Спеціальний представник Європейського Союзу у справах Молдови Кальман Міжей рік представляє інтереси Брюсселя щодо Придністровського врегулювання. У нього непросте завдання: сприяти діалогу всіх причетних до врегулювання придністровського конфлікту сторін, включаючи Україну. Тому його нещодавнє перебування в українській столиці не випадкове. Чого чекають в Європейському Союзі від України, що має спільний кордон із Молдовою і є однією з учасниць переговорного процесу з врегулювання придністровського конфлікту? Чи не вплине на цей процес ситуація в Косово, яке днями проголосило незалежність? Які шляхи або механізми можуть підштовхнути Кишинів і Тираспіль швидше відновити перерваний 2006 року діалог у рамках формату «5+2» та сприяти якнайшвидшому врегулюванню придністровського конфлікту, що перебуває в замороженому стані з початку 90-х років? Про це — «Дню» в ексклюзивному інтерв’ю Кальмана МІЖЕЯ.
КОСОВСЬКУ СИТУАЦІЮ НІЯК НЕ МОЖНА ПОРІВНЮВАТИ З ПРИДНІСТРОВСЬКОЮ
— Пане Міжей, в інтерв’ю одному українському виданню ви сказали, що придністровський конфлікт можна розв’язати відносно легко порівняно з іншими замороженими конфліктами на пострадянському просторі. Чи не змінили ви своєї думки після того, як минулої неділі парламент Косово проголосив незалежність краю? Чи не призведе цей випадок до ускладнення придністровського врегулювання?
— Я не змінив своєї думки внаслідок рішення парламенту Косово тому, що косовське врегулювання визначається історичними подіями 1999 року й косовську ситуацію ніяк не можна порівнювати з придністровською.
— Але інші невизнані республіки на пострадянському просторі — Абхазія, Північна Осетія, вважають Косово прецедентом і заявляють про намір оголосити незалежність?
— Якщо деякі люди хочуть грати з цим, то, звісно, вони використовуватимуть слово «прецедент». Але слід розглядати цю ситуацію зовсім інакше. Ситуація в Косово дуже відрізняється у багатьох аспектах. По-перше, в Косово були етнічні чистки. Мільйон людей стали біженцями. Про яке міжнародне право можна говорити, коли власний уряд не захищав права етнічних груп? Мало того, він організував масове виселення й етнічні чистки в гігантських розмірах, до того ж, у серці сучасної Європи. Це один, і важливий, з елементів або моментів, що істотно вирізняє ситуацію в Косово порівняно з сепаратистськими рухами, про які ви згадали. Протягом багатьох років Косово було під управлінням ООН, і Сербія практично не керувала цим краєм майже протягом восьми років. Як ви знаєте, «план Ахтісаарі» передбачає дуже жорсткі заходи для захисту прав меншин, наскільки це можливо. Більше того, косовари висловили волю обмежити власну незалежність і суверенітет міжнародною громадськістю, оскільки забезпечення належного захисту прав меншин у Косово є ключовим питанням. Існує безліч дійсно фундаментальних відмінностей від ситуації в Косово, й тому її просто не можна порівнювати зі становищем у Придністров’ї. Між правим і лівим берегом Дністра не існує ні етнічних, ні релігійних конфліктів. Це конфлікт дійсно спричинений розвалом Радянського Союзу. І зараз ми спільно з нашими партнерами — Україною, Росією, ОБСЄ, США, намагаємося вирішити конфлікт в інтересах усіх країн цього регіону.
— Але в ЄС думки з приводу Косово розходяться — деякі країни підтримують незалежність Косово, деякі — не підтримують.
— Питання не стоїть так. Переважна більшість у ЄС підтримує наявні плани косовського врегулювання. У ЄС, як ви знаєте, країни-члени проводять самостійну зовнішню політику. Є декілька країн, у яких виникають певні сумніви, що дійсно обговорюються на спільних зустрічах у дуже демократичний спосіб. Ми пишаємося тим фактом, що відбувається дискусія щодо подібних проблем з боку країн-членів Європейського Союзу. При цьому тимчасові відмінності можливі, але переважна більшість країн ЄС згодна з цим процесом урегулювання, й останнього понеділка Європейський Союз продемонстрував своєю резолюцією свою точку зору.
Я НАМАГАЮСЯ ПЕРЕКОНАТИ НАШИХ ПАРТНЕРІВ, ЩО РЕАЛЬНИЙ ПРОРИВ МОЖЛИВИЙ...
— Пане Міжей, ви вже рік займаєтеся темою придністровського врегулювання й будете протягом цих днів обговорювати це питання з українською владою. Чи чекаєте ви від Києва якихось нових ініціатив?
— Ми регулярно проводимо консультації з нашими українськими друзями щодо проблеми придністровського врегулювання. Це дуже важливо і є частиною Плану дій Україна — ЄС для наближення вашої країни до зовнішньої політики Європейського Союзу. Ми вітаємо це й активно співпрацюємо з вашим урядом. Зараз у вас новий уряд, і я хочу провести переговори з тими посадовими особами, які формують українську політику щодо Молдови. Звісно, для України Молдова є дуже важливим сусідом. Для нас Молдова теж є сусідом, якому ми хочемо допомогти. Тому існують всі причини співпрацювати тісніше.
— Але процес урегулювання замороженого конфлікту фактично заморожений?
— Це правда, що переговори у форматі «5+2» не ведуться з березня 2006 року. Але це не означає, що процес заморожено. Різні сторони ведуть досить інтенсивний діалог. Ми сподіваємося, що за допомогою цього діалогу сторони наблизяться до зустрічі у форматі «5+2» в найближчому майбутньому. Я намагаюся переконати наших партнерів, що реальний прорив можливий, якщо ми зможемо дійти згоди щодо змістовних принципів врегулювання.
— Хто не погоджується з цими принципами?
— Я б не формулював питання таким чином — нам треба знайти належний формат, що дозволив би подолати розбіжності й досягти дуже позитивної згоди стосовно принципів, і розпочати переговори.
ЕФЕКТИВНИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕХАНІЗМ І РУХ ДО ПРОРИВУ
— Яку роль у досягненні такої згоди може відіграти Україна?
— Я не можу давати якихось завдань Україні й встановлювати якісь часові рамки. (Ми обговорюємо наші думки щодо придністровського врегулювання також з погляду України.) Я думаю, що важливо розробити якомога скоординованішу позицію. Я ще раз скажу моїм українським партнерам, що ми хотіли б на базі повного суверенітету Молдови допомогти створити ефективний державний механізм, і в той же час ми хотіли б розробити умови та гарантії сильної автономії, спеціального статусу для придністровського регіону. Ми також піклуємося про демократизацію Придністров’я в рамках демократичної Молдови. І в цьому процесі врегулювання, безсумнівно, на певному етапі належить розв’язати проблеми, що стосуються безпеки, а також розробити механізми, що сприяють реалізації врегулювання.
— Наприкінці минулого місяця президент Молдови зустрічався в Москві з російським президентом. Чи спричинила ця зустріч якісь зрушення у придністровському врегулюванні?
— Як повідомлялося в ЗМІ, це була позитивна зустріч двох президентів. Після цього позитивного візиту можна сподіватися, що Росія буде зацікавленішою в тому, щоб просуватися до розв’язання придністровського конфлікту.
— Росія дійсно в цьому зацікавлена?
— Таким є моє враження. Я думаю, що, незважаючи на нинішні події, в нас об’єктивно хороший період для того, щоб рухатися до прориву в розв’язанні цього конфлікту.
— Чи слід чекати прориву на неформальному саміті держав СНД 22 лютого в Москві, де востаннє в ролі глави російської держави буде присутній Володимир Путін?
— Я ще детально не ознайомився з порядком денним цього саміту. Тому мені складно коментувати його можливі результати.
ЕКОНОМІЧНІ СТИМУЛИ ТА ЗАХОДИ ДОВІРИ
— Пане Міжей, чи вважаєте ви за достатнє для врегулювання придністровського конфлікту активніше використовувати заходи довіри, які недавно запропонував молдавський президент? А що ж тоді стосовно запропонованих українською стороною заходів активного використання всіляких економічних проектів для залучення Тирасполя до активного пошуку придністровського врегулювання?
— Я думаю, що нам треба одночасно робити багато речей. Уряд Молдови щедро запропонував розширити митні преференції на придністровські компанії. Це рішення вже діє протягом останніх двох років, 2006-го й 2007-го, внаслідок чого придністровський експорт дуже зріс, що певним чином допомогло відшкодувати надходження до бюджету Придністров’я. Цей крок підтримав Європейський Союз, оскільки велика частина експорту, що збільшився, припала на європейський ринок. Щодо цього економічні стимули є дуже важливими, й ми тісно співпрацюємо з владою Молдови, придністровськими компаніями та Європейською комісією з цих питань. З другого боку, заходи зміцнення довіри теж є дуже важливими. По-перше, законність цілком на стороні Молдови. І заходи сприятимуть об’єднанню країни, якщо на багатьох рівнях будуть хороші стимули, якщо з боку придністровського населення, бізнесу, неурядових організацій, а також чиновників, буде відчуття комфорту з приводу того, що об’єднання Молдови буде вигідним для більшості з них. Звісно, не може бути вигоди тим, хто отримує прибутки від контрабанди й тіньової економічної діяльності. Я вважаю, що наші стимули дуже великі. Європейська комісія збільшує свою гуманітарну та технічну допомогу придністровському регіону. І результатами співпраці в рамках процесу зміцнення довіри будуть розбудова інфраструктури, розв’язання соціальних і економічних проблем, підтримка проектів. Європейська комісія готова надавати фінансову підтримку. І, звісно, якщо розв’язання конфлікту буде знайдене, то, безсумнівно, буде відповідно велика фінансова підтримка країнами-членами ЄС. Звісно, за умови, що врегулювання являтиме собою «здорове» врегулювання й насправді створить сильну молдовську державу.
ЄС ВІДКРИТИЙ ДЛЯ ПЛІДНОЇ СПІВПРАЦІ З РІЗНИМИ ПРОШАРКАМИ ПРИДНІСТРОВСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА
— Можливо, для найшвидшого досягнення врегулювання ЄС треба відкритися й нинішньому керівництву Придністров’я, запрошувати його до Брюсселя й демонструвати переваги, які матиме придністровський регіон після розв’язання конфлікту? Адже придністровські лідери здебільшого відвідують російську столицю.
— Європейські столиці, зокрема й Брюссель, дуже відкриті придністровським бізнесменам і чиновникам з Тирасполя. І ви цілком праві, що діалог з лідерами Придністров’я дуже важливий і, звісно, є позитивним кроком. Однак існує список осіб, яким в’їзд до ЄС заборонено. Країни-члени Європейського Союзу погодилися включити до цього списку людей, які, на нашу думку, не дотримуються прав людини, свободи слова й міжнародних угод. Цей список невеликий. Але Європейський Союз дуже відкритий для плідної співпраці з різними прошарками придністровського суспільства.
— Деякі експерти вважають, що придністровське врегулювання є неможливим, поки в Придністров’ї до влади не прийде нова еліта. Ви поділяєте цю думку?
— Моя роль спеціального представника ЄС у Молдові полягає в тому, щоб працювати з усіма представниками Придністров’я. Я маю робити це без будь-яких забобонів щодо їхньої позиції. Ми хотіли б сподіватися, що їх можна переконати в урегулюванні, яке дає Придністров’ю сильний особливий статус. Придністров’я було промисловою перлиною в скарбниці колишнього Радянського Союзу, зокрема, військово-промисловий комплекс. І тепер шкода, що цей регіон у такому поганому становищі. Ми всі сподіваємося, що після об’єднання Придністров’я процвітатиме. Зараз у цьому регіоні процвітають усього декілька людей, а не його населення. Як ми можемо судити, ВВП придністровського регіону дуже низький, навіть менше за показник на правому березі. Ми сподіваємося, що після об’єднання Молдови великі інвестиції прийдуть на обидва береги Дністра. Ми віримо, що в результаті буде створено виграшну ситуацію для обох сторін. Ви праві, що не всі в Придністров’ї переконані в цьому. І ми повсякчас працюємо над тим, що їх переконати.
— Ваш попередник Якобовіц Де Сегед сказав в одному з інтерв’ю «Дню», що до кінця його терміну перебування на посаді спеціального представника придністровський конфлікт буде розв’язано. Чи можете ви сказати з такою ж упевненістю, що будете на посаді спецпредставника, доки не буде розв’язано придністровський конфлікт?
— Після всього, що я вже сказав вам, дозвольте мені ще сказати: так, я вірю в можливість хорошого врегулювання тому, що це влаштує переважну більшість зацікавлених партнерів.
