Учора, серед численних вітчизняних та зарубіжних VIP-персон, котрі прибули на інавгурацію Віктора Януковича, був і столичний мер Леонід Черновецький. Щоправда, на відміну від, скажімо екс-спікера Мороза чи зятя колишнього президента Кучми Віктора Пінчука, які охоче спілкувалися з журналістами в кулуарах, мер Києва уникав бесід із представниками мас-медіа. А якщо точніше — взагалі поводився як партизан: непомітно для преси прийшов у парламент, так само непомітно вийшов. Проте сьогодні стартує сесія Київради і Леоніду Михайловичу, під яким із подачі парламентарів від БЮТу захиталося крісло, доведеться відповідати на запитання та відбивати удари небезпідставної критики, адже невдоволення киян столичною владою наростає як снігова куля. До речі, про сніг. Бездіяльність мера та його «молодої команди» в питанні очищення вулиць та дворів столиці від брудних снігових гір дратує навіть його улюблених бабусь. Щоденно в столичні лікарні звертаються понад 200 киян із переломами та забиттями. Воно й не дивно, адже нинішньої зими Київ перетворився на суцільний каток. А коли потеплішало — додалася нова проблема: бурульки що тануть і зриваються з дахів, у кращому разі травмують перехожих, у гіршому... У столиці нещодавно було зафіксовано факт смерті жінки, на голову якої впала величезна брила снігу.
Втім, усі ці «дрібниці життя» мер, котрий за 2009-й шість разів побував у відпустці(!), не помічає. Або не хоче помічати. До речі, в оточенні Черновецького подейкують, що свою шосту відпустку, яка розпочалася наприкінці грудня, мер провів на Карибах разом із усією родиною. Відпочивши в спекотній Домініканці, столичний градоначальник, повернувшись до Києва, не лише брудних снігових кучугур не помітив, а й узагалі перестав з’являтися на публіці. Ба більше — «співочий мер» чомусь забув про традицію давати концерти на ганку КМДА... Але, як то кажуть, хіба хочеш — мусиш. Тому сьогодні із стартом роботи депутатського корпусу Київради Леонід Черновецький буде змушений не співати, а звітувати про роботу чи то пак бездіяльність влади у складний зимовий період 2010 року.
А запитань у представників опозиції до нього більш аніж достатньо. Проте сьогодні представники блоку Кличка та БЮТ більше переймаються не стільки тим, що не зробив задля комфортного пересування містом мер, а тим, що потрібно робити, щоб весною запобігти екологічній катастрофі. Експерти-екологи б’ють на сполох: Бортницька станція аерації може вийти з ладу після танення снігу та підняття рівня води у Дніпрі. Якщо, боронь Боже, це станеться, непереливки буде не лише киянам, а й мільйонам українців, що мешкають нижче за руслом Дніпра. Чи почує мер, який не побачив серйозної «снігової» проблеми, екологічний сигнал SOS? Ці та інші запитання «День» сьогодні ставить представнику БЮТ, віце-меру столиці (2002 р.), а нині заступнику міністра економіки Михайлу Поживанову та лідеру блоку свого імені в Київраді Віталію Кличко.
До речі, варто окремо зауважити, що 93% киян негативно оцінюють роботу мера та його команди з ліквідації сніжних завалів, розчищення доріг та організації роботи транспорту. Про це свідчить опитування, проведене нещодавно спеціалістами Інституту ім. Горшеніна. А ще 75,2% мешканців столиці переконані, що пану Черновецькому варто негайно піти у відставку. Питання дочасних виборів у Києві з попередньою відставкою чинного міського голови піднімалося нещодавно у сесійній залі Верховної Ради. Тоді народні депутати заслухали звіт тимчасової слідчої комісії з питань розслідування зловживань з боку київських посадовців.
Голова ТСК Кирило Куликов у бесіді з «Днем» констатує: нема такої сфери, такого напрямку законодавства, яке б не було порушено київською владою. У 200-сторінковому звіті парламентської спецкомісії мова йде і про незаконні забудови, і про земельні оборудки, і про багато інших болючих столичних проблем.
Отож, про «хворобу» серця України — міста Києва, а головне — дієві ліки від цієї недуги говоримо сьогодні з Віталієм Кличком, Михайлом Поживановим та Кирилом Куликовим.
Михайло ПОЖИВАНОВ: Якщо буде ухвалено закон про вибори міських голів у два тури, 99% чинних мерів не матимуть шансів потрапити знову на цю посаду
— Пане Михайле, ви маєте солідний досвід роботи і в парламенті, і в органах місцевого самоврядування. Отож, скажіть, який насправді підтекст рішення депутатського корпусу про перенесення місцевих виборів? У те, що вибори перенесені через відсутність бюджету (а, відповідно, фінансування виборчої кампанії) повірити складно.
— Мені здається, тут ідеться не просто про підтекст, а про спробу «консервації» ситуації. Гадаю, сьогодні є всі підстави говорити про боязнь проведення місцевих виборів із боку окремих політичних сил, тому вони й прийняли це відверто антиконституційне рішення.
Кивати сьогодні на відсутність бюджету, як мінімум, смішно, адже є безліч прикладів проведення, в тому числі, позачергових виборів, коли бюджетні видатки на них не були передбачені. І, тим не менше, ніхто тоді не панікував, не кричав і не казав, що виборів не буде. Тому, на мій погляд, зазначене рішення Верховної Ради — це бажання продемонструвати власну силу, мовляв, закон для нас не писаний — що захочемо, те й зробимо. Втім, не виключено, що місцеві вибори хочуть «прив’язати» до парламентських.
— А, можливо, у перенесенні виборів є сенс? Я до того, що навряд чи в парламентарів (з огляду на жваві поствиборні процеси у ВР) до 30 травня дійшли б руки змінити виборче законодавство. Обирати ж нову владу за старими правилами, м’яко кажучи, некорисно для країни загалом та українців зокрема.
— Змінити, вдосконалити виборче законодавство до 30 травня можливо, було б, як то кажуть, бажання. На мій погляд, правильно було б відкрити списки до парламенту і обласних рад. А що ж до сільських, селищних, міських і районних рад обласного підпорядкування, тут вибори можна проводити за мажоритарною системою. Єдине питання: Київ і Севастополь, враховуючи їхній особливий статус, слід розглядати окремо.
Але ж вони навіть і не намагалися щось змінювати, вони прикриваються фіговим листочком — ось, мовляв, немає бюджету, немає й виборів. Що ми побачили? Вибори скасували, потім працювали ще тиждень у пленарному режимі і не знайшли часу навіть для того, щоб призначити нову дату виборів до міських рад.
— Минулого року, коли БЮТ та Партія регіонів вели перемовини про створення коаліції, серед іншого, йшлося і про мораторій на проведення виборів (парламентських, місцевих). Яка ймовірність того, що одна з вищезазначених політичних сил повернеться до цієї ідеї? — адже перенесення місцевих виборів на невизначений термін, можна сказати, «перша ластівка».
— Ви знаєте, я завжди вважав, вважаю і вважатиму, що скасування виборів, накладення мораторію на їхне проведення тощо — це безглуздя. Вибори не можна скасовувати ще й тому, що ми приєдналися до ряду вимог Ради Європи, Європейської хартії про місцеве самоврядування. Вибори — це елемент демократії. Ми хочемо тоталітаризму?.. Що ж.
— Про, м’яко кажучи, сумнівність, з точки зору закону і демократичних принципів, рішення ВР про перенесення виборів говорять і експерти, і політики, і чиновники. Але, якщо це так погано, так антидемократично, то чому ж не чути невдоволення мерів, депутатів місцевих рівнів?
— Знаєте, тут немає нічого дивного: враховуючи те, за якою системою обиралася чинна влада на місцях, можна сказати, що їх усіх рішення парламенту цілком влаштовує. Більшість із них усвідомлює, що в разі проведення виборів вони ризикують не потрапити до керівництва тими чи іншими містами. Тому зайвий термін перебування на посаді їх абсолютно влаштовує.
Якщо ж парламентарі приймуть закон про вибори міських голів у два тури, 99% чинних мерів не матимуть шансів потрапити знову на цю посаду. Те ж саме стосується і багатьох депутатів місцевих рад. Корумпованість у бюджетних, майнових, земельних питаннях, (причому незалежно від того, якою була більшість — регіональною, бютівською, нашеукраїнською, литвинівською, комуністичною) — прослідковувалася протягом усієї їхньої каденції. Це є демонстрацією важкою хвороби всієї системи влади. Але, якщо мерів та депутатів міськрад ситуація влаштовує, то мовчання громадських організацій, населення, м’яко кажучи, дивує.
— Можна зробити висновок, що парламентарі, перенісши вибори на невизначений термін попри власну політичну вигоду, підіграли й місцевій владі, термін повноважень якої збігає весною. Така собі кругова порука. Але як розімкнути це замкнене коло? Адже без зміни законодавства говорити про нову якість не доводиться. А ситуація така (в усякому разі зараз), що законодавці не зацікавлені не те що закони виборчі вдосконалювати, взагалі — йти на вибори.
— Як розімкнути замкнене коло?.. Якщо говорити щиро, доводиться констатувати: зробити це надзвичайно важко. Проте БЮТ, як відомо, звернеться з поданням до КС щодо конституційності рішення парламенту про перенесення місцевих виборів. Я абсолютно переконаний, що суд визнає рішення таким, що не відповідає букві Основного закону. Але ви цілком слушно ставите питання про те, як змусити Верховну Раду приймати конституційні рішення. Знайти «ліки» на даному етапі хвороби дуже і дуже важко. Здавалося б, президент є гарантом дотримання Конституції, але в так званий перехідний владний період Віктор Ющенко чомусь не звернувся до КС. Враховуючи, що Партія регіонів була автором і апологетом такого рішення, навряд чи це зробить після вступу на посаду і Віктор Янукович.
— Нещодавно депутатський корпус заслухав інформацію голови ТСК Кирила Куликова про недотримання Конституції і законів України київською владою. Це питання об’єднало Раду: регіонали, бютівці, представники інших фракцій погодилися з тим, що серце України потребує термінового оперативного (в даному випадку — виборчого) втручання. Проте питання дострокових виборів мера та Київради наразі відійшло на другий, якщо не на п’ятий план. Якою є ймовірність прийняття парламентом рішення про перевибори в Києві?
— Складно сказати, проте ймовірність проведення дострокових виборів є, а підстав для їхнього проведення більш ніж достатньо. Але, щоб не пройшов «фокус», який мав місце на останніх виборах мера, потрібно, аби БЮТ висунув єдиного кандидата. Пам’ятаєте, коли в 2008-му балотувався Турчинов? Я також маю мерські амбіції і ніколи цього не приховував, проте тоді рішення про висунення Олександра Валентиновича сприйняв, і свою кандидатуру не висував. Сьогодні ж переконаний, що це було помилкою, адже я впевнений, що мій результат був би вищим за результат Турчинова. Цього разу я більш наполегливо запропоную власну кандидатуру, але якщо БЮТ не прийме рішення про мою підтримку — піду на вибори як самовисуванець.
Гадаю, якщо Партія регіонів не проголосує за проведення дострокових виборів у Києві, вона отримає дуже великий опір киян. Я думаю, що жителі столиці змусять ВР прийняти таке рішення, оскільки сьогоднішня ситуація в Києві не влаштовує навіть «улюблених бабусь» Чернівецького.
— Але ж не варто також забувати про те, що в Київраді є опозиція. Блок Кличко, БЮТ. Чому їхній опір такий слабкий, чому їхній голос — ледь чутний?
— Так, ви абсолютно правильно ставите запитання. Справді, ми не бачимо чіткої та активної позиції опозиціонерів Київради, в тому числі це стосується й БЮТу. Тут я можу з вами погодитися і сприйняти критику. Чого тут більше: якихось закулісних домовленостей задля вирішення особистих питань, чи ще чогось — достеменно не відомо. Очевидно, є питання і загалом щодо якості депутатського корпусу нашого Блоку в Київраді. І тут слід зауважити, що в ході президентських виборів Юлія Володимирівна мала величезну підтримку у киян. Тому вона мусить зробити все задля активізації позиції й міського партійного осередку «Батьківщини», і фракції БЮТ у Київраді. Якщо ж Юлія Тимошенко не зробить цього, переконаний, що цю нішу займуть інші політичні сили.
— Припустімо, Верховна Рада таки ухвалила рішення про проведення дострокових виборів мера Києва та міськради. Але ж не факт, що Черновецький не буде обраний «на біс». Він, як відомо, людина набожна, двічі переміг, а Бог любить трійцю...
— Теоретично, так, ризик справді існує. І цей ризик суттєво зросте, коли наші демократи знову підуть різними колонами, демонструючи на практиці правоту прислів’я: «Де два українці, там три гетьмани».
Дехто, програвши вибори в 2006 та 2008 роках, ніяк не може зрозуміти, що потрібно консолідуватися. А ще краще — прийняти закон про вибори мера в два тури. Хоча, відверто кажучи, я в цьому плані песиміст. Гадаю, усі міські голови включать усі можливі важелі впливу на політичний бомонд, аби не допустити двотурової системи виборів, бо більшість із них в такому разі більше ніколи в житті не будуть обраними.
— Поряд із дискусіями про необхідність введення двох турів на виборах мера тривають також дебати про розмежування посад мера та голови Київської міськдержадміністрації. Це, на вашу думку, варто робити?
— Я категоричний противник розмежування цих двох посад, які, як відомо, посідає одна людина. Ми не можемо міняти законодавство під конкретну людину. Так, обрали міським головою не зовсім адекватну людину, але ж це не означає, що під кожного нового мера ми маємо змінювати законодавчі правила гри.
На мій погляд, сконцентрувати увагу слід на іншій проблемі. Абсурдною виглядає ситуація, коли ми маємо два представницькі органи влади в місті Києві. Йдеться про Київську міську й районну ради. Тому я вважаю, що потрібно змінювати закон про столицю в частині ліквідації райрад в Києві.
Кирило КУЛИКОВ: У Києві всі системи життєзабезпечення не працюють
— Гадаю, питання щодо позачергових виборів мера столиці та Київради актуалізується на найближчій сесії. У будь-якому випадку, ми плануємо підняти це питання, оскільки сьогодні в Києві відбувається щось жахливе. Наприклад, знищуються такі об’єкти культури, як «Сяйво» (невеликий, але знаковий книжковий магазинчик). На жаль, таких прикладів безліч. Тому, на мою думку, на найближчій сесії не буде тих, хто не підтримає розгляд питань, пов’язаних із містом Києвом.
Разом із тим, я вважаю, що крапку в цьому питанні поставити нереально без двох складових. По-перше, внесення змін до Закону «Про столицю України, місто-герой Київ». По-друге, ухвалення закону про два тури на виборах мера Києва.
Що стосується безпосередньо Черновецького... Я вважаю, що його доля вирішена наперед, оскільки навряд чи в Україні знайдеться хоч одна політична сила, готова до укладення договору з ним про продовження його повноважень як голови адміністрації. Окрема тема — «молода команда». Деякі заступники Черновецького своєю «діяльністю» призвели до краху медицину міста Києва. Що вже казати про відповідальність тих, хто займається такими питаннями, як, скажімо, розчищання доріг і дворів від льоду, снігу. Хтось же (а саме один із заступників Черновецького) повинен за це відповідати!? До речі, є рішення Кабміну про приведення у відповідність з чинним законодавством призначення першого заступника міського голови Києва.
Згідно з законом, лише одна людина може виконувати ці обов’язки, а в Леоніда Михайловича їх аж чотири. Тому уряд на одному зі своїх засідань ухвалив рішення про направлення Президенту і Черновецькому вимоги розглянути необхідність перебування на цих позиціях Баса і Кильчицької.
Київ, на мій превеликий жаль, це вже не серце України, це помийна яма. Київ розкрадений, Київ знищений... Не хочу ображати Косово, де я часто бував, але Київ сьогодні — це Косово: сміття з одного боку, з іншого — суцільна сірість.
І киян сьогодні вбивають не лише бурульки, що зриваються з дахів, а й войовниче жлобство, що панує в столиці. І це жлобство, повірте, небезпечніше, ніж бурульки.
Чому настільки слабка протидія небезпечної для Києва та киян «діяльності» Черновецького і компанії? На це запитання можна відповісти одним словом: корупція. Відбувається тотальний підкуп всіх і вся (грошима, землею), хто хоч якось намагається протистояти протизаконним діям столичної влади. Є, звичайно, винятки з правил, але їх поливають брудом тощо. Знаєте, адже якщо почитати комунальні столичні ЗМІ, складається враження, що Київ — це, щонайменше, Відень, словом, казка, в якій хочуть жити мільйони громадян.
Мені дуже складно відповідати на вашу критику всієї київської опозиції, зокрема її слабких позицій. Особисто я, наприклад, працюю з відповідальними, професійними, світлими людьми, для яких Київ — це не просто столиця України, а й культурна, духовна, релігійна, історична цінність. І, повірте, з урахуванням того, що сьогодні відбувається в Києві, таких людей ставатиме з кожним днем все більше й більше.
Коли я з парламентської трибуни зачитував доповідь ТСК щодо Києва, у мене було всього три хвилини часу. І я за три хвилини спробував зачитати порушення на суму, що перевищує 100 млн. Я вже не кажу про такі «дрібниці» як 50, 20, 10 мільйонів.
Те, що я зараз скажу, мені дуже складно вимовити, бо я — киянин, тут мої діди лежать. Але скажу. Якби мене запитали, що ж робити далі зі столицею України, містом-героєм Києвом, я б запропонував перенести столицю. Так, я повністю з вами згоден, це більш ніж радикальна заява. Проте я таким чином намагаюся попередити всіх сьогодні (завтра може бути пізно): зараз у цьому місті всі системи життєзабезпечення не працюють, вони знищені. Для того, аби це виправити, знадобиться не один рік серйозної роботи, ці Авгієві стайні вичищати доведеться дуже й дуже довго.
Віталій КЛИЧКО: Я щодня роблю все, аби Україна наблизилася до світових стандартів
— Віталію, погодьтеся, наша країна пережила непростий електоральний період, вибраний новий Президент. Як ви оцінюєте ситуацію в Україні у світлі останніх подій?
— Гадаю, не буду оригінальним, якщо констатуватиму: в нас триває економічна криза, обумовлена кризою політичною. І, як правило, амбіції окремих політиків або політичних сил блокують можливості розвитку країни.
Багато хто з політиків, як і раніше, готовий розігрувати мовну карту, розділяти Україну на схід та захід. Вони керуються виключно особистими, а не державними інтересами. На превеликий жаль, ситуація ускладнюється ще й моральною кризою людей, які перебувають сьогодні при владі. І прикладів цього величезна кількість. Причому як на київському рівні, так і на державному. Це не просто антидержавна політика, це дорога в нікуди.
Не провівши ключові реформи, яких украй гостро потребує Україна, не змінивши ставлення до владних посад, ми не можемо говорити про зміну ситуації у країні. І це також завдання номер один для наступного президента. Я знаю, що втілити всі передвиборні обіцянки не вдасться, але вже зараз потрібно починати. Необхідно вирішити питання розбалансованості системи влади, провести конституційну реформу. Піти від двовладдя, що останні п’ять років терзало Україну й не дозволило провести ті необхідні реформи, про які неодноразово говорили з трибуни.
Наріжним каменем є реформа судової системи, адже корупція — це її дітище.
— Погодьтеся, для того, аби щось змінювати, потрібна й сильна опозиція. У Києві, попри кричущі факти зловживань із боку влади, опозиція діє слабо.
— Слабо?.. Не згоден із вами. Наш Блок у Київраді проводить послідовну лінію. А ось інші політичні сили хіба що де-юре перебувають в опозиції до протиправних дій більшості мера.
Поки що ми не можемо на 100% вплинути на рішення, що ухвалюються. А ухвалюються вони не на користь київської міської громади. Але ми постійно привертаємо увагу ЗМІ до фактів явного порушення законодавства, блокуємо трибуну Київради, оскаржуємо рішення в судах. І перемоги в нас є.
Київська влада сьогодні працює на користь фінансового збагачення однієї сім’ї. Яка мотивація депутатів, які голосують, наприклад, за передачу в приватні руки ринків — прибуткових комунальних підприємств? Ми всі пам’ятаємо сумну історію Сінного ринку, що припинив своє існування.
Сьогодні вирубуються парки в центрі Києва, знищуються вікові сосни, приймаються рішення, що йдуть урозріз із інтересами людей. А чим займається влада? Направо й наліво «під столом» роздає землі. При цьому в місті є першочергові проблеми, які потрібно вирішувати негайно. Якби земельні питання виносилися на аукціони і були джерелом поповнення бюджету — одна річ. А на практиці в нас поповнюється хіба що родинний бюджет окремих осіб, які знаходяться на чолі КМДА.
Наш Блок, на відміну від інших політичних сил, бере активну участь у роботі Київради, виступає проти політики нинішньої міської влади. Ми відстояли немало питань, що ініціюються киянами, не дали провести безліч незаконних (у тому числі й земельних) рішень.
Попри те, що фракція Блоку Кличка складається лише з 15 осіб, і третина з них — жінки, ми одна з найефективніших фракцій у Київраді. Її називають заслуженою — в прямому і переносному значенні. У нас три заслужені економісти, заслужений юрист, заслужений архітектор, заслужений будівельник, заслужений енергетик, заслужений майстер спорту (посміхається). Наша фракція, без перебільшення, — це фракція професіоналів. Більше того, в нашій команді немає людей, які розмінюються на подачки. Повірте, пропозиції надходили неодноразово й були дуже «солодкими».
— І що просили замість «солодощів»?
— Просили не псувати життя мерові. Проте вони помилилися адресою. Так, сьогодні ми не можемо глобально вплинути на хід голосувань, оскільки в Черновецького є більшість, яка проводить «потрібні» рішення. Проте ми робимо все, що можливо в такій ситуації.
І, до речі, незаконно підвищенні ціни на тарифи суд скасував саме за нашим позовом. Ми не дали розікрасти величезну кількість землі в Києві. Отже наша позиція чітка й принципова. І аж ніяк не слабка.
— Перейдімо від партійної позиції до позиції виборчої. У БЮТ недавно припустили, що Юлія Тимошенко може у випадку проведення дострокових виборів у Києві балотуватися на посаду мера. Як вам такий конкурент?
— Чесно кажучи, я дуже сумніваюся, що політик, який має президентські амбіції, перетвориться в лідера регіонального масштабу, і братиме участь у виборах мерів.
— До речі, а чому ви не брали участь у президентських виборах як кандидат? Адже запит на «третю силу» в суспільстві існує.
— Повірте, я оцінив можливості своєї участі в президентських виборах. Проте я не сприймаю принцип: «головне не перемога, а участь». Якщо брати участь, потрібно розраховувати на перемогу, або, принаймні, на серйозний вплив на виборчий і поствиборний процес. Так, можливо, участь у президентських виборах могла б послужити для мене додатковим досвідом, але не привела б до потрібного — переможного результату.
— У ході останніх виборів у Києві ви отримали хай не переможний, але досить солідний результат. Разом із тим у суспільстві існує стереотип, що хороший спортсмен — це не завжди хороший політик або чиновник. Гадаю, вам відома така позиція людей. Ваші контраргументи.
— Багато хто сумнівається, що Блок Віталія Кличка може провести необхідні суспільству, місту та країні реформи. Але я щодня роблю все можливе, щоб довести людям зворотне. Взагалі, скажіть мені, де вчаться на мерів? Де вчаться на прем’єр-міністрів, президентів? Прикладів багато, наведу лише один, яскравий: Рональд Рейган був актором, але став, на думку багатьох експертів, одним із найуспішніших президентів США.
Не таємниця, я багато часу провів за межами України. Я жив у Західній Європі, Сполучених Штатах Америки. І якщо ми говоримо про світовий рівень життєвих стандартів, то я знаю про них не з чуток, не з екрану телевізора або сторінок газет. Я вдячний спорту, який дав мені унікальну можливість побачити світ, познайомитися з багатьма впливовими світовими політиками та бізнесменами, мерами міст і президентами країн. Усі вони симпатизують Україні. Але вони не готові приходити в країну, яка загрузла в корупції. Одним із першочергових своїх завдань я бачу побудову стабільних взаємовигідних відносин між Україною та нашими сусідами, Західною Європою, Росією і США. Адже в нашої країни колосальний потенціал, питання лише в тому, скільки часу знадобиться, аби почати його реалізовувати. Особисто я не хочу чекати, і вже зараз роблю все, аби максимально наблизити цей процес. Київ — ідеальний майданчик для відродження України. Це буде прекрасним прикладом для інших регіонів України.
— На останніх виборах мера і Київради було багато розмов про доцільність об’єднання ваших зусиль як кандидата в мери з БЮТом, який має вагомі електоральні позиції у столиці. В результаті маємо, як то кажуть, те, що маємо. У разі нових дострокових виборів ви готові співробітничати з іншими політичними силами?
— Я готовий простягнути руку всім людям, першочерговою метою яких є проведення реформ, яких потребує наше місто, країна. Адже Київ на сьогодні перебуває на межі колапсу. І це не перебільшення. Та ж ситуація зі снігом — це лакмусовий папірець численних столичних проблем.
А як ми готуємося до паводку, який, за прогнозами експертів, буде гіршим знаменитого паводку 1970 року? Наш Блок робить усе, аби привернути увагу ЗМІ та суспільства до «гарячих» проблем.
Днями ми з депутатами фракції відвідали Бортницьку станцію аерації. Висновки дуже сумні. Обладнання зношене на 100%, і як воно при цьому працює — таємниця за сімома печатками. Експерти дають 70% вірогідності того, що навесні Бортницька станція вийде з ладу і лише 30%, що цього не станеться. Що далі? А далі всі ці нечистоти потраплять у Дніпро, і тоді це буде проблема не лише Києва, це буде проблема 25 мільйонів людей, які живуть нижче за руслом Дніпра.
Безвідповідальність тих людей, які перебувають при владі в Києві, може призвести до екологічної катастрофи загальнонаціонального масштабу. І, повірте, я це кажу обѓрунтовано й відповідально. У таких умовах сидіти склавши руки — неможливо. Потрібно вжити екстрених заходів. Я провів консультації із послами дружніх держав, на випадок, якщо нам необхідна буде екстрена допомога в цьому напрямі. Можу сказати, що є розуміння, добра воля, але будьмо відверті: мало хто хоче зв’язуватися з країною, яка рухається в незрозумілому напрямі, і в якій не існує ні законів, ні моральних стандартів.
І наше завдання — ці стандарти сформувати. Я дуже хочу жити в країні, в якій мою дитину не переїде п’яний мажор. Я дуже хочу жити в країні, в якій суддя ухвалює рішення згідно із законом, а не із сумою хабара. Я хочу жити в країні, в якій народні депутати не влаштовують полювання на людей. І щодня роблю все, аби Україна стала кращою, наблизилася до світових стандартів. Звичайно, глобального результату поки що не видно, але щодо цього можу сказати одне: чемпіонами світу за тиждень не стають. І в політиці я працюю так само старанно. Моя мета — стати мером Києва і провести необхідні реформи. Я йду до цієї мети. Скільки ще часу знадобиться, щоб дійти до фінішної прямої? Упевнений, не так уже й багато.
