Майка від тіла
суперника. І потім, певна річ, досить гнівно подивився на порушника дисципліни.
У цей момент наш прекрасний коментатор (Кличко майже весь час зберігав
мовчання) заверещав: «Невже він дискваліфікує Тайсона?! Цього не може бути!»
Загалом страшно розпереживався за тайсонівську репутацію. Суддя до того
ж досить загрозливо підійшов до чорношкірого гіганта, схопив його за руку
і... підняв її вгору. Наш коментатор майже розплакався.
Досі незрозуміло: навіщо битися боксерам, у яких такий
великий розрив у професійних даних? Може, в таких випадках для Тайсона
треба готувати кількох суперників. Щоб він провів, так би мовити, «сеанс
одночасної гри». По 15 секунд на кожного. Хрясь- хрясь, хрясь-хрясь. Хоч
хвилини три подивимося.
Сподіваємося, що Клички не тільки вистоять проти Тайсона,
а й переможуть. Більше шансів, звісно, якби вони були вдвох у цей момент.
Та й поодинці (хочеться вірити) вони йому наклепають. Бо ж хтось це повинен
зробити!
ДІ-ДЖЕЙ БОРЯ І ДІ-ДЖЕЙ МІША (45 у.о.)
Хто не пам’ятає нескінченно нудних промов екс-президента
СРСР Михайла Сергійовича Горбачова? «Водяні» словесні звороти: «понимаете»,
«я знаю, кто за этим стоит», «и это тоже правильно»... І ось тепер Михайло
Сергійович зібрався відкрити невелику радіостанцію. А на прес-конференції
у Москві він заявив, що скоро ним фінансуватиметься і невеликий телеканал.
Хто з відомих журналістів співпрацюватиме з Горбачовим
— поки що оголошено не було. Та мені здається, що якщо таких знайдеться
небагато, Михайло Сергійович здатний сам заповнити прямий ефір (цілодобово).
Всі, хто не наслухався його в часи Перебудови, можуть ностальгічно почути:
«и это тоже правильно», «понимаете» та ін.
Для повного щастя йому треба запросити ще свого відвічного
опонента Єльцина. Уявіть, який успіх буде у програм, коли оголосять, що
їх вестимуть ді-джей Міша і ді- джей Боря. Одну програму буде названо «Перебудова
— це діагноз!», іншу — «Борисе, твоя правда!»
НАСМІШИВ! (67 у.о.)
Ностальгічну тему за часом, «коли вже дозволили говорити
і ще було що їсти», можна продовжити історією, яку розказав нещодавно в
інтерв’ю народний артист СРСР Євген Вєснік. Якраз він і оповів, як у 89-у
році удостоювався цього високого звання: «Компанія: командуючий Московським
округом Бєлобородов, Наталя Кончаловська... Вручав Лук’янов. Фотограф просто
змучився: «Що ж ви всі такі сумні?» Я говорю: «Товаришу Лук’янов, можна
одне слово сказати? Вульгарне...» — «Звичайно, можна!» — «Ж...па!» — «Га-га-га-га!»
Такого веселого знімка у Кремлі ще не було».
Прямо заздриш Вєсніку. Дивлячись на серйозні, надуті обличчя
наших політиків, так і хочеться їм крикнути це «чарівне» слово.
ТЕЛЕПОХОРОНИ (15 у.о.)
Вражає на телеекранах кількість «смурняку». Кліпмейкери
немов домовилися. Що не сюжет, то лікарня чи морг. То в одному кліпі, то
в іншому. Розчулює цікаве вирішення ролика Олександра Пономарьова. Спочатку
він сидить на ліжку, де парочка займається сексом. Потім юнак, певно, від
перевтоми, потрапляє до лікарні і Пономарьов переноситься до палати хворого.
Йде операція. Зупинка серця. Пономарьов і у першому, і в другому випадку
справно продовжує співати. Що не доречно ні в першій ситуації, ні у другій.
Його безумовно переплюнув російський співак Найк Борзов.
Хоч він нещодавно з’явився на естрадному небосхилі, відразу ж виконав свою
«Останню пісню». Причому на електричному стільці. Слід віддати належне
Найкові — він досить живучий. Його кілька разів били струмом — хоч би що.
Електрика відразливо вищала, ноги й руки Борзова сіпалися від електричної
напруги, але російський хлопець видався міцним. «Замочити» його вдалося
тільки на сьомий раз!
Таких кліпів тепер валом. Це два з типових. «Настрашившись»
музичних каналів, ти перемикаєш кнопочку на звичайні, сподіваючись подивитися
якийсь життєствердний фільм.
Ось які картини пропонували подивитися наші телеканали
недільного вечора: «Погана прикмета» (25-й канал), «Психоз-2» (ICTV), «Газонокосильник»
(реклама була така: «Про віртуального монстра, який нікого не щадить»)
(РТР), «Чим зайнятися мерцеві в Денвері» («Новий канал») і, нарешті, «Похорони»
(НТВ).
Складається враження, що телеканали перебрали на себе обов’язки
«Вечірньої казки». Вечірньої казки жахів. Наче вони проти ночі поставили
собі на меті побажати глядачам сну. Вічного.
