Гроші люблять «своїх»?

Призначення Сергій Арбузова головою НБУ пройшло так само швидко й буденно, як і прийняття бюджету. Вся процедура зайняла не довше 20 хвилин. Не було виступу ні екс-голови Нацбанку Володимира Стельмаха, ні самого Арбузова. Більше того, Сергію Геннадійовичу навіть не вручили належного в таких випадках букета. Мабуть, так квапилися призначити, що забули...

До журналістів новий голова НБУ теж не побажав вийти. Лише Юрій Мірошниченко повідомив, що прес-конференція відбудеться в п’ятницю в Нацбанку.

Щодо Володимира Семеновича, то його відставка була неминучою. Навіть дивно, що за Президента Януковича він протримався так довго — практично рік.

Нагадаємо, що вперше Стельмах обіймав посаду голови Нацбанку із січня 2000-го до січня 2003 року. А 16 грудня 2004 року, саме з подачі Ющенка, він удруге став головним банкіром країни. І жодні перипетії, валютні стрибки, фінансові кризи, звинувачення в махінаціях і в непрозорості виділення коштів на рефінансування банків не могли зняти його з цього крісла.

Але заміна знайшлася. Who is Mr. Арбузов? Учора це питання ставили багато депутатів з опозиції.

— У мене змішані відчуття, як кажуть англійці, mixed filling — це коли твоя теща падає в прірву на твоєму новому Мерседесі, — пожартував у розмові з «Днем» депутат Кирило Куликов. — Мене радує, що пішов Стельмах, але засмучує, що пішов так спокійно. А про Арбузова я лише знаю, що він два місяці пропрацював у Нацбанку. І це все.

— Дуже вже він молодий. Дуже ще зелений цей «арбузик», — не стримався від порівняння бютівець Андрій Павловський. — У 34 роки очолити всю банківську систему країни — це дуже ризиковано! Раніше він очолював банк четвертої категорії — це найменший банк, який не має філій. Це ризик для всієї банківської системи.

Про 34-річного банкіра відомо небагато. Перше — що він із Донецька, друге — дружить із сином Віктора Януковича Олександром. Ці два факти вже знають усі.

Із 26 років очолював правління УкрБізнесБанку. За рішенням суду має право обходитися без ідентифікаційного коду. Не виключено, що за релігійними мотивами.

Судячи з усього, це дуже забезпечена людина. Як уже писав «День», за минулий рік задекларував 150 млн. грн. У його власності — будинок у Донецьку площею понад 600 квадратних метрів, Mercedes S-класу і BMW Z-8.

Журналістам також удалося «розкопати», що тісно пов’язана з родиною Януковичів і мати Сергія Арбузова. Із травня 2009 року Валентина Арбузова очолює правління Всеукраїнського банку розвитку, його єдиним акціонером є ТОВ «Донпостачтара», 95% акцій якого належать безпосередньо Олександрові Януковичу. Нібито саме мати і зробила з Сергія Геннадійовича банкіра, прилаштувавши його в УкрБізнесБанк, пише «Обком».

Насправді, багато експертів зауважують, що така близькість головного банкіра до президентської сім’ї може стати мінусом для самого Віктора Януковича. Будь-який недолік, будь-яка невдача Арбузова лягатиме й на Президента.

Утім, найбільша претензія до Арбузова — це все-таки вік. Хоч тут задля справедливості треба зауважити, що в історії України вже був прецедент, коли НБУ керувала дуже молода людина. 2002 року новий голова НБУ Сергій Тігіпко зробив своєю правою рукою нікому не відомого тоді міністра економіки АР Крим Арсенія Яценюка і майже відразу поклав на нього всі обов’язки з управління банківською системою. Сам Яценюк неодноразово розповідав, як він місяцями методично освоював один за одним усі напрями роботи НБУ. Про те, як наполегливо просив директорів департаментів навчити його, як приходив на роботу до восьмої ранку і засиджувався до опівночі. Як наслідок, молодий перший заступник голови пройшов випробування водою, вогнем та мідними трубами, взявши на себе відповідальність за виведення системи з кризи 2004 року.

Невідомо, чи має Сергій Геннадійович хоча б 50% здібностей Арсенія Петровича, але, очевидно, ще рано ховати банківську систему і кричати «все пропало». Подивимося, як проявить себе молодий банкір і як відіб’ється «донецький стиль» на українській фінансовій системі.

Основне завдання нового голови НБУ — це, безумовно, утримати курс національної валюти. У кулуарах Ради кажуть, що уряду потрібна людина, яка беззаперечно друкуватиме гроші. Але ризикнемо передбачити, що це лише чутки. Не хочеться вірити, що наш уряд настільки нерозважливий. Адже тут працює простий принцип: включається друкарський верстат — запускається інфляція.

КОМЕНТАРІ

Арсеній ЯЦЕНЮК, лідер політичної партії «Фронт змін»:

— Дуже добре пам’ятаю, як мене призначали першим заступником голови Національного банку. Тоді головою ради НБУ був Анатолій Гачинський, і вони мене, як школяра, півтори години тренували на засіданні ради Національного банку: починаючи від нормативних актів Національного банку і закінчуючи моїм баченням монетарної політики. А що відбувається сьогодні? Пройшов процес приватизації державної власності в країні. Зараз завершується процес приватизації усієї країни через призначення своїх на посади. Нинішня влада розглядає країну як акціонерне товариство. Вони так живуть. І те, що сьогодні призначили своїх, означає одне — приватизували Національний банк України.

Петро ПОРОШЕНКО, голова ради Національного банку України:

— В Національному банку працює високопрофесійна команда. Сергій Арбузов має досвід роботи і в Національному банку, і в системі комерційних банків. Тому не думаю, що будуть якісь різкі рухи, адже гроші люблять тишу. Переконаний, що Сергій Арбузов буде дотримуватись саме цієї логіки. Крім того, професійний колектив Національного банку буде запорукою того, що країна працюватиме на забезпечення валютної стабільності. Бажаю, щоб у Сергія Геннадійовича все склалось на цій надзвичайно відповідальній посаді. Я також упевнений, що Володимир Семенович Стельмах не буде стояти осторонь процесів у банківській системі і обов’язково порадою, знанням та досвідом поділиться.

Ігор ЖДАНОВ, політолог, президент Аналітичного центру «Відкрита політика»:

— Якщо можна говорити про епоху Стельмаха, то вона була досить суперечливою. Звичайно, були певні здобутки — становлення банківської системи, в цілому одужання фінансової системи. До цього Стельмах доклав багато зусиль. Я з повагою ставлюся до цієї людини. Але є і серйозні нюанси. І все ж Стельмах як банкір, управлінець, менеджер формувався за радянських часів, тому, безперечно, це мало вплив на його діяльність уже в незалежній Україні. Також він українцям запам’ятається тим, що саме тоді, коли він керував Національним Банком, у 2005 році долар різко впав, а в 2008-му — різко піднявся. Зрозуміло, що такі кульбіти з національною валютою негативно відобразилися, як на економіці країни, соціальному самопочутті громадян, так і на біографії Володимира Семеновича. Крім того, Стельмаху вже 72 роки, тому його звільнення стало цілком закономірним.

Що стосується призначення Арбузова. Треба відзначити технологічність цього призначення. Влада просто знайшла свою людину. Спочатку Арбузова призначили першим заступником голови Нацбанку, щоб він набрався якогось досвіду. Адже, на мою думку, того досвіду, який у нього був на різних досить невисоких посадах у комерційних банках, вистачило б для того, щоб одразу працювати головою Нацбанку. Зрозуміло, що призначення Арбузова відбувалося не за критеріями професійності чи компетентності (я не думаю, що він найкращий менеджер серед нинішніх молодих банкірів), а за критерієм приналежності до команди «донецьких», безпосередньої близькості до Віктора Януковича, його старшого сина, який, швидше за все, й запропонував цю кандидатуру. На жаль, тут не врахували професійні критерії, тому не виключно, що Арбузов виконуватиме свої завдання в залежності від політичної волі Президента. Нацбанк взагалі повинен бути професійною, незалежною структурою. Я гадаю, що з цим будуть певні проблеми. Новий голова Національного банку буде підпадати під вплив з боку уряду, Президента.

Сергій ЯРЕМЕНКО, колишній заступник голови НБУ:

— Новий голова може внести щось нове, бо вся команда просякнута духом прихильності до монетаристських принципів, які зараз руйнуються в усьому світі. Тому є надія, що він діятиме по-новому. На нього чекає успіх, якщо він побачить і врахує всі вади тієї політики, які робилися попереднім головою НБУ.

На мій погляд, за нинішніх економічних умов необхідно відходити від старої моделі розвитку банківського сектору. Але зробити це буде важко. Адже необхідно здолати стереотипи, вкорінені Світовим банком і МВФ за останні 15 років.

Валерій ЛИТВИЦЬКИЙ, керівник групи радників голови НБУ (джерело — Інтерфакс-Україна):

— Вважаю, що основним напрямом у діяльності нового керівництва НБУ буде наступність у політиці, яка акцентована на дотриманні гармонійних відносин з урядом при збереженні незалежності Центрального банку. Можна чекати спадкоємності в роботі НБУ із забезпечення стабільності гривні через зниження інфляції та недопущення дискомфортних для населення і ринків коливань курсу.

Добре взаєморозуміння НБУ та уряду є додатковим чинником підвищення рівня стійкості ситуації на фінансових ринках.

Сергій Геннадійович успішно включився до роботи і володіє ситуацією в повному обсязі. Період його адаптації до роботи на новому рівні був коротким, але виявився достатнім, аби він належним чином вникнув у ситуацію...

Останні місяці показали, що сумнівів у спадкоємності політики НБУ бути не може. Інфляцію взято під контроль, і 2010 року вона буде менше 10%. І курсові коливання вже другий рік поспіль перебувають у безпечних межах, на тлі збереження економічної активності... Курс гривні рухається з достатньою гнучкістю, але прийнятною волатильністю.

Олександр СУГОНЯКО, президент Асоціації українських банків (АУБ):

— Усе хороше й погане, що є в нашій банківській системі, так чи інакше пов’язане з ім’ям Володимира Стельмаха.

Підбиваючи підсумки епохи його роботи в Національному банку України, варто відзначити, що саме становлення центрального банку відбулося за його участі. Він також був проти валютного кредитування, передбачаючи міжнародну фінансову кризу й проблеми із боргами банків. Маючи високий рівень професіоналізму, відчуття ринку, передбачення, він, як керівник, спромігся при різних президентах, політиках, тримати Національний банк максимально незалежним. Проте зробити цього йому не вдалося в 2008 році. Тоді незалежність НБУ зникла, а разом із нею й адекватні дії регулятора на ситуацію на ринку...

Що стосується нового керівника НБУ Сергія Арбузова, то він прийняв центральний банк у ситуації, коли банківської системи немає... Є просто зруйнована галузь, поділена на сегменти по інтересам й капіталами.

Із цим треба щось робити. Необхідне створення справді національної банківської системи. Для постачання «фінансової крові до всіх клітин української економіки». Я підкреслюю: саме української, а не російської чи західної. Останнім часом розуміння цього не було. Воно було зруйноване ліберальними поглядами Віктора Ющенка і Сергія Тігіпка.

Проте стан української банківської системи сьогодні, як уже зазначалося, дуже складний. Тому Сергію Арбузову не позаздриш. Адже роботи дуже багато. Так, економічні реформи, які намітила влада, навряд чи вдасться провести без банківського кредитування. Разом з тим, Україна знаходиться в величезній борговій ямі: закредитована не тільки держава, а й підприємства та громадяни. І не подолавши її, ми не зможемо почати кредитувати економіку.

Віктор НЕБОЖЕНКО, політолог, директор соціологічної служби «Український барометр»:

— Стельмах свого часу довго йшов до своєї посади, а потім, коли отримав її, зумів насолодитися нею сповна. Використовуючи свої повноваження, особливо під час банківської кризи, я гадаю, він став одним із найбагатших людей України. За всіх нюансів, він сильний професіонал. Звільнення Стельмаха сталося не з політичних мотивів (він був дуже близький з Ющенком і перебував у жорсткому конфлікті з Тимошенко), а через необхідність контролю за Нацбанком з боку вірних соратників оточення Президента. Є ще один прихований підтекст. Річ у тім, що в оточенні Президента — його Адміністрації — були люди, які відчайдушно хотіли зайняти це місце. Призначивши Арбузова, Янукович «перекрив кисень» фінансово-політичним маневрам. Це внутрішньоелітні розбирання.

Якщо Арбузов оточить себе професіоналами і до них прислухатиметься, то нічого страшного не станеться. Насправді МВФ не потребує яких-небудь високопрофесійних співробітників в Україні. Він потребує виконавців. У світовій практиці є певні правила, за якими люди очолюють подібні установи. За цими правилами випадкових людей на чолі Нацбанків не буває. Тому в Арбузова виникнуть деякі проблеми з міжнародною легітимацією. Одна річ — легко стати головою Національного банку в деморалізованому парламенті, а зовсім інша — поводитися як голова Нацбанку на міжнародному рівні. Це два різні статуси.