Пані та панове! Несподівано по TБ французький кутюр'є Пако Рабанн, зробивши посилання на Нострадамуса (хто тільки на нього не посилався), повідомив, що 11 серпня наша так довго літаюча космічна станція «Мир» нарешті закінчить своє тлінне існування і знайде спокій... у Парижі. Чому французи, треба сказати, не зраділи. Вони собі добре жили, жили, і раптом, гірше за сніг на голову — супутничок звалиться. А наша справа — сторона. Ми його той, закинули в небеса, запустили на орбітку, а далі, не виявляючи жадібності, — дозволяємо забрати. Дивись, у французькому сільському господарстві знадобиться. Як у одному тайговому селі, над яким часто пролітали байконурські ракети і скидали свої ступені. З жаростійкої космічної сталі селяни там сараї робили, плуги, мотики. Проте куди, звісно, парижанину до метикуватості простого слов'янського мужика? Хочa, звичайно, Рабанн може зварганити з «Миру» які-небудь літні шорти із заклепками. Щоправда, поки розклепаєш їх, щоб зняти, уже й літо закінчиться... Виставляємо нові лоти.
№ 1 ДУЕЛЬ «СЕЛЯНСЬКОГО БАРОНА» І «ФАБРИЧНОГО КОРОЛЯ» (78 у.о.)
Щось частенько стали з двох різних кораблів через мегафон обурено обмінюватися репліками з лайливою інтонацією спікер і Президент. Спікеру, як одному з претендентів на найвищу посаду, не сподобалося, що під час збору підписів СБУ і МВС сприяли накопиченню народних автографів тільки на користь Кучми. Він сказав: «Хіба це нормально, коли країна розбита на виборчі сектори, які очолюють заступники голови СБУ, забезпечуючи перемогу одному з кандидатів у президенти України?»
Коротше, Ткаченко зажадав разом із Верховною Радою від Кучми відставки міністра МВС Ю.Кравченка і голови СБУ Л.Деркача.
А Леонід Данилович зробив нейтральне обличчя й заявив із приводу цих випадів, що на них він «не збирається звертати ніякої уваги».
Однак Ткаченко продовжував усе більше розпалюватися: «Коли й надалі будуть мене бездоказово ображати, наприклад, ходять чутки, що мене називають у одній із телепередач «селянським бароном», то я адекватно відреагую!» (Якщо Олександра Миколайовича називають «селянським бароном», то Леоніда Даниловича, враховуючи його колишнє директорство на ПІВДЕНМАШі, цілком можна величати «фабричним королем»). Але тут, дещо заспокоївшись, спікер винайшов конструктивну ідею: «Ми проведемо відповідну роботу з силовими структурами і зажадаємо забезпечити недоторканність не лише претендентів на посаду президента, але й будь- якої людини».
(Будь-якого, не будь-якого, а все одно дякуємо за турботу про нас, «простих громадян». Навіть цікаво, йдеш у темряві на метро, а до тебе для безпеки приставлять Деркача разом із Кравченком, щоб вони дуетом на мою «просту громадянську» спину оборонно дивилися. Мрії, мрії...)
Скинувши нейтральну маску, «фабричний король» розлютився: «Ви порахуйте, скільки претендентів і скільки треба міліції, працівників СБУ, щоб за кожним дивитися — хто і де збирає підписи!?» Тобто, коли загони СБУ і міліції стежать за збором підписів ОДНОГО кандидата — це не втратно. А коли їх кількість доведеться розподілити між 18 кандидатами — шкода витрачених коштів. Негарно, Леоніде Даниловичу. Жадібність главу держави не прикрашає. А про «будь-яку людину» — він взагалі забув.
Що відповів на це зі свого «корабля» «селянський барон» — дізнаємося пізніше. Продовження, безумовно, буде.
№ 2 СПРАВА — ТЮТЮН, або ДЕЩО ПРО МЕТОДИ ВИРОЩУВАННЯ ФЕЙХОА (69 у.о.)
Кучма страшенно обурений блокуванням парламенту його найталановитіших (і особливо своєчасних) п'ятдесяти (!) економічних указів. Навіть обізвав парламент «болотом зі знаком «мінус» і сказав, що й такий він «не потрібен суспільству».
Подивимося, чи потрібні суспільству президентські укази. Наприклад, один із них, указ про держспецмонополію, має на увазі використати максимально продукти вітчизняного виробництва і, зокрема, зобов'язує рідні цигарки набивати виключно вітчизняним тютюном. Тільки біда в тому, що в Україні він не росте. Хоч убийся! А країна його потребує 60 тис. тонн. Якась «дрібничка» виростає в Криму (3 тис. т). І все!
Та не будемо на цьому зупинятися. Із поправкою на держспецмонополію треба вимагати, щоб населення харчувалося вітчизняними бананами, ананасами, авокадо й навіть фейхоа (незважаючи на підозріло лайливий відтінок цієї назви, що може викликати нездоровий сміх у сільського населення). Годі годувати гривнями підлих південних країн- виробників! Переоремо нікчемні поля жита, пшениці й картоплі! І накидаємо туди насіння кокосів. А восени будемо чекати результату плідних економічних указів Президента.
P.S. Взагалі наш народець сумирний. Однак, дивлячись на «сходи», може згадати Леоніда Даниловича яким-небудь із не дуже тихих і надто міцних слів. Ну на зразок, «фейхоа».
№ 3 ЯКБИ ЗМОВЧАЛИ — РОЗУМНИМИ ЗДАЛИСЯ Б (52 у.о.)
Нас знову образили! Ми давно не ображаємося, але тут надто вже приклали. За даними «Доповіді про людський розвиток» Україна (за індексом людського розвитку) посіла 102-е місце в світі. І наш уряд суворо стиснув губи. І навіть у спеціальній аналітичній записці підготував для депутатів Верховної Ради документ, у якому видно, що оцінка експертів ООН «занижується» порівняно з фактичною. Мовляв, у нас не такий уже й поганий стан здоров'я, рівень освіти, реальна купівельна спроможність населення тощо, що, зазвичай, враховується під час цих досліджень.
І після цієї громокиплячої бурі уряд сказав, що за розрахунками НАШИХ вчених (потираючи руки, чекаємо на сплеск українського рейтингу за допомогою рідних рук), Україна повинна займати місце... «не нижче за 85—90». Тю! І все? А ми- то думали, вискочемо стараннями рідних фахівців щонайменше на 50- е! А тут 90-е! Не знаю, який за висотою рівень людського розвитку України, але рівень людського розвитку українського уряду — явно близько нуля. Чому є доказом іще одна історія (див. далі).
№ 4 ПРО ТЕ, ЯК МИ МОРОЧИМО ГОЛОВУ ПАПІ РИМСЬКОМУ. І НЕ ТІЛЬКИ ЙОМУ (45 у.о.)
Щоб зрозуміти ідіотизм того, що відбувається, треба відразу сказати, що події виникали практично одночасно. Отже. Від уряду, начебто, надійшло офіційне запрошення Папі Римському Іоанну Павлу II відвідати з візитом Україну. Але пропозиція та пропозиція. З'явиться час — відвідає.
Однак чомусь лідер комуністів П.Симоненко вирішив на цьому акцентувати увагу: мовляв, Пустовойтенко, як прем'єр, запросив Папу. Вже й не знаємо, що в цьому поганого побачив Петро Миколайович, але Пустовойтенко у вівторок у парламенті спростував цю заяву в категоричній формі: «Цього ніколи не було!»
Однак, перебуваючи у червні цього року в Польщі, Президент Кучма підтвердив, що «офіційна пропозиція від уряду Папі Римському (в будь-який зручний для понтифіка час) надсилалася».
Що можна їм обом сказати? А Папу — що він про все це думає — навіть питати страшно. Якщо в нас у таких простих питаннях напускають стільки туману, то не дивно, що в середу, наприклад, бельгійська компанія Interbrew заявила харківському пивзаводу «Рогань», що «вже не горить бажанням купувати їхні акції», оскільки «це пов'язано з нестабільністю законодавства» і тим, що протягом двох років уряд неодноразово міняв акцизний збір із пива.
Вони просто не знають, що ще можна чекати від нашої влади? Точнісінько, як Папа. Адже після цих викрутасів важко уявити, що він теж «загориться бажанням» відвідати цю дивну країну з не менш загадковим урядом.
