ДОБРЕ, ДЕ НАС НЕМА (90 у. о.)
Наш доблесний уряд, очолюваний фінансистом, спортсменом і просто красенем Віктором Ющенком, зварганив ще одну програму, яку шановний парламент уже затвердив. Програму оцінюють по-різному. Зокрема, депутат Михайло Бродський в цілому не задоволений як її формою, так і змістом.
Щодо форми він сказав: «Таке враження, що попереднім документом, який зробили автори, була програма компартії Радянського Союзу. Принаймні, туди перекочували всі її мовні штампи, всі ці безкінечні «посилити, поліпшити, оптимізувати, вдосконалити, підвищити тощо».
А зміст Бродський прокоментував так: «Матеріал непоганий, але загалом програми немає. Один мій знаменитий німецький знайомий з подiбного приводу написав статтю з дещо грубуватою назвою: «Із гною хмарочос не побудуєш».
І висновок: «Згодом у нашого уряду все вийде. А якщо не в цього, то в одного iз наступних».
Остання перлина Бродського пасує геть усім українським урядам. Єдине, що можна додати в тому самому дусі: скоро ми житимемо добре. Ну не ми, то наші діти. Ну не діти, то внуки. Ну не... (Далі цей ряд можете продовжити самі).
ВЕНДЕТА ПО-ДІЄТСЬКИ (74 у. о.)
Білл Клінтон може радіти. Не все так чудово складається у його давньої сексуальної партнерки Моніки Левінськи. Свого часу вона примусила цілу планету звернути увагу на Клінтонові чоловічі достоїнства. Через призму всіляких ЗМІ розглядали його всі, кому не ліньки. Незважаючи на те, що в моральному аспекті Білла начебто засуджували, до якості «натури» претензій ніхто не пред’являв. З Левінськи вийшла інша приключка.
Скориставшись скандальною популярністю й особливостями своєї фігурки, вона підписала рекламний контракт з відомою фірмою «Дженні Крейг», яка спеціалізується на випуску дієтичних продуктів, призначених для схуднення.
За рік екс-практикантка Бiлого дому втратила 15 кг. Однак того виявилося замало, щоб з рекламною метою постати перед публікою в бікіні. Бікіні поки що на Моніку малувате. Оскільки в зазначений предмет туалету Левінськи влізти не змогла, фірма значно знизила суму контракту. Її роль виконає тепер 36-річна бостонська секретарка, яка «скинула» значно більше зайвих тілес. Незважаючи на всю цю халепу, Моніка все-таки змушена позбавитися від шести кіло (аби дотриматися умов контракту) і таки постати перед публiкою в цій триклятій міні-білизні.
Саме час Клінтону зараз присилати Моніці в подарунок торти, тістечка, печиво, цукерки і великі плитки шоколаду з неодмінними побажаннями солодкого життя. Адже вона так до нього рвалась! У цьому бажанні пригостити Моніку чимось смачненьким навіть зловісний прокурор Кеннет Старр навряд чи вгледить склад злочину.
ПРО «СТАРИХ» РОСІЯН (42 у. о.)
Не раз пожалкуєш про ті безпощадні цензурні ножиці, якими орудували редакторські худради (на Заході їх з успіхом замінюють «ножі» продюсерів). Нещодавно Вахтанг Кікабідзе повiдав, що з улюбленого в народі кінофільму «Міміно» вирізали вісім епізодів і фінал. Про один з них він розповів: «Досі, наприклад, не розумію, чому з «Міміно» вирізали зовсім безневинний епізод: ми з Фрунзиком Мкртчяном виходимо з ліфта (нас виганяють із готелю «Росія»). Він — вірменин з величезним носом, я — грузин з тарганячими вусами і в дивацькій кепці. А біля ліфта стоять два японці, як дві краплі води ідентичні, і один iз них іншому каже: «Подивися, як ці росіяни схожі один на одного!»
Саме тепер цей епізод уже не здається таким собі безневинним, коли триває чеченська війна, й у Москві (та й у Києві) міліція постійно особливо зацікавлена «особами кавказької національності». Цей епізод зараз виглядав би не так смішно, як щемно — скільки все-таки тепла у людських стосунках з того часу втрачено.
ЛАСКАВО ПРОСИМО ДО СІЛЕНДУ (39 у. о.)
Не знаю чому, але, мабуть, через розмах творчої думки, мене притягують талановиті авантюристи. Іспанська поліція затримала людей, які продавали підробні паспорти НЕIСНУЮЧОЇ країни. От так фантазія! Це ж, виходить, ніби навпаки: паспорти справжні — просто країни такої на глобусі немає.
Назвали її романтично — Сіленд. Що в перекладі з англійської означає «морське узбережжя». Люди не полінувалися і надряпали історію Сіленду.
Це князівство, мовляв, заснував на покинутiй військовій платформі біля берегів Англії двадцять років тому якийсь британець на ймення Педді Рой Бейтс.
Звичайно, «фантазери» постійно наполягали на тому, що Сіленд — держава мирна, яка нікому жити не заважає і шанує міжнародні закони. Зокрема, і про паспорти. До речі, сілендські «аусвайси» коштували солідно — $ 5780 за шт. І що цікаво, з вересня 98-го їх продали 160 тисяч. (Саме такий паспорт був і у вбивці модельєра Джанні Версаче Ендрю Каненена. Понад чотири тисячі таких паспортів придбали громадяни Гонконгу незадовго до того, як він перейшов під юрисдикцію Китаю. Вони про всяк випадок «отоварилися» чужим підданством).
Дiльце відкрилось після того, як іспанська поліція звернула увагу на те, що один зі звинувачених у шахрайстві заявив, що його не мають права переслідувати, оскільки є громадянином Сіленду. Врешті-решт вони заарештували 48-річного Франциско Трухільйо, який був головною дійовою особою в цій коштовній комедії. При чому Трухільйо при арешті пишномовно заявив поліцейським чиновникам, що його арештувати не можна, оскільки він є правителем дружньої для Іспанії держави Сіленд. Чи не хочуть вони, так би мовити, нарватися на військовий конфлікт?
Не знаю, як ви, а я перед Трухільйо знімаю капелюха. Тим більше, що його «комедія», з огляду на вказані вище цифри, справді виявилася дорожчою від буд ь- якого голлівудського блок-бастера: 924 млн. 800 тис. баксів! Оце талант!
