ПОДАЙТЕ НА ХЛІБ, ПРОДАЙТЕ «ГОЛОС»(80 у.о.)
Реакція на кризу в людей абсолютно різна. У залежності
від темпераменту, статі й соціального стану. Деякі громадяни, як, наприклад,
жителі Хабаровська в Росії, кинулися хліб купувати. Та стільки понабирали
його, що вдома вже спати ніде. А потім — черствіє, зараза! Дійшли поступово
однієї думки: як би то повернути частину хлібобулочних виробів і замість
них назад грошенята отримати. Хоч якісь, хоч девальвовані рублі — а краще,
ніж сухарі. І деякі магазини стали приймати батони й арнаутки за наявності
чека. Отож, громадяни України, скористаймося досвідом сусідньої держави
— не будемо викидати чеки. Чи мало що?
А у нас в Україні народ, який знизу, особливо не поривається
нічого скуповувати (включаючи продукти), оскільки нема за що. А ті, хто
вгорі? Що роблять наші політики? Лідер «Громади» Юлія Тимошенко висловилася
відверто: «Навряд чи нині хтось із політиків буде щось скуповувати в магазинах.
Хіба голоси в парламенті».
Тобто, хоч би що там «на дні» відбувалося, найважливіший
товар на політичному Олімпі — «голос».
І в кризові моменти політики захоплені улюбленою справою
— розрізанням великого апетитного пирога влади. Хоч у цьому вони постійні!
P.S. З приводу покупок висловився лідер СДПУ (роз’єднаної)
Ю.Буздуган: «Після виборів було зроблено п’ять спроб купити мою партію
і одна за моєю спиною, на нашому з’їзді».
А на запитання: «Чи продалися вони?» Юрій відповів: « Купили
дуже багатьох, та чимало – хочете вірте, хочете ні — відмовилися». А потім
зробив абсолютно протилежний висновок: «Я пересвідчився, що є членом партії,
яка не продається».
Як же не продається, коли купили «дуже багатьох»? Загалом,
хоч би як корчило фінансову структуру держави на «парламентському» ринку,
активність не спадає.
НУ, УЧИЛКИ, ТРИМАЙТЕСЯ! (56 у.о.)
Те, про що багато хто мріяв від першого класу по десятий,
— здійснилося. Влада в київських школах переходить до рук школярів! Проте
не повністю, а на одну третину. У Києві вона буде триматися на трьох китах:
Головного управління освіти, Асоціації батьків учнів і Ради старшокласників
міста.
У кожній окремій школі, окрім директора, «можновладцями»
стануть голови шкільних батьківських комітетів і лідери учнівського самоврядування.
Причому на нараді за участю директорів було закріплене положення про рівні
права всередині трикутника.
На теренах співдружності абсолютно незалежних держав —
це перший прецедент. Хоча, кажуть, на Заході до такого стану речей давно
звикли. Адже і вчення Маркса в Європі злегка полоскотало нерви, потріпотіло
й не прижилось. А посіявши його в нас, викликали не те що бурю, а стійкий
червоний ураган протягом сімдесяти років. Ось я й гадаю, чи не стануть
звичними такі сценки в українських школах через півроку.
Похмуро засідає Рада старшокласників школи № 503. Обстановка
напружена. Встає голова Ради Вася Катенко й понуро каже: «Якщо фізичка
Лідія Василівна буде продовжувати ставити на тиждень більше ніж десять
двійок (у голови за поточний тиждень було три), пропоную винести їй вирок
— п’ять годин прибирання шкільної території. Коли й це не допоможе — примусовий
забіг на дистанцію 4 км. Хоч їй, можливо, вистачить і одного, — посміхнувся
він. — Хто проти? Хто утримався? Одноголосно...»
Проти лома та закону Ома — є тепер прийоми.
НЕ ПРО ТЕ, БАТЮШКО, ПРОСІТЬ (70 у.о.)
У Москві відбулася найпотрібніша акція — Червоною площею
пройшла процесія з ликом Христа Спасителя. Хресний хід. Це релігійне дійство
було присвячене не чому-небудь, а 618-й річниці перемоги над монголо-татарськими
загарбниками. Скинули, розумієш, ярмо! Перемога слов’ян була, звичайно,
велика. Але коли вже залучити небесні сили, то не з приводу закінчення
набігів мамає-батиєвських орд, а з приводу початку розвалу фінансової системи.
Тут і молебень непогано б відслужити! Раптом курс рубля стабілізується?
СИДИ Й ДИВИСЬ! (40 у.о.)
Кабмін України не в силах дати спокійно жити обивателеві
в його власній рідній країні. Податки, акцизи, квартплата! То горілки не
дають випити, збільшивши ціну вдвічі, то машиною не поїдеш — бензин подорожчав.
А телек увімкнеш — подивитися, як нормальні люди живуть у Штатах чи у Франції,
— так і це тепер неможливо.
Уряд вольовим рішенням постановив, що вводиться 30% квота
на демонстрацію національних відео- і кінофільмів на каналах телемовлення
і в кінотеатрах країни. Тобто кожен третій фільми зобов’язаний бути українським.
По-перше, у нас на сьогодні три фільми студії Довженка
випускаються на рік!
А по-друге, інших картин Довженка, на думку продюсера студії
«1+1» О. Роднянського (інф. «Факти»), може вистачити лише таким чином,
що «за рік один і той самий фільм можна буде побачити, ну, скажімо, разів
74».
Уявіть, якщо 74 рази подивитися «Народжена революцією»,
— це ж озвіріти можна. Може, озвіріємо остаточно і коли не Зимовий підемо
брати, то Кабмін? Пропоную мирний шлях. Що в нас якісне — так це мультики
«Київнаукфільму». Нехай усі канали розберуть по серії, наприклад, «Капітана
Врунгеля» і крутять після кожних двох зарубіжних фільмів. Коли й серії
закінчаться — не вішайтеся, у мене в запасі є ще одна рацпропозиція: усі
найбільш нудні довженківські картини (про які ще в застійні часи говорили,
що всі фільми діляться на погані, хороші та студії ім. Довженка) – розрізати
на п’ятихвилинки. Щоб такий шматочок ішов не довше за рекламу «Снікерса».
Адже в кабмінівській постанові нічого не сказано про те, що фільми мають
демонструватися повністю. Отож прокрутять офіційний шматочок — і далі дивися
«Політ над гніздом зозулі» або «Кримінальне чтиво».
P.S. Фільми на зразок «Місце зустрічі змінити не можна»
(Одеська кіностудія) — маленький виняток із великого правила. Їх, як і
будь-якого золотого запасу, — зовсім трохи.
Результати Попередніх ТОРГІВ:
Лот № 1, 2 і 3 (загальна сума 197 у.о.) — про те, що в
рішеннях трьох різних політиків, а саме: спікера О. Ткаченка, президента
Білорусі О. Лукашенка й почесного диктатора-сенатора А. Піночета вбачався
максималістський радикалізм (усе озброєння — на поля, у «човників» відбирати
сметану, неугодних зібрати на стадіоні), — куплений колишнім лідером УНА-УНСО
Д. Корчинським. Він неодноразово зазначав, що, якби він був на місці радикальних
політиків (Лукашенка зокрема ), вчинив би так само. Дмитро навіть чесно
пояснив чому: «Мені не подобається Конституція».
Лот № 4 (14 у.о.) — про те, як ми часто копіюємо чужі ідеї,
до смішного зменшуючи масштаб оригіналу і, зокрема, заслуженому артисту
України А. Матвейчуку спорудили зірку (на зразок тих, що в Голлівуді на
Алеї Слави), але навіть не в столиці України, а в Білій Церкві — куплений
новою телепередачею «Є! Халі-Галі». Усі звикли, що в подібному шоу як приз
вручається щось істотне. Зазвичай навіть біля декорацій стоїть призовий
автомобіль, який рідко, та все ж таки дістається гравцям. У нашому шоу
після сюрпризного нагнітання щасливому переможцеві було урочисто вручено...
двоколісний велосипед. Дякувати, не триколісний!
№183 25.09.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету
обов'язкове. © «День»
