СЕЛЯНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ (83 у.о.)
Після гарячих дебатів у ВР про те, як допомогти селянам, нарешті було залучено с/г «важку артилерію» — спікера О.Ткаченка. Після щемливої, але більш-менш спокійної промови О. Мороза прозвучав у середу гарматний постріл Олександра Миколайовича. Він запропонував:
а) «Зупинити весь транспорт на вулицях Києва та обласних центрів!»;
б) «На 50 або на 30 відсотків, але ВСЕ (?) пальне відправити на село!»;
в) «Підпорядкувати все, що є в Збройних силах, все, що рухається, крім гусениць (я маю на увазі автотранспорт) — направити на село!»;
Навіщо? А для того, що: «В нас мільйони гектар буряка не викопано!».
Так що руки в ноги — всі на поля. Як в добрі старі часи. Студенти, школярі, професори. Пролетаріат нехай теж допоможе класовому братові.
Тепер щодо автотранспорту. А раптом і ракетних пускових установок не вистачить, щоб зібрати врожай? Хай «Мерседеси» попрацюють комбайнами й тракторами! Так і ввижаються вишикувані колони «BMW», «Вольво», «Ауді», завантажені буряком далі нікуди. А що ж ви думали, хлопці? Хочете солодкого життя — знатимете звідки цукор береться? З буряка.
Схоже, починається селянська диктатура!
РЕЦЕПТИ ВІД ПІНОЧЕТА (79 у.о.)
Останнім часом несподівано розговорився чилійський генерал-реформатор Аугусто Піночет. З доречних зауважень щодо регіону, який зветься СНД, диктатор-сенатор (почесний) — демократ заявив:
а) «У вас багато хто звик жити на халяву: одержувати, не надто переробляючись гроші, безкоштовні квартири, безкоштовну медичну допомогу, безкоштовну освіту. Це рештки тоталітарної системи. Треба міняти менталітет. Він повинен ставати ринковим».
Товаришу генерале, а як менталітет змінити? Він же не залежить від капіталізму або соціалізму. Це ж, як любов до галушок, — природне!
б) «Нам пощастило, що в нас було багато робітників, не завантажених роботою, і обладнання на підприємствах, яке простоювало». Щодо цього нам також щастить: у нас повно і безробітних, і підприємств, що простоюють. Але що ж з ними робити?
в) «Ми зробили так, щоб усе це почало працювати».
Зрозуміло. Але як? Невже всіх зібрати на Республіканському стадіоні? А скільки там знайдеться «лівих», які спробують зробити протестуючі профспілки...
«Лівих» генерал не забув і насамкінець сказав: «Проблема в тому, що вони ще не померли».
Невже всю військову техніку, яка повернеться зі збирання буряка (див. промову О. Ткаченка), ми по-піночетівськи направимо на стадіон? Щось такий підхід мене не влаштовує. Дякувати Богу, Аугусто додав: «Для кожної країни — свій рецепт». Міркуватимемо самі.
ВІЧНИЙ МИСЛИТЕЛЬ-ТРУДОГОЛИК (35 у.о.)
На відміну від українців, за білорусів активно думає Олександр Лукашенко. Тобто тільки-но вони спробують зробити по-своєму, як він негайно кладе край цій спробі. Жити треба за Лукашенком (як за Марксом-Леніним).
Тільки-но білоруси-човники почали шастати в Росію та Україну з бідонами сметани, щоб якось вижити, як Олександр Григорович запровадив збір в розмірі подвійної вартості товару. А коли голодне населення спрямувало погляди у бік Мінська, він ввічливо пояснив: «Несанкціонованого вивозу товару за межі країни бути не повинно... Треба комплектувати ешелони, автомобілі та вивозити централізовано. Продавати Москві, Ленінграду, Смоленську...».
А населення слухало й міркувало: «Доки ж Лука I народу допомагатиме? Хоч би відпочив трохи. У посольствах, з яких вигнав іноземних дипломатів. Надто вже їсти хочеться». Але ні — працює. Дуже працездатний. Трудиться до повної знемоги Білорусі.
СКІЛЬКИ МОЖНА КОПІЮВАТИ, ЗМЕНШУЮЧИ МАСШТАБ ОРИГІНАЛУ?
(14 у.о.)
Я чудово розумію, що коли американським акторам вручають «Оскарів», «Греммі», «Еммі», або зірки з їхніми іменами прикрашають Алею Слави — нашим теж дуже хочеться. Росіяни здерли в Штатів і почали клепати зірки біля концертного залу «Росія». Але це все-таки в Столиці, А не на Сахаліні.
На честь автора-виконавця, заслуженого артиста України А. Матвійчука зірку спорудили на естраді в парку Білої Церкви. З відбитком долоні — як годиться.
Честолюбство артиста — річ добра, але уявіть собі, що наступну зірку — Павлу Зіброву — зроблять в Конотопі, іншу — Бобулу — в Чернівцях, а відбиток рук і ніг Юрка Юрченка увічнить вдячна Жмеринка.
Навіть мені закортіло вийти на двір і яку-небудь зі своїх чотирьох кінцівок меморіально увічнити в цементному розчині біля рідного під’їзду. Хай не в бронзі, зате в столиці України, а не в районному центрі. Чому ми так розмінюємо чужі ідеї? Фарс став у нас настільки звичним — що вже не смішно.
P.S. Анатолію! Я сподіваюся, що ви зрозуміли, що все написане вище, до вашого таланту не має ніякого стосунку.
Результати попередніх торгів:
Лот № 1 (95 у.о.) — про те, як у рубриці телеканалу «1+1» «Нас 52 мільйони» показували спочатку дитячі фотографії героїв, а потім дорослі, і лише Л. Кучму демонстрували виключно у віці приблизно 60 років, тобто, по суті, «позбавили дитинства» — куплено Олівером Твістом. У нього було настільки важке дитинство (чудово описане Чарльзом Діккенсом), що він також, скоріше за все, (якби добився б у зрілому віці персональної фотовиставки) не давав би карток свого дитинства. Про дитинство Леоніда Даниловича Твіст нічого не знає, але співчуває йому й без того.
Лот № 2 (47 у.о.) — про те, як київському слону Бою, після трирічного очікування, доставили з Мюнхена подругу Дірндл — придбано Пенелопою. Вона, як ніхто інший, розуміє стан Боя, оскільки чоловіка чекала 20 років. «А слони, по-своєму теж люди», — із сумом зазначила Пенелопа.
Лот № 3 (60 у.о.) — про те, як всесвітньо відомий письменник-фантаст Рей Бредбері сказав, що ніж слухати жахливі новини по ТБ і впадати в депресію, краще взяти гарну компанію й вирушити на природу, щоб «відчути, що мир нормальний» — придбано артистом Г. Бурковим. Майже всіма своїми образами він втілював людину — «душу компанії», яка завжди тягнула народ «відтягнутися і поспілкуватися». Як заявляв бурковський фотограф в «Зигзагу удачі»: «Друзі, поїдьмо на всі грощі в гори! Щоб було, що згадати!».
Лот № 4 (15 у.о.) — про те, як син артиста В. Токарева Антон відкрив у Петропавлівській фортеці ресторан під назвою «Каземат», де подаються коктейль «Гільйотина» і шоколад «Перед розстрілом» — куплено іншим співаком чорного гумору, письменником Жорой Фоміним. Одне з оповідать Жори починалася так: «Слюсар Іванов убив тещу. А що, вона дійсно: ходить і дивиться, дивиться і ходить... А у Петрова тесть у Воронежі паралічем розбитий. Все дивиться й дивиться...».
№178 18.09.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
