«Ми завжди на пару кроків попереду», — задоволено розповідав «Дню» у приватній розмові напередодні голосування закону про амністію один із регіоналів. — Все пройде за нашим сценарієм». «Опозиція «не рипатиметься», — резюмував співрозмовник. Під «сценарієм влади» регіонал мав на увазі голосування за узгоджений законопроект про амністію свого однопартійця Мірошниченка, який лідери всіх фракцій затвердили напередодні в кабінеті спікера Володимира Рибака.
«Узгоджений проект закону про амністію і справді був, — каже народний депутат, один із соратників Тимошенко. — Підтримати його зголосилися всі лідери фракцій. Всі. І він передбачав додаткові умови у вигляді обов’язкового звільнення адмінбудівель мітингувальниками. Яценюк, Кличко, Тягнибок на це погодилися».
Усе начебто йшло за планом. Трохи пізніше запланованого депутати таки зібралися в залі засідань. Утім, як передають джерела «Дня», у «Батьківщині» відбувся справжній бунт. Активні учасники Майдану з крила фракції відмовилися голосувати за законопроект влади. «Якщо ми за нього проголосуємо, нас не зрозуміють люди. Це означатиме «злиття» Майдану і зраду людей. Як я після зможу дивитимуся їм в очі?», — передають очевидці розмову.
ЗАКОН ПРО АМНІСТІЮ ДАВСЯ ДЕПУТАТАМ ВАЖКО... ПЕРЕКОНУВАТИ РЕГІОНАЛІВ ПРОГОЛОСУВАТИ ЗА ЗАКОН МІРОШНИЧЕНКА ДО ВЕРХОВНОЇ РАДИ ОСОБИСТО ПРИЇХАВ ПРЕЗИДЕНТ ВІКТОР ЯНУКОВИЧ, ГЛАВА АП АНДРІЙ КЛЮЄВ І ВСЯ ПОЛІТИЧНА ВЕРХІВКА ПАРТІЇ РЕГІОНІВ / ФОТО РЕЙТЕР
«Я готовий проголосувати лише за законопроект Ємця. Усі інші означатимуть розпуск Майдану», — зауважив у розмові з «Днем» ще в першій перерві між засіданнями народний депутат від «Батьківщини» Арсен Аваков.
Після ж затяжної наради перед вечірнім голосуванням, у «Батьківщині» прийняли рішення не підтримувати раніше «узгоджений» (четвертий за рахунком зареєстрований законопроект про амністію) проект закону Мірошниченка.
У Партії регіонів, тим часом, «заметушилися». Ще вдень багато регіоналів стверджували, що хоч зараз готові голосувати за будь-який законопроект про амністію. Мовляв, головне — мирним шляхом вирішити кризу в країні. Однак Президента влаштовував лише варіант з додатковими вимогами.
Як наслідок, коли стало зрозуміло, що переговори зірвано і на голосування пропонують винести відразу чотири законопроекти. В залі засідань довго не з’являвся спікер Рибак, коли ситуація загострилася, депутати відмовилися закрити засідання і продовжити перемовини у четвер... У Раду приїхав особисто Янукович.
Джерела «Дня» в ПР повідомляють, що Президент був, як ніколи, переконливим і «дотиснув» навіть найбільших бунтівників. Присутність на засіданні глави АП Андрія Клюєва також «посприяла» оперативному вирішенню ситуації. Наступне голосування продемонструвало: Партія регіонів залишається монолітною і навіть ті з регіоналів, які мали претензії до законопроектів, мусили погодитися з доводами Януковича. Як нам стало відомо, Президент «погрожував» навіть не розпуском парламенту, а особистою розправою над кожним та радикалізацією протесту в разі «фатального» прийняття одного з опозиційних законопроектів. Адже такі дії коштували б фракції президента репутації і продемонстрували б її слабкість.
Перевіряти реалізацію цих «доводів» на собі ніхто з регіоналів так і не наважився. А парламент, який мав вирішив суспільно-політичну кризу в країні, знову став інструментом.
В Партії регіонів також спростовують розмови про вирішальний вплив Росії на політичні рухи Януковича. Разом з тим визнається, що закон про амністію і справді був форсовано прийнятий на прохання Путіна для того, щоб заспокоїти Америку та Європу. Проте зараз, говорять вони, Віктора Януковича залишили один-на-один з Майданом та опозицією.
Показовими в цьому сенсі є перманентні випади окремих проросійських лобі в ПР про необхідність федералізації в Україні, як-от Царьова та Колесніченка. Від них нині намагаються відсторонитися чи не всі регіонали. «Саме обговорення громадянських конфліктів, а тим більше — розколу України, є провокаційним, — переконував «День» регіонал Владислав Лук’янов, який у парламенті входить у групу сина генпрокурора Артема Пшонки, орієнтованого на «Сім’ю» та Президента. — Я не підтримую емоційні виступи, які лише підживлюють цей конфлікт і підвищують градус протистояння в суспільстві».
У контексті цього, останні «перемоги» опозиції в Раді носили винятково бутафорний характер і були спрямовані на дискредитацію політичного тріо.
Перше — пропозиція Яценюку стати прем’єром мала на меті продемонструвати Заходу, що Янукович готовий ділитися владою з опозицією, але та, бачте, сама не хоче брати на себе відповідальність за вирішення ситуації в країні (недарма тиск на Яценюка з боку олігархів, представників Європи та Америки не припиняється й понині).
Друге — голосуючи за скасування законів від 16 січня, опозиція фактично визнала впровадження цих законів протягом періоду до 28 січня і автоматичну легітимізацію їхнього прийняття «руками». Таким чином, спрямувала на себе новий шквал критики. Хоча, як визнають опозиціонери, на інший компроміс влада йти не погоджувалася. «Я знаю, що опозиція далеко не ідеальна, але досить займатись дурницями. Ми, на відміну від влади, думаємо про людей і хочемо вирішити цю ситуацію мирним шляхом», — нарікав «Дню» депутат Арсен Аваков.
Третє — вкид інформації про те, що «Свобода» виступає проти повернення Конституції 2004-го року, виганяє протестувальників із зайнятих приміщень і, відповідно, своїми діями лише провокує розмови про «розкол» в опозиції та «злив» протесту.
Четверте — прийняття, вигідного для влади закону про амністію, і констатація політичної слабкості опозиції, її нездатність вирішити ситуацію парламенті, навіть за умови незадоволення великої частини регіоналів.
П’яте — у середу депутат від фракції Партії регіонів, мажоритарник Олександр Волков заявив журналістам: «Я хочу, щоб сьогодні було вирішене політичну кризу в державі. І переконаний, що на сьогодні мало проводити переговори з лідерами опозиції. Потрібно йти до тих, хто стоїть на Майдані, і слухати саме їх...». Ця інформація залишилася непоміченою, а дарма. Депутата Волкова пов’язують із главою АП Андрієм Клюєвим, тож подібні заяви в його виконання свідчать про те, що тактика влади спрямована на обезголовлення Майдану та дискредитацію опозиції.
Тому в той час, коли опозиціонери і досі роблять ставку на чергові президентські вибори і думають, що в країні зараз просто політична криза (а не історична можливість змінити державу), Янукович вже бачить себе новообраним президентом 2015 року і намагається максимально послабити позиції Майдану і опозиції.
«Після того, як Президент підпише скасування законів від 16 січня та закон про амністію, включається лічильник і Майдан заганяється в ситуацію, коли 15 днів (час, необхідний для звільнення адмінбудівель) минає, і потрібно приймати рішення, — впевнений політолог Максим Розумний. — Одні виступатимуть за виконання вимог закону, інші — будуть проти. Зрозуміло тільки одне — позиція Майдану в будь-якому разі може виявитися програшною».
Політолог стверджує, що найближчим часом перед Майданом постане завдання — звільняти чи не звільняти КМДА (тут вступить у гру новобраний глава Київміськдержадміністрації Володимир Макеєнко, відомий своїми дипломатичними здібностями) та інші адмінбудівлі в регіонах. «Питання в тому, чи готові люди зайти настільки далеко (зокрема, створення альтернативних органів влади, як вже наголошувала міністр юстиції Олена Лукаш, тягне за собою кримінальну відповідальність) і чи наважаться продовжувати акції протесту», — каже Максим Розумний.
Опозиція і Майдан знаходяться зараз в тій ситуації, коли час грає проти них. Владі достатньо просто правильно позиціонувати себе і її перевага над мітингувальниками буде нарощуватися автоматично (недарма учора з’явилася новина про те, що Янукович пішов на лікарняний — затягує час). Потім у гру можуть вступити і «бюджетними», які вимагатимуть від Президента «стабілізувати ситуацію».
Тож якщо не відбудеться стрімка радикалізація протесту в столиці та на місцях, Майдан помалу затихне. Своїх конкурентів із опозиції Янукович не боїться — «розводити» політичних опонентів він прекрасно уміє. Тим більше, коли їм є що втрачати. Звести нанівець стратегію влади зможе лише український народ. Йому відступати вже нікуди.
