Пані та панове! Якось ішли тиждень тому з компанією звичною останнім часом м’якою багнюкою і одна знайома дівчина голосно й чітко сказала: «А зими як і не було!» — «Запам’ятайте, — сказав я, — небо почуло цю фразу. Звичайно після неї починається мороз». Наступного дня — -10 °С. Однак через два дні мороз був несподівано кимсь узятий за горло. І тут мене осяяло: до весни залишився місяць! А начебто зовсiм недавно жовте листя почало падати... Виставляємо нові лоти.
№ 1 ЧЕРГОВИЙ ЗАМАХ НА «НАЙЖИВІШОГО» (95 у. о.)
Після тривалих боїв у Верховній Раді там утвердилася права більшість. Вона одразу ж пішла в атаку на лівих. Першим у списку «жертв» був спікер Олександр Ткаченко, другим — його заступник Адам Мартинюк.
Однак усе було не так просто. Зібравши 226 підписів, праві відсторонили спікера від ведення сесії. Проте ліві всього лише третиною голосів оголосили цю постанову незаконною. І перші, і другі можуть звертатися в Конституційний суд для з’ясування, чиї дії більше правомірні. Поки що процес зависнув. А третім, кого атакувала права більшість, був Ленін. Ухвалили рішення ліквідувати 8 тисяч пам’ятників Леніну, що залишилися в Україні, проти чого завжди затято виступали комуністи-соціалісти.
І тільки Володимир Ілліч серед цієї трійки «червоних» не може подати в суд. Однак, у принципі, більшість учинків Ульянова і так були неконституційними, зате дієвими. Вискочить товариш Ленін («Гаяння часу смерті подібне!») на броньовичок — і вперед! Дивись, і образяться кам’яні Леніни, зберуться і нагрянуть раптово у Верховну Раду, наче Командор приступив до Дона Жуана. Дуже вже живучим був прототип цих скульптур.
Це ж треба, через 76 років після своєї смерті потрапити в список запеклих противників правих під № 3. Дійсно, «живіший за всіх живих»!
№ 2 КОНТАКТ НАРОДУ І ВЛАДИ ВІДБУВСЯ (70 у. о.)
Відбувся страйк. Низка громадських організацій пікетувала Кабмін. Ініціатор — «Союз Чорнобиль України». У страйку взяли участь «чорнобильці», «афганці» і ветерани Великої Вітчизняної війни. В інтерв’ю УНІАН президент СЧУ Ю. Андреєв сказав, що мотивом для демонстрації стали пропозиції щодо бюджету-2000, в якому були закладені обмеження із соціальних виплат. Громадяни розмахували лозунгами: «Голий, розкрадений бюджет латають чорнобильськими пенсіями та пільгами». І тут сталося щось неординарне: замість того, щоб, як звичайно, викликати міліцейські наряди, які злагодженими і швидкими діями швидко «розібралися» б із проблемами пікетників, з урядового «замку» вийшов сам прем’єр-міністр Віктор Андрійович Ющенко і через мегафон звернувся до тих, що зібралися. Мовляв, не турбуйтеся, громадяни, все, що ми нашкрябаємо із соціальних питань, буде віддано вам і вам подібним. «Повірте, в бідної людини ми не заберемо жодної копійки... Розмір Чорнобильського фонду буде на 300 млн. грн. більший порівняно з 1999-м...» Окрилені громадяни розлетілися по домівках.
Подія незвичайна! Щоб ось так запросто, не по телевізору і не по радіо, а так-от щоб особисто прем’єр-міністр вийшов поговорити «відверто» зі своїм бідним (з усіх поглядів) народом — аж накочуються сльози розчулення. Єдине: Ющенко тільки-но заступив на найвищий урядовий пост, може, через певний час у нього відпаде бажання «ходити в народ». Однак у деяких такого бажання не було і спочатку.
№ 3 ФЕМІНІСТИЧНА ПЕРЕМОГА ПРИХОВУЄ В СОБІ ПОРАЗКУ ( 48 у. о.)
Невтомна Наталя Михайлівна Вітренко зібралася організувати «могутній жіночий рух в Україні». Як голова Всеукраїнської громадської організації «Дар життя», лідер прогресивних соціалістів проголосила: «Я глибоко переконана, що абсолютно свідомо сили західного капіталу зробили все, щоб роздрібнити жіночий рух в Україні». Вона вказала на необхідність добитися рівного представництва жінок у всіх органах влади: «Миритися з диктатом чоловічого волюнтаризму у владі ми просто не повинні».
Досить дивні її міркування із приводу того, що «західний капітал руйнує жіночий рух», у той час, як саме на Заході феміністичні тенденції досягли свого апогею. В Америці держсекретарем є Мадлен Олбрайт, у Великій Британії прем’єр- міністром була Маргарет Тетчер. А із Франції чоловіки просто натовпами сунуть через шлюбні агентства (про що ми натхненно писали) брати заміж українських жінок, не заражених фемінізмом.
А наостанку Наталі Михайлівні хочеться відповісти словами наймудрішого письменника Фазіля Іскандера, який зазначив: «Перемога фемінізму? Усе, що жінка завоює вдень, утратить вночі через зацькованість чоловіка...»
Через шалену енергетику Наталі Михайлівни скоро в Україні стануть зацькованими всі особи чоловічої статі. І самі жінки їй цього не пробачать.
№ 4 ВІРНИЙ СОЛДАТ БАТЬКІВЩИНИ (72 у. о.)
Вибухнув мемуарами найбільш олігархічний з усіх російських олігархів. Можна сказати — Олігарх Олігархович Олігархов, сам Борис Абрамович Березовський. Робоча назва майбутньої книжки «Мои показания». Виявляється, найважливішим у діяльності Бориса Абрамовича було служіння Батьківщині. Судіть самі.
Рік 1992-й. «Я часто думаю про Росію, її долю, про хід реформ. Де може бути моє місце, чим я можу допомогти своєму народові в цей непростий час? Є знання, досвід, пристрасне бажання працювати...» «...Я передбачую всі труднощі, пов’язані зі служінням Батьківщині на цій ділянці роботи».
Рік 1993-й. «Я передбачую всі труднощі, пов’язані зі служінням Батьківщині...»
Рік 1995-й. «Після болісних роздумів, безсонних ночей, терзання — відповідь знайдено! Я передбачую всі труднощі, пов’язані зі служінням Батьківщині...»
Рік 1996-й. «Я передбачую всі труднощі, пов’язані зі служінням Батьківщині... Як важко рухаються реформи — ось про що я невпинно думаю останнім часом... Аналіз свідчить, головне сьогодні — розповісти людям правду про плоди реформ, дати їм можливість зіткнутися з ними».
Тобто основне заняття Бориса Абрамовича, як у солдата, — служіння Батьківщині. Щоправда, з останнього його висловлювання можна зробити ще деякі висновки. Справді, дуже хочеться почути «правду про плоди реформ». Однак скуштувати їх або зібрати їх Березовський людям не дозволить. Він так і попередив, що тільки «дасть можливість зіткнутися з ними». Тобто ви можете, наприклад, підійти до якої-небудь крутої «тачки» і доторкнутися до неї пальцем. Проте не більше. Саме доторкнутися. А то запобіжний пристрій спрацює, вискочить охорона і намне боки.
