Після скандальних подій в Донецьку багато хто з претендентів на участь у президентських перегонах залишився в тіні. Увагу політично орієнтованої громадськості прикуто до особи Віктора Ющенка і форумів його прихильників, що відбуваються в різних містах країни. Деякі політики виринають із забуття, пояснюючи з телеекрана чергову ситуацію навколо того, хто, де і як з’ясовував міжпартійні стосунки у нетверезому стані. Це не додає балів до різноманітних рейтингів, і тоді хтось пригадує, що не все ще використав у «справі Гонгадзе» для поліпшення свого політичного іміджу.
У буденному житті кожна людина, щоб підправити якісь вади свого обличчя, дивиться у дзеркало, користується косметикою або звертається по допомогу до лікаря. Життя деяких політиків складається із суцільних намагань прикрасити своє обличчя за допомогою спотворення іміджу іншого політика. Виконуючи ритуали на зразок відьомських заклинань, такий горе-політик видає наклепи та плітки за істину в останній інстанції. Перефразуючи відоме прислів’я, можна сказати, що «астролог» не помічає при цьому, як його, вибачте, рожа стає ще більш кривою. Лідер комуністів Петро Симоненко, вже вкотре виступаючи з трибуни під промовистою назвою «Дзеркало тижня», навіть не намагається подивитися у дзеркало на себе і на ту політичну силу, якою він керує. Компартія на чолі iз Симоненком зовсім не виражає інтереси українського народу, як про те пустодзвонять на комуністичних мітингах. Ця партія не визнає Голодомор 33-го геноцидом проти українського народу, а блюзнірськи називає його стихійним лихом. Компартія не засудила масові репресії, організовані в Україні злочинним сталинським режимом. Як глум над пам’яттю про жертви тоталітарної імперії на мітингах лунають виступи комуністів під портретом людожера ХХ сторіччя — Сталiна. Компартія — категорично проти визнання Української Повстанської Армії, а отже, й проти національного примирення. В сучасному світі функціональний організм Компартії схожий на динозавра з гигантським тулубом, маленькою голівкою та керуючою силою хвоста. Про лідера Компартії можна вже писати поему «Вічний опозиціонер». Такі особистостi, як Борис Олійник, Георгій Крючков, — ніби двигуни якоїсь іншої партії. Тон задають аутсайдери, просуваючи Компартію задом уперед. Депутат-комуніст прямо у сесійному залі на очах телеглядачів наніс удар нижче спини союзнику по опозиції. На все це П.Симоненко заплющує очі. Натомість він з наполеонівською величчю дивиться на події, що відбуваються навколо нього, у підзорну трубу, хоча цей процес більше схожий на підглядання у замочну шпарину, коли двері навстіж відчинені, а «астроном», стоячи задом до присутніх у кімнаті, розглядає штукатурку на стіні й потім розповідає в газеті, що він бачив кратери та вулкани на Місяці. Не витримують ніякої критики і «аргументи», до яких перейшов П.Симоненко, намагаючись дати характеристику особистості міністра оборони України Євгена Марчука. Тим самим перша особа в Компартії сама підставилася на порівняння з відомим створінням дідуся Крилова, яке гавкає на Слона. З якого підворіття — неважко здогадатися, оскільки політична воля хвоста завжди вигинається у бік хазяїна. Потуги Моськи «дивним чином» збіглися з пропагандистською кампанією, спрямованою проти міністра оборони на ТРК «Ера», у якій особливу роль відведено комуністу №1. Він буквально мигтить на телеекрані у супроводі акробатичних етюдів літери «Е». Політика гнучкого хвоста дозволяє одночасно бути борцем iз «антинародним режимом» та йому слугувати, виступати проти олігархічних кланів та співробітничати з найбільш одіозним із них, — начиненим гримучою сумішшю технологій викриття «ворогів народу» у дусі НКВС з приматом хижацьких методів первинного накопичення капіталів.
Безкарність, iз якою А.Деркач чужими руками (журналістів «Київського телеграфу») зводив наклепи на Євгена Марчука у 2002 році, мабуть, провокує на подальші «подвиги». У маріонеткових виставах «великої політики» кукловоди воліють ховатися за чиїсь спини, щоб залишитися в тіні. Але настане день, і світло відкриє очам громадськості, хто є хто у світі вітчизняної політики і за що відповідає.
