Янукович святкує, Тимошенко ховається, а депутатський корпус підлаштовується під нового президента. В Раді «броунівський» рух: за умов існування чинної коаліції, її ж учасники (як-то представники блоку Литвина) вже кажуть, що готові «до шлюбу» з регіоналами. Проте позиція Януковича, реакція Тимошенко — це одне, а парламентські процеси — зовсім інше.
У парламенті нині тільки й мови про новий формат коаліції. В кулуарах подейкують, що «біло-блакитні» навіть правила формування правлячої більшості готові змінити аби сколотити коаліцію «під Януковича».
Нагадаємо, згідно зі статтею 83 Конституції, коаліцію в Раді формують фракції, в яких є не менш, аніж 226 депутатів. «Ми маємо намір звернутися в Конституційний Суд із проханням роз’яснити нам що означає словосполучення «формування коаліції на основі фракцій», та чи мають партії, що входять до фракції, право приймати рішення про входження в коаліцію», — цитує «Комерсант» першого заступника голови фракції ПР Олександра Єфремова. Натяк Олександра Сергійовича очевидний: коаліція регіоналів, комуністів та литвинівців без участі НУ-НС — лише рожева мрія. І вищенаведена цитата пана Єфремова — зайвий доказ ваги «помаранчевих» у нинішніх коаліційних процесах. Нагадаємо, фракція НУ-НС складається з десяти партій.
Ще один варіант створення нової коаліції озвучив Нестор Шуфрич: «В коаліцію можуть увійти Партія регіонів, КПУ, БЛ, а також фракція, створена з позафракційних депутатів (в сумі 226 чоловік)». Це сумнівно з точки зору закону. А якщо навіть коаліція створюється в умовах законодавчого безладу, такий же безлад перекинеться в цілому на країну. Це очевидно. Очевидно для нас, а для них?..
Отож про законодавчу чистоту коаліційної процедури та ймовірні маніпуляції на цій ниві говоримо з відомим політиком, юристом, народним депутатом ВР другого скликання Віктором Мусіякою.
— ЦВК ще не оголосила результат виборів, проте й підсумок-2010 всім відомий. Напевно, тому у Верховній Раді стартував жвавий коаліційний рух. Цілком слушно колеги з «Обкому» написали: «Литвину ще ніхто не пропонував вступити в коаліцію з регіонами, а він вже погодився». Проте українці, які на останніх парламентських виборах голосували, скажімо, за НУ-НС, той же Блок Литвина не давали цим політичним силам мандату на коаліцію з Партією регіонів. Ці процеси в парламенті радше банальний дерибан, а не демократія. Що скажете?
— Я, ви, і, гадаю, більшість українців, сподіваються що все це завершиться логічно, адже всі не просто втомилися — перевтомилися від усіх цих подій. Власне, тоді саме постане питання про подальше існування суб’єктів влади, як вони між собою будуть поляризуватися та визначати характер відносин. Цілком слушно ви зауважили, що ключові події розгортатимуться у Верховній Раді.
Візьмемо найбільш вірогідний варіант, коли президентом буде оголошено Януковича. Тоді, поза всяким сумнівом буде здійснена спроба відставки Юлії Володимирівни з поста прем’єр-міністра. Між іншим, ось ця розповсюджена думка про те, що після відставки біля прізвища прем’єра ставиться приставка «в.о.», не відповідає Конституції. За Конституцією голова та члени уряду продовжують виконувати свої повноваження. Так що ніяких «в.о» немає. Це вкрай важливий момент, оскільки «в.о» — це якщо не приниження статусу членів уряду, то не зовсім адекватне ставлення до них з точки зору (як мінімум) спілкування з різними міжнародними структурами тощо.
Гіпотетична нова коаліція, про яку зараз не говорить хіба що лінивий, має право залишити чинний уряд, але, швидше за все, вона запропонує новий склад Кабінету Міністрів. Втім, не можна скидати з рахунків й інший варіант. Може статися так, що нова коаліція не буде сформована й тоді постане питання про дострокове припинення повноважень Верховної Ради.
— Ви описуєте ситуацію з точки зору чистоти процедури. Хочеться вірити, що саме так і буде. Але є й зворотний бік медалі — ідеологічний. Я про нього натякала в першому запитанні, говорячи про те, що народ не давав деяким політичним силам мандату на коаліцію з ПР. Де відповідальність, мораль, зрештою?..
— Послухайте, про яку моральність ви говорите? Ми вже пройшли всі етапи політичних «тусовок», які взагалі не дають підстав застосовувати до гравців, що залишилися на політичному полі термінологію моральності. Пам’ятаєте, під якими гаслами під час дострокових виборів у 2007 році йшов блок НУ-НС на чолі з чинним Президентом Ющенком? Пам’ятаєте?
—Так.
— Не будемо заглиблюватися в їхні лозунги, але ключовий меседж був таким: ані кроку в бік Регіонів, це вороги й т.ін. На цій хвилі, завдяки й цим лозунгам, вони взяли свої бали, набрали необхідні для проходження в Верховну Раду голоси. Але! Наступного дня по закінченню виборів, той же Віктор Андрійович почав говорити про необхідність створення широкої коаліції, мовляв між різними частинами країни потрібно будувати спільні мости. Ось вам, Наталю, їх моральність!
Я завжди вважав, що необхідно робити все можливе й неможливе, щоб у нас не було цих «драчок», котрі розхристують нашу державу. Ми вже більше шести років у стані постійної війни. Вони спеціально нацьковують одну частину країни на іншу. Ціль одна й дуже ганебна — політичний або, як кажуть, електоральний зиск. Завжди вважав, вважаю й вважатиму, що за будь яких умов потрібно шукати консенсус, потрібно шукати базу, на основі якої проводити корисну для держави та народу роботу. До чого я? До того, що НУ-НС, якщо вони справді розглядають регіоналів як союзників, потрібно було йти на вибори під гаслами готовності своєї участі у так званій широкій коаліції. Чесно сказали б? Добре! Люди б дали оцінку. Але ж все, на жаль, не так. На виборах говорили одне, тепер — зовсім інше. А ви про мораль... Де ж та моральність була, коли Ющенко виводив із складу «помаранчевої» коаліції депутатів?! Порозходилися, хто куди. На базі однієї фракції поутворювали масу груп. Ось як Єдиний центр, приміром. Між іншим, ніхто чомусь не каже про те, що люди, які входять в діючий блок (у даному разі НУ-НС) і які створили фракцію у ВР, створивши нову партію, не мають права залишатися народними депутатами. Але такі «дрібниці» залишаються за кадром.
Висновків — багато, загальний — один: Ющенко все зробив для розвалу коаліції. А далі? Далі — 226, 225, 224 голоси в коаліції. Це, знаєте, просто дикість.
Зараз, коли мова йде про перспективу створення нової коаліції, звичайно без НУ-НС не обійтися. Я думаю, що вони (маються на увазі члени НУ-НС. — Авт.) завжди знайдуть виправдання. Причому навіть на етапі, коли зрозуміло що всі їхні політичні дивіденди згоріли, всі їхні гасла — це обман та політичне словоблуддя, а все, з чим вони йшли на вибори пішло шкереберть. Вони, розуміючи, що шанси потрапляння у новий парламент — мізерні, можуть піти на коаліцію з Партією регіонів. Проте... за великим рахунком, в ситуації кризи (яка буде поглиблюватися) можна зараз відкласти в сторону докори на адресу НУ-НС. Якщо, звісно, коаліція буде створена з дотриманням усіх процедур, якщо всі її учасники будуть ефективними й одразу розроблять професійну, чітку антикризову програму. Причому, що важливо: на розробку і реалізацію цієї програми важливо (задля її визнання в суспільстві, таку собі народну легітимізацію) залучили впливові громадські організації й т.ін. Якщо вони саме так будуть діяти, то дай їм Боже, здоров’я і сил. А якщо це буде гра, щоб якось ця Верховна Рада протрималася до 2012 року... Знаєте, попри їхнє бажання, всі ці «посідєлки» швидко закінчаться, оскільки пройде місяць, другий, а покращань не буде.
Тим часом, безперечно, Юлія Тимошенко дрімати не буде, та й народ бачитиме реальну ситуацію, а точніше — імітацію роботи в парламенті. Зрештою, новий президент прийде (змушений буде прийти!) до розуміння, що краще все ж таки достроково припинити повноваження парламенту і йти на вибори. До речі, ці президентські вибори знову показали поділ. Там чітко — біло-червоні, там — біло- блакитні... Даруйте, а коли ж зшивати Україну, яку вони самі розділили? Ніхто цим не займається. Я пригадую, коли ці питання постали вкрай гостро, об’єднувалися під гаслом: «Об’єднаймо Україну!» Ми їздили регіонами, проводили з громадськістю зустрічі й всіх закликали шукати об’єднавчі, національні, загальнодержавні, зрештою, українські точки дотику, адже ми — єдина нація, єдиний народ! А що зараз? І ті, і ті колють країну заради політичних дивідендів. Це жах! Нинішні політики не переймаються об’єднавчою роботою, а продовжують спекулювати на всьому, що може дати їм бодай якісь електоральні бали. Тому роль нового президента могла б, і має полягати в тому, щоб він (підкреслюю — в межах нинішніх конституційних повноважень) об’єднав країну. І об’єднавча формула також стосується політики. Тому в цьому контексті не варто аж занадто критично судити тих, хто в діючому політичному конгломераті шукає свою нішу. Але ще раз підкреслюю: якщо це направлено на збереження й зміцнення України, а не на збереження своїх мандатів.
— Зараз надактуальне питання реформування Конституції дещо відійшло (точніше, накрилося хвилею виборчих пристрастей) на другий, якщо не третій план. Але новий президент, та й взагалі вся владна машина навряд чи зможуть ефективно «їхати» за діючої владно — законодавчої системи координат. Що буде на конституційному полі в 2010-му, як гадаєте?
— Так звана політична реформа, як ви знаєте, була проголосована в не найкращий політичний момент і не при найкращих політичних обставинах. Зараз НУ-НС говорить про необхідність повернення президентові тих повноважень, які він мав до конституційних змін. Але ж пробачте, Ющенко рік мав такі ж повноваження, які мав Кучма, а про те, як він «ефективно» ними скористався, відомо всім. Потрібно казати відверто: в останні роки не було політичної волі для завершення конституційної реформи. Зрештою, ми увійшли в президентсько-виборчий процес-2010 не привівши всю систему влади в нормальний, робочий стан. Так, прийде новий президент, але ж він приречений наступати на ті ж самі граблі. Ви кажете, як розвиватимуться події на конституційній ниві... Думаю, все буде залежати від особистості, від конкретної людини. Якщо ця людина буде керуватися тим, щоб налагодити діючу систему влади (звісно, у відповідності з Конституцією, законами), дай Боже. Але якщо знову будуть ці розмови, які ми чули з вуст усіх кандидатів в президенти (ось, мовляв, я стану гарним батьком нації, проте яким шляхом — законним, демократичним, не уточнювали)...
Приблизно півтора року тому виникла, як на мене, надзвичайно продуктивна ідея — конституційна асамблея. І якщо президент буде совісним, відповідальним, він цю ідею продовжить і підтримає, адже наші політики показали, що їм не можна довірити внесення змін до Конституції. То вони приймають закони, то змінюють їх, то відміняють, то долають вето, а потім порушують...
Найнебезпечніше: вони прекрасно розуміють, де вони порушують закони, Конституцію, але знаходять «відстрочку», а потім все заговорюється, забувається.
Отож ще раз про конституційну Асамблею. Потім народ на референдумі має сказати своє слово, а щодо людей, які працювали над змінами до Основного Закону може бути поставлено запитання про те, що 5 — 10 років їм не можна працювати в органах державної влади.
Ключовий момент: потрібно щоб народні сили, громадська думка були підключені й суспільство реально впливало на формування влади. Зрештою, не варто опускати руки. Є безліч світових прикладів, коли в більш складних політичних, економічних, суспільних умовах знаходилися виходи із, здавалося б, безвихідної ситуації. Але має бути політична воля. І ось якраз генератором цієї політичної волі може стати новий президент. Принаймні, в цьому я й вбачаю весь сенс посади глави держави в сьогоднішніх умовах .
