Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

«Любов і дружба» в СНД

26 вересня, 2003 - 00:00


Директор московського Центру стратегічних досліджень Андрій Піонтковський займає особливу позицію у середовищі російських експертів щодо взаємодії Росії з близьким зарубіжжям. Нещодавно він заявив, що Україна має всі шанси стати центром тяжіння на пострадянському просторі у разі подальшого розвитку дезінтеграційних процесів у Росії. Після Ялти та ЄЕП він залишається вірним реноме критика нинішньої російської зовнішньої політики. На думку аналітика, у Ялті президенти України, Росії, Казахстану та Білорусі підписали абсолютно безглузді угоди.

— Які результати Ялтинського саміту СНД? Чи можна вважати, що підписані на ньому угоди про формування Єдиного економічного простору сприятимуть якісним змінам на пострадянському просторі?

— У Ялті президенти підписали чергову декларацію про наміри, яку знову не виконуватимуть, коли дійде до її реалізації на практиці.

Підписання інтеграційних угод російською владою під час чергового виборчого циклу подається як «збирання земель». І лідери інших країн СНД готові підiгравати тут росіянам. Не безплатно, звісно, а з допомогою поступок зі сторони РФ: наприклад, в обмін на енергоносії за низькими цінами.

Найбільшої досконалості у цьому бізнесі досяг Олександр Лукашенко, який уже 10 років розмахує перед російською елітою, яка ностальгує за СРСР, ідеями об’єднання. За це Білорусь отримувала відчутні економічні дивіденди. Щоправда, «роман» Росії та Білорусі підходить до логічного завершення. Парадоксально, але факт: у Ялті підписують угоди про створення зони вільної торгівлі у рамках ЄЕП, й одночасно розгорається торгова війна між Москвою і Мінськом. Росія підвищує ціни на нафту і газ, а Білорусь конфіскує російську власність.

Було помітне неприховане роздратування більшості учасників саміту СНД. Особливо яскраво воно проявилося у російського президента на заключній прес-конференції. Упевнений, у глибині душі Путін розуміє, що йому та його колегам доведеться довго жувати «соплі» цих пустопорожніх і безглуздих папірців.

— Таким чином, підписання угод про ЄЕП не принесло загрози євроінтеграційним планам України?

— Ні, і не могло принести. У ялтинських документах відсутні такі небезпеки. Це вже десята чи п’ятнадцята декларація про наміри за останні 10 років.

— Які наслідки для інших об’єднань на пострадянському просторі матиме Ялтинський саміт? Зокрема, президент Молдови Володимир Воронін уже заявив, що створення ЄЕП підштовхує Кишинів до активізації відносин із Євросоюзом.

— Це справді дуже цікава заява. Молдова вважається найближчим союзником Росії у регіоні. Тут у наявності розвиток ситуації у тому ж плані, що й із Білоруссю: спроби російської еліти об’єднати землі підштовхують пострадянські країни до європейської інтеграції.

Найздоровіші відносини на пострадянському просторі у Росії налагоджені з державами Прибалтики. Тут немає освічень у любові та дружбі, а триває взаємовигідна торгівля за світовими цінами, у тому числі енергоносіями. До речі, Прибалтиці це пішло на користь.

Юрій РОМАНЕНКО, www.context.kiev.ua (друкується зі скороченнями)
Газета: 
Рубрика: