Мабуть, за останні п’ять років ще не було жодної політичної осені, яку б не охрестили «гарячою». І ця осінь, напевно, не буде винятком.
Отже, політичне дійство почнеться у вівторок, 2 вересня. О десятій ранку. Спочатку, за традицією, пролунає Гімн у виконанні хору ім. Г. Верьовки. Потім депутати вшанують пам’ять Михайла Сироти (блок Литвина), який загинув у автокатастрофі. А потім, як очікується, виступить Президент із зверненням до парламенту. А далі... Далі почнеться бурхливе політичне життя. З інтригами та кулуарними домовленостями.
Але, мабуть, найважливіше питання на сьогоднішній день для парламентаріїв — легітимність коаліції. У вересні Конституційний Суд повинен, нарешті, вирішити: коаліція у 225 депутатів — це більшість чи ні. І більшість — це фракція або більшість — це політична одиниця.
Але в будь-якому випадку, хоч яким би було рішення КС, очевидно, що в цьому скликанні переформатування більшості неможливе. Швидше за все, голосування в Раді будуть ситуативними. Тобто більшість голосів будуть набирати ті законопроекти, про які домовилися завчасно. А що стосується дострокових виборів, то вони якраз цілком можливі. Інша справа, що їх ніхто не хоче. Ані народ, ані політики.
Про можливі політичні розклади нового сезону ми розпитали провідного українського політолога Володимира ФЕСЕНКА.
— Володимире В’ячеславовичу, у вівторок Марина Ставнійчук, секретар Національної конституційної ради, заступник голови Секретаріату Президента, заявила, що фракції Блоку Юлії Тимошенко та Партії регіонів при підготовці своїх змін до Конституції України фактично вступили в змову. Як вам така страшилка Секретаріату.
— Я би не говорив про змову, але ймовірність тактичного союзу між Партією регіонів і БЮТ потенційно існує. Реальних якихось домовленостей між БЮТ і Партією регіонів, на мій погляд, немає. Тим більше, що інтереси їх не співпадають: Партія регіонів все ж таки сподівається викорінити Тимошенко з крісла прем’єра й прийти до влади. От якщо їм це не вдасться, якщо вони побачать, що Ющенко починає якусь свою гру, тоді я не виключаю спільних дій на конституційному полі.
Мені здається, що зараз усі публічні дії в цій сфері поки носять тактичний характер — лякають один одного. Секретаріат Президента буде лякати суспільство змовою олігархів БЮТ і олігархів ПР. А БЮТ буде залякувати Секретаріат Президента, що якщо вони будуть продовжувати війну, будуть намагатися прибрати Тимошенко з поста прем’єра, то БЮТ буде домовлятися з Партією регіонів про Конституційну реформу, яка обмежить повноваження Президента.
— У вересні Конституційний Суд повинен ухвалити рішення — є коаліція чи ні. Які тут можливі варіанти розвитку подій?
— На мій погляд, таке рішення вкрай необхідне, оскільки воно зніме напруження, дискусії, різного роду непорозуміння: є все ж таки юридичний статус у коаліції, вона правочинна чи ні? Рішення Конституційного Суду може зняти цей нарив. І далі вже ситуація повинна розвиватися за політичною та правовою логікою, яка закріплена в Конституції. Яка це логіка?
Якщо буде позитивне рішення Конституційного Суду (в тому значенні, що коаліції немає), починається відлік 30 днів на формування нової парламентської коаліції. Сформувати її надто складно. Можливі два варіанти коаліції: це або розширення нинішньої коаліції за рахунок блоку Литвина, або спроба сформувати коаліцію в складі Партії регіонів і Нашої України. Можливо, за участі блоку Литвина. Тут проблема в тому, що на даний момент немає більшості в «Нашій Україні», яка б підтримала створення такої коаліції. Такий варіант можливий, але знов-таки мінімальний, оскільки геополітична ситуація фактично розколює парламент. Ослаблює можливість домовитись.
І якщо не створюється коаліція, тоді Президент стоїть перед вибором: або провести дострокові парламентські вибори, або певний час дати попрацювати Верховній Раді в безкоаліційному форматі. Це також можливо. До речі, я не виключаю, що це може виявитися найрезультативнішою формою роботи Верховної Ради.
Якщо ж виявиться, що коаліція існує, то залишаться всі ті проблеми, які були раніше. Адже де-факто коаліції вже немає, там немає більшості. Тому працювати Верховна Рада може тільки в режимі ситуативних домовленостей. Уряд Тимошенко фактично діє в режимі уряду меншості. І будь-яке рішення, яке потрібно провести в парламенті, вони можуть провести тільки домовляючись з більшістю депутатів з НУ-НС ( з іншими вже неможливо домовитись), або з комуністами. Іншого варіанту немає.
— Всі відмітили, що Тимошенко не було на параді, хоч як прем’єр вона повинна була бути присутньою. Чи означає це, що війна між прем’єром і Президентом переходить в якісно нову фазу?
— Відсутність прем’єра на параді підтверджує, що вони вже психологічно не готові бачити один одного поруч. Це вже на рівні психології — взаємне неприйняття. Рано чи пізно кількість обвинувачень, кількість усього того бруду, який викидається на адресу один одного, переходить у якість. Це був шлюб за розрахунком, і подружжя вже роз’їхалося у різні квартири. Вони не просто б’ють посуд. Вони не хочуть жити разом. Справа закінчиться формальним розлученням. Питання тільки в тому, коли і з якого приводу воно станеться.
— Тобто Тимошенко піде на президентські вибори...
— Вона вже йде на президента де-факто. Думаю, політична заява про те, що вона йде на посаду президента, буде зроблений в останній момент. У громадській думці Тимошенко вже реальний кандидат на пост президента. І з цієї точки зору питання піде-не піде — це питання тактичних ігор. Ще півроку тому можна було б передбачити, що Ющенко та Тимошенко домовляться. Зараз така ймовірність — це піввідсотка.
— Дивує завзятість, з якою Тимошенко весь час повторює свою тезу про єдиного кандидата.
— По-перше, тема єдиного кандидата від демократичного табору буде розігруватися. Більш того, я ризикну передбачити, що частина демократичного табору буде розігрувати тему єдиного кандидата в такому ракурсі, щоб ним не був ані Ющенко, ані Тимошенко. Це цілком можлива версія і цілком можлива відповідь на нинішній конфлікт, який розколює демократичний табір.
Останні події так само показують, що цілком можливо, буде задіяний так званий геополітичний сценарій виборчої кампанії. Коли будуть вибирати не між окремими політиками, а між двома моделями зовнішньополітичного курсу. Тобто ми стоїмо перед загрозою війни з Росією, тому або ви голосуєте за ворога Росію та російську п’яту колону, або ви голосуєте за патріотичного національного керівника, який разом із Заходом збереже Україну від поневолення Росією.
