Вчора Юлія Тимошенко стала прем’єром з приставкою «екс». Рада остаточно звільнила її з посадита голови КМУ. Цікаво, що новоспечений коаліціант Литвин так поспішав «піти» вчорашню союзницю, що, зачитуючи прізвище, ім’я, по батькові без п’яти хвилин екс-прем’єра, спікер замість «Володимирівна» сказав «Володимирович». Ну що ж, як то кажуть, обмовка по Фрейду, адже багато хто з експертів саме Тимошенко називають єдиним чоловіком в українській політиці.
Як тільки Азаров став прем’єром, а його «любі друзі» міністрами, Юлія Тимошенко скликала прес-конференцію, в ході якої пообіцяла новій коаліції та Кабміну «веселе життя». Тимошенко, до речі, очолила створений вчора тіньовий Кабмін (проте, як показує практика, КПД від діяльності тіньового КМУ дорівнює ледь не нулю).
Посада прем’єра опозиційного уряду до перемоги на президентських перегонах, як відомо, обіймав Віктор Янукович. Але якщо чинний президент у статусі прем’єра-тіньовика міг проводити засідання опозиційного уряду в Раді, в присутності преси, то таке «щастя» Юлії Володимирівні не світить, адже, втративши посаду голови Кабміну, вона не має змоги повернути собі депутатський мандат.
Власне, тому депутати-бютівці попросили керівництво ВР видати своїй лідерці перепустку, аби вона могла бути присутньою у сесійній залі під час пленарних засідань. Прохання «сердешних», не приховуючи іронії, прокоментував учора регіонал Олександр Єфремов. «Тимошенко має право приходити до парламенту як колишній прем’єр, але це не поширюється на сесійний зал. Якщо є ще якісь проблеми в неї, то вона може оформитися помічником, наприклад, керівника фракції БЮТ Івана Кириленка і мати вільний доступ до документів», — зазначив, зокрема, голова регламентного комітету ВР.
Тим часом, фракція НУ-НС врешті визначилася, що їм не по дорозі з регіоналами, комуністами та литвинівцями. «Помаранчеві» вустами формального керівника фракції Миколи Мартиненка заявили, що будуть в опозиції до новоствореної коаліції. Водночас пан Мартиненко не зміг уточнити, чи є це позицією усіх 72 народних депутатів, що входять до складу фракції НУНС.
Власне, саме НУ-НС, численні лідери якої не спромоглися зібрати 37 голосів ані «за» союз із ПР+БЛ+КПУ, ані за збереження колишньої коаліції, підштовхнули регіоналів до рішення, яке сьогодні не критикує хіба що лінивий. Мова, звісно ж, про формування коаліції «тушок». Політики-правники констатують: Україна приречена жити поза конституційним полем. Депутат від НУ-НС Юрій Ключковський, який, до речі, виборював у 2004-му у Верховному Суді перемогу кандидата Ющенка, в інтерв’ю «Радіо «Свобода» зазначив: «Очевидно, що зміни до регламенту суперечать рішенню Конституційного Суду від вересня 2008 року. Всі про це знають, однак всі розуміють, що отримати нове рішення з цього приводу Конституційного Суду — це довгий процес, якщо він взагалі не безнадійний. Тому ми приречені жити в умовах дії відверто неконституційного закону. Це означає, що порушуватимуться самі принципи правової держави і Конституції України».
«Головна небезпека зміни принципів формування коаліції в «переписаному» регламенті — в тому, що парламентська логіка формування влади буде зламана, а політичний курс влади тепер не залежатиме від результатів парламентських виборів. Фабрикація більшості в результаті змішування окремих фракцій і депутатських «тушок» в кінцевому рахунку призведе до девальвації коаліції та вихолощування політичних, електоральних, інституціональних основ міжелітної рівноваги», — пише в статті для УП політолог Вадим Карасьов.
Занепокоєння експертів щодо втрати «стримуючого» фактора — політичної рівноваги зрозуміле. Адже саме відсутність політичної (владної тощо) монополії є гарантією подальшого руху України демократичною дорогою. Судячи з останніх подій у Верховній Раді, Януковичу вдалося зробити за кілька тижнів те, що Ющенко не зміг за п’ять — «приватизувати» всі гілки влади. Мова йде саме про приватизацію, або монополізацію, оскільки важко повірити в те, що коаліція буде грати незалежну від Банкової гру. Це буде ручна коаліція, дистанційний пульт управління якою буде в Адміністрації Президента. І це можна стверджувати вже зараз, в перші дні життя нової більшості, оскільки до- коаліційна, аж надто вже «солодка» риторика Литвина, Симоненка — яскравий доказ «незалежності» коаліції. Про Кабмін годі й казати. Микола Янович-прем’єр та Віктор Федорович-Президент співіснуватимуть більш мирно, аніж тандем Путін — Медведєв. Тому політична рівновага не просто втрачена — інша, опозиційна шалька терезів стала порожньою.
Дії (а точніше, бездіяльність) новоспечених опозиціонерів — БЮТу та частини НУ-НС, м’яко кажучи, засмучують. Нашеукраїнці та бютівці, які пройшли опозиційний вогонь, воду і мідні труби, або втомилися, або змирилися. Вони не лише не зупинили прийняття відверто антиконституційного «коаліційного» закону — почали з енергією, гідною іншого застосування, з’ясовувати, хто головний в опозиційному таборі.
У Верховній Раді може діяти тільки одна парламентська опозиція і один опозиційний уряд, заявив бютівець Микола Томенко.
Наголосивши, що у главі 13 закону про Регламент чітко розписано процедуру створення парламентської опозиції, Микола Володимирович додав: «Оскільки я не знаю жодної фракції, крім фракції БЮТ, яка ухвалила рішення про перехід в опозицію, то поки в парламенті є лише одна опозиційна фракція, і лише ця фракція може утворити опозиційний уряд. Було б дивно, якби опозиційний уряд утворювали депутати, які паралельно ведуть переговори про можливе входження до складу нового уряду».
А далі, як то кажуть, пішло — поїхало. В’ячеслав Кириленко сказав, що опозиція — це депутатська група «За Україну». Яценюк каже, що побудує справжню європейську опозицію. А лідери кількох політичних сил обрали Юлію Тимошенко опозиціонеркою №1.
А тут іще й Микола Мартиненко, в якого чомусь не склалися перемовини про входження до коаліції, заявляє: «Ми не допустимо приватизації опозиції політичними силами, які також уже оголосили про свою опозиційну діяльність. Наша мета — не реванш якогось окремо взятого політика, а відстоювання розвитку України».
Програли владу, сваряться за місце під опозиційним сонцем...
«Розбірки» в опозиційному таборі демократів — прекрасний подарунок для регіоналів. І вони його охоче прийняли. ПР обрала тактику: ви собі гризіться, а караван іде...
Політики та політичні сили, що опинилися наразі в опозиції, вперто не бажають вчитися на своїх помилках. За великим рахунком, їхня неспроможність (а, можливо, небажання через надмірно високі амбіції) об’єднуватися і привела Віктора Януковича до перемоги. Але, попри це, вони знову йдуть різними колонами. Йдучи, роблять помилку, вважають читачі «Дня».
В опитуванні, яке проводилося на сайті нашої газети, запитувалося: «Чи зможе новостворена опозиція впливати на владу?». Приводимо варіанти відповідей і результати опитування.
— Так, якщо націонал-демократи об’єднаються — 25,25%;
— так, якщо буде прийнято «Закон про опозицію» — 12,12%;
— так, за підтримки суспільства — 33,33%;
— ні, влада не допустить створення дієвої опозиції — 23,23%;
— не знаю / важко сказати — 6,06%.
Заступник директора Агентства моделювання ситуацій (АМС) Олексій Голобуцький вважає, що проведення дострокових парламентських виборів є єдиним конституційним шляхом, здатним підтвердити і зміцнити легітимність нової вертикалі влади, на відміну від формування коаліції неконституційним шляхом. «Парламентська більшість і відповідна політика нового Президента приречені на неприйняття — як з боку внутрішньої опозиції, так і міжнародних структур і організацій. Для останніх — це виразний сигнал про методи державного управління нової української влади, що перебувають за межами легітимних заходів», — цитує експерта УНІАН.
Але річ у тім, що ані регіонали, ані їхні «молодші брати» по коаліції ідею дострокових виборів відкидають як таку. Мовляв, країна у кризовій ямі, треба рятувати, а не в вибори гратися. Хоча насправді зрозуміло, що представники повністю дискредитованої ВР нинішнього скликання просто бояться народного вердикту, не бажаючи йти на політичну пенсію. З урахуванням позиції Януковича (останнє слово перед розпуском Ради саме за Президентом), який сказав «що ні на які вибори немає грошей», очевидно, що чинний парламент працюватиме й далі. Принаймні найближчі кілька місяців.
Після створення коаліції епіцентр політичних подій переміститься до будівлі Конституційного Суду, адже і в БЮТі, і НУ-НСі синхронно заявили, що апелюватимуть до Феміди щодо неконституційного рішення про створення коаліції на індивідуальній основі. Але першим із відповідним поданням до КС прийшов Арсеній Яценюк — колишній спікер у середу надвечір попросив суд офіційно розтлумачити норму частини 6-ї статті 83 Конституції щодо можливості утворення коаліції шляхом об’єднання депутатських фракцій та депутатів або їх об’єднань
Власне, від вердикту КС й залежатиме подальша доля чинної Верховної Ради.
А люди в малинових мантіях, на жаль, інколи на чорне кажуть біле і навпаки. Пам’ятаєте прецедент, коли той-таки Конституційний Суд прийняв рішення, що Кучма відсидів не два, а один президентський термін, і дозволив йому балотуватися втретє? Тому не виключено, що й коаліція «тушок» отримає суддівське «благословення», хоча в 2008-му КС розглядав подібне подання і однозначно резюмував: коаліція має формуватися фракціями, а не окремими депутатами. І це рішення КС, до речі, діє й сьогодні. Проте чистота юридичних процедур, схоже, нікого нині не хвилює. Більш того, порушення Конституції та законів їхніми ж авторами стало правилом № 1 в українській політиці. На превеликий жаль...
