Перша реакція офіційного Києва, оприлюднена міністром закордонних справ Анатолієм Зленком, була такою: «Ми уважно вивчаємо запропонований НАТО формат засідання Комісії Україна—НАТО в рамках Празького саміту і ближчим часом повідомимо наших партнерів про прийняте рішення». Далі в заяві міністра вказувалося, що «Україна як велика європейська держава не може бути об’єктом маніпуляцій. Рішення про формат Празького засідання має прийматися з урахуванням реального місця та ролі України в сучасній архітектурi європейської безпеки та досягнутого рівня нашої співпраці з Альянсом». Зленко також підтвердив, що стратегічний курс України на євроатлантичну інтеграцію залишається незмінним.
Звіт групи американських та британських експертів, які вивчали можливість продажу Україною «Кольчуг» до Іраку мав бути переданий до українського уряду цього тижня. Представники Сполучених Штатів вказували, що одночасно із результатами розслідування будуть ознайомлені і союзники США. Тим не менш, рішення про формат засідання Комісії Україна—НАТО приймалося, коли в жодної сторін на руках ще не було документу з висновками групи експертів.
«Ніякої трагедії в цьому я не бачу, і іншого рішення я й не чекав. Хмари згустилися, виконувалися певні завдання, і ситуація загострилася настільки, що це довело до зниження рівня саміту до зустрічі міністрів закордонних справ. Все це минуще, бо є геостратегічне положення України, є бажання НАТО співпрацювати з Україною. В НАТО добре розуміють, що сьогоднішня Україна, з її немічною економікою, загнаною невідомо куди соціальною сферою, такими збройними силами — це не та сила, яка може відповідати натовським стандартам». — так прокоментував «Дню» ситуацію, що склалася, голова парламентського комітету з питань національної безпеки і оборони, член фракції КПУ Георгій Крючков. За його словами, будучи нещодавно в Брюсселі, з розмов у штаб-квартирі НАТО він відчув, що голоси стосовно подальших відносин з Україною розділилися, але всі зійшлися на тому, що все має бути зроблене таким чином, щоб «не штовхнути Україну в обійми до Росії».
«Не може бути жодної мови про те, щоб під документом, який НАТО і Україна підпишуть за результатами засідання в Празі, стояв підпис Президента Кучми», — так іще раніше представник однієї з далеко не останніх країн-членів ЄС і НАТО передав загальну думку і загальну атмосферу. Неофіційно ж давно говорилося, що запрошення України на саміт НАТО, ухвалене на зустрічі міністрів закордонних справ країн-членів НАТО в травні в Рейк’явіку, зовсім не обов’язково означає персональне запрошення Президентові України. Тим самим іще задовго до осені було дано досить чіткий сигнал, і тому дійсно, нічого неочікуваного й непередбачуваного в цій ситуації для України не було.
В тому ж, що стосується оголошеного «поглиблення і поширення співпраці» — то йдеться передусім про те, що за результатами Празького саміту і засідання Комісії Україна—НАТО планується, по-перше, оголосити про початок так званого інтенсифікованого діалогу між Альянсом і Україною, який є першою сходинкою величезної роботи з приєднання країни, що висловила таке побажання; і по- друге, підписання Спільного плану дій Україна-НАТО, який мав своєю ідеологічною основою саме вищезгаданий інтенсифікований діалог. Наступною сходинкою, по виконанню сторонами Спільного плану дій, мало б стати залучення України до Плану дій з набуття членства — Membership Action Plan, через що обов’язково проходять усі країни-аспіранти, і який може тривати іще кілька років і теж іще не є гарантією набуття країною-аспірантом повноправного членства.
Георгій Крючков говорив «Дню», що момент, безумовно, образливий для України. Екс-міністр закордонних справ Борис Тарасюк, голова комітету ВР з питань європейської інтеграції, представник «Нашої України», коментуючи ситуацію для «Дня», сказав, що з точки зору інтересів держави, «ситуація є негативною. І, на його думку, «від нас самих залежатиме, наскільки ми зможемо пом’якшити цей негатив». За словами депутата, «З реакції міністра закордонних справ Зленка випливає, що він іще прийматиме рішення. Насправді, існує не так багато варіантів, але всього два — брати участь у засіданні або ж не брати. Робертсон наголошував, що існує зацікавленість у продовженні стосунків НАТО з Україною. І тут був би важливим сам зміст цих стосунків. Важливо брати участь, а не «не брати», потрібно мати діалог. Тарасюк вважає, що рішення Ради НАТО — це не перший сигнал, сигналами були також і заяви Генерального секретаря Ради Європейського Союзу Хав’єра Солани і прем’єр-міністра Швеції Йорана Перссона на нещодавній конференції у Варшаві. Українська виконавча влада на ці сигнали не прореагувала. «Реакція може бути правильною і неправильною, адекватною ситуації і неадекватною. Можна, звичайно, стати в позу і образитися. Правильним рішенням було б їхати, доводити свої аргументи, вирішувати, яким чином можна перевести в практичну площину проголошену ідею набуття Україною членства в НАТО. Неучасть означатиме неухвалення тих документів, над якими вже завершується робота, і які можуть наблизити Україну до членства в НАТО». До цього наближення, вважає Тарасюк, вже визріли всі умови — зокрема, останні парламентські слухання з питань відносин Україна—НАТО показали наявність проєвроатлантичної більшості в парламенті». І, на думку депутата, реакція Президента у Вільнюсі була дуже важливою — він заявив тоді, що потрібно мати діалог. І «якщо ця термінологія закріпиться в політичному лексиконі, то, може бути, дійде до діалогу з іншими політичними силами» — а його відсутність теж була одним iз чинників, які призвели до рішення НАТО щодо рівня контактів з Україною. З тим, що Україні потрібно брати участь у Празькій зустрічі, згоден і заступник Крючкова, депутат від СДПУ(о) Борис Андресюк
Міністр Анатолій Зленко на момент підготовки номера до друку ще не оприлюднив свого остаточного рішення. Важко, однак, погодитися з тим, що рішення відмовитися від участі відповідало б інтересам України — і навпаки, воно означало б не лише крок назад у відносинах з Альянсом, але й фактично відмову від курсу держави, проголошеного рішенням Ради національної безпеки і оборони від 23 травня. А непослідовність такого рівня може остаточно знищити залишки української репутації на міжнародному рівні.
У посольстві США в Україні ситуацію, що виникла, прокоментували наступним чином: «Сполучені Штати і надалі рішуче підтримують курс України на інтеграцію до НАТО і тісно співпрацюють з урядом України для реалізації цього курсу.
У той же час ми вважаємо, що, зважаючи на нерозв’язані питання щодо можливої передачі Україною Іраку комплексів пасивного спостереження «Кольчуга», більш конструктивним було б провести зустріч у Празі на міністерському рівні.
Це — важливий час для України, щоб продемонструвати, які саме напрямки в своїй політиці вона хоче реалізувати, поклавши в основу заходи з дотримання свободи преси, нерозповсюдження зброї масового знищення, верховенства права і військової реформи. План дій Україна—НАТО є чудовим дороговказом у цьому процесі. НАТО — це спільнота, яка базується на цінностях. Уряд України, прагнучи інтеграції з НАТО, висловив твердий намір будувати суспільство, в якому ці цінності будуть повною мірою поважатися. Ми всіляко підтримуємо намір України йти до цієї мети»
