Завтра соціалісти напевно зберуться одночасно і на з’їзд, і на політраду партії. Річ у тім, що лідер СПУ Олександр Мороз скликає Політраду, в той час як члени Політради тиждень тому більшістю голосів проголосували за проведення з’їзду з «розбором польотів» та... ймовірним зняттям багатолітнього лідера Соцпартії з високої партійної посади, посилаючись на свої джерела в СПУ, повідомив «Обком».
За даними інтернет-видання, минулого тижня під час засідання Політради, яке Мороз проігнорував (попри наявність кворуму), в город екс-спікера летіло чимало каміння. Ось які фрази, за даними «Обкома», звучали під час виступу соціалістів: «Люди не хочуть бачити Мороза. Навіть коли в День Перемоги ми роздавали спецвипуск партійної газети, доводилося перевертати номер іншою стороною, оскільки з фотографією Мороза її ніхто не хотів брати...».
Соцпартія з тріском програла останні парламентські вибори, провалила президентські й ризикує повторити виборчі «подвиги» на грядущих регіональних виборах. Такі прогнози експертів, схоже, насторожили членів СПУ, які, за нашими даними, вирішили, що ситуацію можна виправити лише шляхом зміни лідера. Називають кілька кандидатур на лідерство: Валентина Семенюк-Самсоненко, Микола Рудьковский і Василь Цушко.
Чи справді на соціалістичному кораблі зріє бунт і рядові партійці мають намір «попросити» Олександра Олександровича з крісла партійного лідера? Чи є в СПУ політичне майбутнє, і яку роль в політичних процесах незалежної України зіграв «фактор Мороза»?
Ці питання «День» адресував члену СПУ — Валентині Семенюк-Самсоненко та колишньому соціалісту — Станіславу Ніколаєнку.
— Валентино Петрівно, прокоментуйте інформацію про ймовірну зміну лідера СПУ та в кількох словах скажіть про плани Соцпартії в контексті регіональних виборів.
— Попри те, що наша політична сила зараз не представлена в парламенті, наші депутати різних рівнів активно працюють і є найвпливовішими в Україні. У нас, до речі, 21 тисяча депутатів рад різних рівнів. Це означає, що фундамент, створений в 1991 році, сьогодні є міцним. Я думаю, що на цих виборах представництво СПУ зросте, тому що ми пройшли випробування, як то кажуть, і вогнем, і мечем, і стихією, і розбратом. На 104 округи ми виставляємо своїх представників. У тому числі, за рішенням з’їзду, побільше жінок, оскільки ми вважаємо, що питання гендерної рівності потрібно не декларувати, а реалізувати.
Ми також працюємо над тим, аби в ході парламентських виборів Соцпартія зайняла вагоме місце. Це дуже важливо, оскільки зараз при владі знаходяться капіталісти і ліберали...
— Даруйте, але ж з цими самими капіталістами ви були в коаліції.
— Коли ми йшли на коаліцію з капіталістами, ми, при підтримці людей, змусили їх виконувати соціальні закони... У Фонді держмайна мені працювалося, м’яко кажучи, не солодко. Чому? Та хоча б тому, що серед капіталістів, серед олігархів, серед криміналітету провести інвентаризацію, зберегти державне майно і не дати його розтягнути — дуже й дуже складно.
— Тобто, ви вважаєте, що рішення СПУ про коаліцію з регіоналами було правильним?
— Сьогодні більш важливе інше. На нещодавніх виборах 8% людей проголосували проти всіх. Це означає, що є прозріння, є бачення не тільки того, хто гарно говорить, а в першу чергу того, хто гарно робить. Так, можна говорити що ми тоді пішли на коаліцію і сьогодні не у владі... Коли я зараз дивлюся, що відбувається в парламенті, коли вони називають одне одного зграєю кримінальних елементів, я думаю: дякувати Богу, що я не там. Партія наша довгий час була в опозиції, тому важливо було піти, вивчити, як то кажуть, правила ворогів і грати краще за них.
— Ви згадали про президентські вибори. Тривалий час точилися розмови (і їх, до речі, підтвердив Мороз), що саме ви будете кандидатом в президенти від СПУ. Але зрештою балотувався Олександр Мороз (набрав 0,38% голосів). Чому?
— У квітні 2008-го відбувся з’їзд, у ході якого були висунуті два претенденти в президенти — Ніколаєнко і Семенюк. За результатами таємного голосування я перемогла і була визначена як претендент. На протязі 1,5 років я виконувала рішення з’їзду, виконувала відповідну місію. Потім почалися інтриги навколо того, аби підтримати Тігіпка, потім — піти на перемовини з комуністами... І це при тому, що було рішення з’їзду, що я є кандидатом на посаду глави держави.
На превеликий жаль, окремі партійці продемонстрували, що статут для них — ніщо. Зрештою, було вирішено, що буде йти Олександр Олександрович. Було відповідне рішення з’їзду, і я його виконала, продемонструвавши таким чином, що являюся дисциплінованим партійцем.
— І імена авторів інтриг назвете?
— Я можу сказати лише одне: ключову роль тут зіграли гроші того, хто це все організовував. Тобто, тут була цілеспрямована атака олігархів з тим, аби вивести з виборчої гри людей, які могли показати якісно нові підходи в роботі у виборчій кампанії, показати, що у Соцпартії є потенціал молодих людей. В результаті на з’їзді був висунутий Олександр Олександрович і Валентина Семенюк. Переміг Мороз. Але, знаєте, я вважаю неетичним з боку колег то висувати окремого кандидата, то засувати. Причому, причин зміни позиції ніхто з колег так і не пояснив...
А результат голосування на виборах показав, що це все було зроблено і проти Мороза, і проти мене.
— Чи справді розмови про те, що багато членів партії хочуть «піти» Мороза, мають підѓрунтя?
— Мені відомо, що на 29 призначена Політрада. Проте я знаходжуся у лікарні, тому про останні події в СПУ мені не відомо. Можу сказати, що особисто в мене стосунки з Олександром Олександровичем нормальні. Ми спілкуємося, працюємо спільно.
КОМЕНТАР
Станіслав НІКОЛАЄНКО, екс-соціаліст, лідер партії «Справедливість»:
— Я спілкувався днями з членами СПУ і можу сказати наступне. У суботу Політрада скликає з’їзд, а Мороз (рішенням Виконкому) — Політраду. Із 72-х мінімальних членів Політради в них було тиждень назад — 75. Тобто, норму вони витримали, а рішенням більшості голосів оголосили про проведення 29 травня з’їзду.
Мороз керується класичним методом: «Я тебе породив, я тебе і вб’ю». Він доклав чимало зусиль для створення Соціалістичної партії — першої в незалежній Україні лівоцентристської політичної сили. Але Олександр Олександрович страждає таким самим недоліком, яким страждаємо всі ми — слов’яни. Мова про те, що ми не можемо своєчасно дати оцінку собі, своєчасно відійти, своєчасно поправити людину. В нас не вистачає глибинної демократії, сміливості. Йому потрібно було після 2006 року (або ще й у 2004-му, коли набрав 5%) подати у відставку й висувати когось іншого, а не боятися, не триматися за крісло, не любити лишень себе. Взагалі, самолюбство погубило Олександра Олександровича. Пам’ятаєте, як у французького короля: Соцпартія — це я. Так і він вважає.
Два роки тому йому казали, що, мовляв, пора відійти, бо провалені парламентські вибори. А чому провалені? Тому що він не їхав у регіони, не вважав за необхідне пояснити людям про той кульбіт від помаранчевих до Регіонів. Він не захотів роз’яснювати людям. Думав, воно саме по собі заросте... Йому потрібно було не в кабінеті сидіти, охороняючи крісло, а їхати до простих людей. Не захотів. Та й взагалі: хто йому давав право, разом з Ющенком і Януковичем, оголошувати дострокові вибори? Він сам прийняв рішення за партію. Він не мав права цього робити!
Зрештою, з партії почали виходити люди. І, до речі, близько 30-ти тисяч екс-членів СПУ на чолі зі мною створили лівоцентристську, європейську партію «Справедливість». А ті колеги, які виключали свого часу мене з партії, зараз визнають мою правоту. Визнають, що партію справді конче потрібно було оновлювати, «почистити» її. І я прямо казав, що, приміром, Рудьковського треба виключити з партії, і я не змінив свою точку зору.
У Соцпартії наразі залишилися лише куценькі організації на рівні окремих областей. А фактично сьогодні Соцпартії як такої не існує. Про це свідчить і виборчий результат Мороза, який набрав 0,38% голосів. В Європі після чергової поразки чоловік йде у відставку — у нас це не спрацювало.
Олександр Олександрович діяв за принципом: начебто прислухався до партійців, але потім йшов і радився з вузьким колом осіб і приймав діаметрально протилежне рішення. Мороз, знаєте, завжди шукав тих, хто б приватизував його свідомість.
Загалом, Олександр Олександрович багато зробив для України, але він не витримав випробування мідними трубами. На ньому лежить величезна провина за розвал лівого руху в Україні. Він зробив помилку, коли вирішив, що має бути першою особою, «кинув» весь лівий рух на боротьбу проти Кучми, замість того, щоб будувати в Україні справедливе суспільство. Іншими словами, його особисті амбіції перемогли здоровий глузд.
А буде з’їзд, чи ні... Про що мова? — адже Соцпартія сьогодні розтрощена. Серед тих, хто залишився в СПУ «внизу», є величезна частина порядних людей, але «вгорі» багато аморальних людей. Словом, нічого з цього не буде... СПУ має приєднуватися до інших лівих сил. На базі всіх цих сил потрібно створити єдину партію. Я б назвав її так: Соціалістична партія «Справедлива Україна». У країні має бути єдина лівиця. Скажу відверто: амбіцій першої особи в мене не має, але амбіції створити потужну лівицю — є.
Чи залишать у суботу Мороза, чи ні? Це вже не має ніякого значення, бо верхівка СПУ — в основному згнила. За виключенням кількох осіб, таких, приміром, як Бокий, Мусієнко, Садовий.
ТИМ ЧАСОМ
Олександр Мороз припускає, що новим лідером Соцпартії буде обраний Василь Цушко. Про це зазначається в оприлюдненому вчора повідомленні прес-служби СПУ. «Василь Цушко давно відомий як один із кандидатів на посаду голови СПУ. Це моя пропозиція. Він не відмовляється від такої ролі, але вважає, що перестановку в керівництві партії має провести черговий з’їзд. Вважаю, що його аргументи переконливі», — заявив Мороз. За його словами, Цушко користується довірою в партії. Нагадаємо, що 11 березня Рада затвердила склад нового Кабінету Міністрів, в якому Цушко обійняв посаду міністра економіки.
