В січні сталося чергове загострення кримської конфліктної ситуації — не відбулася сесія, розгорілися суперечки навколо проекту бюджету, електронних розрахункових систем, Рахункової палати! — і в Київ полетіло чергове SOS! від Леоніда Грача: якщо ви не хочете, щоб і в Криму були заворушення і стояли намети, рятуйте мене! Щоб розібратися детально і об’єктивно в ситуації, Президент України Леонід Кучма цього разу доручив поїхати в Крим секретаря Політради Валерія Пустовойтенка, якого Леонід Грач зустрів по-своєму «люб’язно» — на засіданні президії напередодні приїзду заявив: «з чим приїде — з тим і поїде». Ситуацію, яка склалася в автономії, він взагалі назвав при цьому «політичними джунглями». А ситуація тим часом складалася для нього неабияка: парламентська більшість, до якої увійшли 4 фракції (57 депутатів), заявила, що, незважаючи на відмову Грача провести позачергову сесію, вона відбудеться «за будь-якої погоди» і направила йому листа з проханням підготувати зал засідань та технічні служби для проведення сесії у суботу, 10 лютого. А на випадок чергової відмови підготували і резервні варіанти — запасну будівлю, транспорт для переїзду до неї депутатів, апарату і журналістів.
За півтора дня в Криму Валерій Пустовойтенко провів зустрічі з багатьма депутатами, членами уряду, керівниками фракцій, з Леонідом Грачом та Сергієм Куніциним в кількох «форматах» — сам на сам, утрьох, разом з іншими депутатами і так далі. На зустрічі з журналістами Валерій Павлович сказав, що «у мене є завдання Президента— зробити все можливе, щоб консолідувати зусилля Верховної Ради і уряду для спільної роботи, щоб у Криму були спокій і злагода. Президент дуже турбується про те, щоб у Криму були політична та економічна стабільність і щоб ніякого розбрату тут не було…», — підкреслив він. Невідомою при цьому залишилася дуже важлива обставина — чи полягало це завдання глави держави в тому, щоб «розв’язати» «кримський вузол» без різких рухів і кадрових змін, що притаманно стилю Леоніда Кучми. Чи головне полягало все ж в тому, щоб знайти спосіб «прополоти» кримські «політичні джунглі» і навести там спокій і стабільність, не рахуючись з необхідними для цього кадровими змінами. У Криму вважають, як це і було видно, що Президент в нинішній складній ситуації в країні схиляється саме до першого варіанту…
При цій установці, вважають місцеві аналітики, що знають ситуацію не з чуток, вибір у Валерія Павловича був невеликий, він укладався в два варіанти.
Варіант перший: примирити особисто Леоніда Грача та Сергія Куніцина і підтримуючих їх депутатів, незважаючи на те, що такий альянс не може бути стабільним і тривалим. Варіант другий: вивчити глибинні причини кримського конфлікту і доповісти Президентові всю ситуацію до тонкощів і з усіма протиріччями і складнощами. І запропонувати Президентові такий вихід, який був би, можливо, більш складним і болючим, але міг би гарантувати виконання умов глави країни — тривалу зладжену роботу кримських гілок влади, політичну і економічну стабільність в автономії та її рух уперед шляхом розвитку .
Валерій Пустовойтенко виявився мудрішим за всі кримські припущення і вирішив з’єднати обидва варіанти, незважаючи на те, що, як сказав координатор більшості Василь Кисельов, «терпіння депутатів доведене до крайності» і під час зустрічей вони говорили про те, що мирного шляху вирішення конфлікту практично немає. По-перше, як він сказав журналістам, «ми виявили конструктивний підхід до обох сторін». Секретар Політради при Президентові Валерій Пустовойтенко сказав журналістам, що головні висновки, до яких він дійшов, полягають в тому, що уряд автономії є професійним, він досяг значних успіхів у економіці та соціальній сфері, і що конфлікт, який все більше загострюється, породжений не протиріччями між урядом і парламентом, що він не є «конфліктом Грач — Куніцин», а є внутрішньопарламентським конфліктом в Криму. Тому, вирішивши використати весь потенціал першого варіанту, Валерій Пустовойтенко виявив, що фракції більшості (їх чотири) і фракція «Комуністи і народовладдя» не зустрічалися за столом переговорів, а, отже, якщо вони сядуть за нього, можливо, їм вдасться домовитися.
З другого боку, Валерій Пустовойтенко висловив сумнів щодо того, що події здатні розвиватися саме за першим варіантом. Він сказав: «На жаль, я не вірю до кінця, що конфлікт може бути ліквідований, тому що остаточної домовленості такої немає, а все буде залежати від зустрічі фракцій, як вони себе вестимуть, якщо знайдуть консенсус, значить перспектива є…». Звичайно, було б грішно не використати цей шанс.
Але які ж перспективи обох варіантів розв’язання кримського конфлікту?
По-перше, позитивною рисою першого варіанту є лише те, що він вирішується без болючої зміни кадрів. На цьому позитив вичерпується, оскільки в такому разі щонайбільше через місяць ситуація неминуче загостриться знову, тобто практично повториться ситуація червня 2000 року, коли одне тимчасове примирення вже було досягнуте і всі вважали, що це надовго. Тоді «переляк» у Леоніда Грача скоро минув, і він закрутив все по-новому. Видимо, ситуація така, що незмінність кадрів може виявитися ще болючішою, ніж їх змінюваність. Річ у тім, що за «мирного» розвитку ситуації примирення може бути лише видимим. Як сказав один з кримських журналістів, суть кримських протиріч полягає в тому, що це «конфлікт двох діаметральних ідеологій, двох політичних підходів до економіки і соціального керування, які примирити неможливо через їх несумісність». І дійсно, Сергій Куніцин, який накопичив чималий успішний досвід керування регіоном в ринкових плюралістичних умовах, ніколи не опуститься до методів та ідеології Леоніда Грача, у свою чергу, Леонід Грач, який не володіє іншими науками, крім апаратної, ніколи не зможе відмовитися від комуністичного чорно-білого сприйняття дійсності і піднятися до розуміння кримських проблем — насамперед економічних і національних!— у всій їх складності і багатоплановості. Практика показує, що його методи керування завжди призводять тільки до одного — подальшого спорадичного загострення існуючих протиріч. Тому подальше збереження Леоніда Грача в ролі глави кримського парламенту аналогічно за своїми наслідками тому, якби главою українського парламенту і надалі був би Олександр Ткаченко, політичний двійник Леоніда Грача. І якщо для країни загалом продовження цього експерименту визнали небезпечним і неприпустимим, то чому його так байдуже продовжують в Криму — найскладнішому і найбільш вибухонебезпечному регіоні України?
Тому, як заявив Василь Кисельов, навіть у разі проведення зустрічі та переговорів більшості і фракції комуністів, позачергова сесія все одно відбудеться. І справді, що можуть дати переговори? Більшість і комуністи, дійсно, за столом переговорів не зустрічалися, але зустрічалися в тисячах інших ситуацій, які не залишили в душі нічого, крім образ і недовір’я. Зокрема, Леонід Грач і в газетах, а головне, з екранів телебачення наговорив так багато принизливого і зневажливого про шанованих в Криму людей, що окрім хворобливих рубців на серці ці телепередачі їм нічого не залишили. Він привласнив так багато чужих заслуг тільки собі, що викликав апатію у професіоналів. Він так завзято лобіює проекти, в яких зацікавлений або сам, або його родичі, що і депутати, і кримські ЗМІ кажуть про «елементи корупції» в діях спікера. Він так відверто, незважаючи на критику преси, будує дорогий особняк, явно не по прибутках, що посіяв невіру у людей в справедливість законів цієї країни. Він продемонстрував таку нездатність зрозуміти кримські проблеми, особливо міжнаціональні, і таку непоінформованість в історії, економіці, в релігії, що будь-які ініціативи в цьому плані викликають тільки неприйняття. Навпаки, він продемонстрував таке уміння дезінформувати Київ і таку майстерність у використанні апаратних прийомів, що всі депутати щокроку чекають від нього нової каверзи. Чи можна уявити з одного боку стола переговорів більшість, з другого — фракцію комуністів. Можна. Це протистояння двох груп депутатів тільки спрощено називають політичним. Насправді це протистояння сучасного і минулого. З одного боку стола будуть сидіти знання, професіоналізм і компетентність, з другого боку — популізм, дилетантизм, голослів’я, привласнення чужих заслуг собі. Про що вони можуть домовитися? Тільки про одне — одні через повагу до Президента, інші через боязнь президентського гніву! — про тимчасове перемир’я. Щоб досягнути успіху переговорів, потрібно знання, професіоналізм і компетентність посадити по обидва боки стола, тобто виключити комуністів з переговорного процесу взагалі. Чи могли владні структури України свого часу домовитися з Олександром Ткаченком? Ні. Але ситуація з Леонідом Грачом стовідсотково збігається! Цього не можна не бачити і не враховувати…
Успіх у розв’язанні кримського конфлікту сьогодні повністю залежить від того, чи вдасться кримській позачерговій сесії більшості депутатів 10 лютого досягти тих же успіхів, яких досягла сесія більшості в Українському домі. А якщо не вдасться, то слова Леоніда Грача про те, що посол Президента з чим приїхав, з тим і поїде, цілком виправдаються. Бо інакше примирити ці кримські політичні антиподи не вдасться, навіть якщо мировим суддею буде навіть сам Президент.
ДО РЕЧI
P.S. Президент України доручив створити комісію з вивчення діяльності Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Про це повідомив Інтерфакс-Україна з посиланням на прес-службу Президента. Комісію очолить перший віце-прем’єр України Юрій Єхануров. Це доручення було віддане після зустрічі Леоніда Кучми з керівником фракції КПУ Петром Симоненком, на якій обговорювалася внутрішньополітична ситуація в країні і, зокрема, стан відносин між Радою міністрів і Верховною Радою Криму.
