Колись політики і глави компаній приїжджали до Давоса з чистою совістю: вранці вони молилися за вільний ринок і дерегуляцію, в другій половині дня каталися на лижах, а увечері на гроші банків і корпорацій розважалися на галасливих вечірках.
Коли нагрянула криза, викликана ортодоксальністю ідей вільного ринку і надмірним злиттям політики з бізнесом, Давос плавно перейшов від некритичного схиляння перед існуючим порядком до алармістського пошуку погроз. Цього року найбільш нав’язливою ідеєю, здається, є «синдром глобального вигорання»: світ, як говорить ініціатор Всесвітнього економічного форуму, «дуже слабкий, аби впоратися із списком погроз, які підстерігають компанії і уряд». Тому йому потрібний Давос.
Проблема в тому, що сам форум в Давосі не розуміє посткризисного світу. Сенс цих з’їздів спирався на затерту мантру про те, що глобальні проблеми вимагають глобальних рішень. Однак наскільки корпорації ще здатні діяти на такому рівні, то уряди цього не вміють. «Група двадцяти» потрапила в безвихідь, оскільки два найважливіші глобальні гравці не в змозі домовитися, про що свідчить хоч би протокол розбіжностей після візиту голови КНР в Білому домі. Друга проблема Давосу полягає у філософії цих зустрічей: оскільки їх мета — знайти рішення (що б це не значило), ніхто не замислюється над проблемами, для яких не існує готових рецептів. Роздум над ними міг би призвести до висновку, що Давоський форум не має сенсу, а цього організаторам хотілося б уникнути.
Аби згладити сильне враження, що в Заходу немає ідей, Давос звертається до мудрості Сходу. Рік тому форум відкривав прем’єр-міністр Китаю, зараз це зробить президент Росії, а в дискусії на тему енергетичної безпеки Броніслава Коморовського просвіщатиме диктатор Узбекистану Іслам Карімов. Та окрім цього нічого не зміниться: сильні світу цього, відповідно до девізу цього року, шукатимуть «загальні норми для нової реальності», подивляться на звіт про 37 глобальних погроз, а потім з почуттям виконаного обов’язку вирушать на лижні схили. Навіть вечірні заходи, які торік були зважаючи на кризу на рідкість спокійними, цього разу знов можуть стати галасливими. І це, напевно, нагадає тим, хто зібрався, заради чого вони приїжджають до Давоса.