Новий голова Дніпропетровської облдержадміністрації Дмитро Колесніков підписав розпорядження про призначення своїх заступників. Під час селекторної наради він представив оновлений склад керівництва очільникам міст та районів області. Першим заступником голови Дніпропетровської облдержадміністрації призначено 55-річного Анатолія Крупського, який понад десять років працював на посаді першого заступника міського голови Дніпропетровська. Свою трудову діяльність він розпочав як секретар комітету комсомолу Дніпропетровського м’ясокомбінату. Пізніше працював у бізнесі і очолював Самарську райраду аж до переходу до мерії. Іншими заступниками губернатора стали Вадим Нестеренко та Андрій Білоусов. Перший з них обіймав посаду заступника голови облради, другий — начальника обласного управління ЖКГ. Тож новий губернатор заповнив вакансії, що утворилися після того, як колишні керівники Дніпропетровської ОДА перейшли на роботу до Верховної Ради чи в уряд у зв’язку з призначенням О. Вілкула віце-прем’єром Кабміну.
З усіх призначень найнесподіванішим стало переміщення А. Крупського з міської в обласну владу. З формального боку це можна розглядати як підвищення і кар’єрний злет. Проте місцеві ЗМІ розцінили як хитромудру комбінацію. Вже давно в Дніпропетровську ходять чутки про те, що позиції чинного мера Івана Куліченка серйозно похитнулися. «Партії влади» напередодні президентських виборів року потрібні тверді гарантії, що непередбачуваних збоїв на них не буде. Тим часом, саме Дніпропетровськ «дав слабину» на парламентських виборах минулого року. Свідченням цього стала несподівана поразка міського керівництва на власному «полі». Перший заступник мера Анатолій Крупський, якого регіонали висунули як офіційного кандидата в народні депутати України за мажоритарним округом №24, не зміг пройти до парламенту. Дорогу йому перейшов інший регіонал, помічник голови правління ВАТ «Інтерпайп НТЗ» Яків Безбах — людина, наближена до В. Пінчуку. Під час передвиборної боротьби виявилось, що авторитет слова мера не надто сильний. На рекламні щити з висловлюваннями на підтримку А. Крупського електорат реагував мляво. «Конфуз» полягав ще й у тому, що добру половину виборчого округу становив Самарський район — аж ніяк не чужий для А. Крупського. Такі результати виборів стали своєрідною «оцінкою» для команди мера. Саме по собі напрошувалося запитання: наскільки ефективною виявиться для регіоналів президентська кампанія, що наближається, в якій ставки для чинного глави держави «більші, ніж життя». Дніпропетровський електорат вже зіграв «злий жарт» зі своєю землячкою, екс-кандидатом у президенти України Юлією Тимошенко. Вона марно сподівалася на те, що в другому турі президентських виборів-2010 дніпропетровські виборці не підтримають «донецького» кандидата. Хоч би з почуття обласного «патріотизму». Роздаючи нездійсненні обіцянки добудувати метрополітен, Юлія Володимирівна водночас не зробила нічого, аби футбольний чемпіонат Євро-2012 проводився в Дніпропетровську. У результаті розгнівані дніпропетровці підтримали В. Януковича, позбавивши Ю. Тимошенко тих лічених відсотків, які зіграли в її долі фатальну роль. Не зробити висновків щодо Дніпропетровщини, що займає друге місце за кількістю електорату серед регіонів, для нинішньої влади було б надто легковажно. До того ж вибори до парламенту засвідчили, що, якби не було мажоритарних округів, нинішня правляча партія неодмінно опинилася б в опозиції. А якщо взяти до уваги економічний застій і фактичний провал реформ, Президентові В. Януковичу на виборах рапортувати буде нічим. «Партії влади» нічого не залишається, як добряче мізкувати над тим, яким чином продовжити своє політичне довголіття за допомогою адміністративних та кадрових важелів. У цьому сенсі «переформатування» уряду і запрошення до нього представників Дніпропетровщини мають відіграти свою позитивну роль. Попри те, що віце-прем’єра О. Вілкула часто-густо вважають «креатурою» Р. Ахметова, спрощувати ситуацію не варто. За період перебування на посаді губернатора він зробив певний «дрейф». Але головне, проявив себе як суворий керівник, який міцно узяв в свої руки важелі керівництва Дніпропетровщиною. До того ж настільки, що, схоже, не відпускає їх і досі. Як розповів журналістам перший заступник голови обласної організації Партії регіонів Михайло Разгоняєв, попри свою зайнятість у Кабміні, О. Вілкул регулярно зв’язується по телефону з дніпропетровськими однопартійцями, а на вихідні приїжджає в регіон. Планується також, що екс-губернатор як голова обласної організації Партії регіонів візьме участь в обласній конференції, яка відбудеться 2 лютого в Дніпропетровську. М. Разгоняєв повідомив, що нині регіонали готуються до президентських виборів 2015 року, хоча як саме — він не пояснив.
Новий голова облдержадміністрації Д. Колесніков вже заявив, що курс, закладений його попередником на перетворення Дніпропетровщини на «регіон-лідер», збережеться й надалі. В області триватиме масштабний ремонт доріг, будівництво об’їзної траси довкола Дніпропетровська, а також спорудження місцевого метрополітену. У цій роботі молодому губернаторові, не обізнаному з дніпропетровськими реаліями, потрібен досвідчений і старанний перший заступник. Тому призначення А. Крупського, який і в І. Куліченка був «правою рукою», видається цілком логічним. З другого боку, самого Анатолія Федоровича давно готували в мери, якщо І. Куліченко піде на підвищення. Тривалий час саме так і здавалося. Міський голова Дніпропетровська давно вийшов на всеукраїнський і навіть міжнародний рівень, очолюючи Асоціацію міст України та українську делегацію у Конгресі місцевої та регіональної влади Ради Європи. Позиції І. Куліченка донедавна залишалися непорушними за всіх президентів та урядів. Першим тривожним «сигналом» стала його нещодавня відставка з посади президента Асоціації міст України і заміщення криворізьким мером Юрієм Вілкулом — батьком віце-прем’єра О. Вілкула. Не залишилися без уваги і кадрові переміщення в Дніпропетровській міськраді, секретарем якої став Максим Романенко, людина, як кажуть, наближена до обласній влади. Напередодні нового року він надіслав листа мерові, в якому фракція регіоналів запропонувала скоротити апарат міськради на третину, а в районах міста — наполовину. Рекомендувалося також розглянути питання про доцільність існування районних рад у Дніпропетровську. Безумовно, такі зміни мають сприяти не лише скороченню бюджетних витрат, до чого прагне уряд, а й кращій керованості на місцевому рівні. Хоч би як там було, а напередодні нового року подали у відставку двоє голів районних рад — Жовтневого та Червоногвардійського. Їх замінили нові люди. Вважається, що такі зміни можливі і в інших районах Дніпропетровська, а також у самій мерії. Перехід А. Крупського до Дніпропетровської ОДА породив запитання про те, хто обійме крісло першого заступника мера. Як «стартовий майданчик», ця посада чудово підходить для заміщення самого міського голови. Адже якщо той вирішить подати у відставку, його перший заступник стане «виконувачем обов’язків». Окрім того, перебуваючи на цій посаді, він стає «кандидатом №1» на дострокових виборах, і всі міські чиновники та служби одразу ж «беруть під козирок». Так історично склалося, що в мера Дніпропетровська останніми роками було два перших заступники — Анатолій Крупський та Ігор Циркін. Другий перший заступник з’явився перед місцевими виборами 2010 року, щоб «збалансувати» групи впливу в міській раді. І раптом минулого літа Партія регіонів вирішила відправити обох перших заступників І. Куліченка у Верховну Раду. Злі язики стверджують, що сталося це аж ніяк не випадково, але плани сплутала поразка А. Крупського. Тепер йому зробили іншу привабливу пропозицію, від якої він не зміг відмовитися. Міський голова поквапився зміцнити свій «тил» і призначив виконувати обов’язки першого заступника Володимира Мелещика, який працював у його команді «простим» заступником. Проте від ЗМІ не вдалося приховати ту обставину, що в новій структурі Дніпропетровської міськради, яку затвердили на сесії, де головував секретар Максим Романенко, знову значаться... дві посади перших заступників міського голови. І це при тому, що в міськраді запроваджено суворий режим економії і передбачено значне скорочення апарату. На запитання журналістів представники команди мера відбулися жартами про те, що В. Мелещик працюватиме «один за двох». Проте відкритим залишається питання, хто обійме цю вакантну посаду. Найімовірніше, в «партії влади» ще не визначилися з відповідною кандидатурою. Можливо, й тому, що поки що не закінчилися перестановки, пов’язані з переїздом О. Вілкула та його команди до Києва. Така ситуація змушує команду градоначальника тривожно сидіти на валізах. Хоч би там як, а в кулуарах мерії несподівано з’явилася оригінальна ідея — порадувати впливового віце-прем’єра й надати йому звання Почесного громадянина Дніпропетровська. За це рішення проголосувало 99 з 100 депутатів, присутніх на сесії дніпропетровської міськради. «За три роки керівництва Дніпропетровською областю Олександр Вілкул зробив більше, ніж будь-який інший губернатор за роки незалежності України», — наголосила у своєму виступі заступник міського голови Ірина Зайцева. За її словами, рішення про надання почесного звання було підтримане не лише фракцією Партії регіонів, а й опозиційними фракціями. За період губернаторства О. Вілкула, вважає заступник мера, було «здійснено прорив у розвитку економіки та інфраструктури регіону» — після 16-річного «застою» відновилося будівництво дніпропетровського метро, розпочато спорудження об’їзної дороги довкола Дніпропетровська, відремонтовано 5 млн квадратних метрів міських шосе. Окрім того, серед заслуг екс-губернатора: придбання 370 машин «швидкої допомоги», обладнання 329 дитячих майданчиків, відкриття Льодової арени, перинатального центру і дитячого санаторію «Перлина Придніпров’я». У результаті рішення депутатів віце-прем’єр О. Вілкул став 41-м за ліком почесним громадянином Дніпропетровська разом з екс-президентом Л. Кучмою, екс-прем’єром П. Лазаренком та покійним Генсеком ЦК КПРС Л. Брежнєвим. Цей статус, окрім регалій, надає право на різні пільги за рахунок міського бюджету, зокрема на безплатний проїзд у громадському транспорті. У прес-релізі, поширеному на сесії міської ради, наводяться слова самого віце-прем’єра, який, судячи з усього, був дещо знічений рішенням земляків. «Я вважаю, що стати Почесним громадянином у 38 років — це зарано, — вважає О. Вілкул. — Таке звання надається людям, які прожили життя, у яких за плечима десятиліття відповідальної роботи на благо регіону. Висока оцінка, яку мені дали жителі Дніпропетровська, стане ще одним додатковим стимулом для подальшої роботи».
Думки самих жителів Дніпропетровська, на відміну від думки депутатів, не настільки однозначні. «Лише час покаже: правильне рішення прийняла Дніпропетровська міськрада чи ні, — сказав координатор громадської організації «Громадянський актив Дніпра» Василь Сухов. — Хочу нагадати, що звання Почесного громадянина Дніпропетровська в різні періоди нашої історії надавали й іншим відомим землякам, що обіймали високі посади. А потім, після зміни влади, доходило до того, що знімали і ховали їхні портрети. Гадаю, що нинішнє рішення не в останню чергу має «корисливу» складову, але не так для городян, як для чиновників. Цілком імовірно, що вони сподіваються щось із цього мати, заручитися підтримкою в уряді».
