Майбутні вибори створюють серйозну проблему для кримських татар, яка, безперечно, ще дасться взнаки владі. На виборах до ВР Криму 1994 року, здобувши у тяжкій боротьбі (мітинги, пікетування, сидіння на рейках) доповнення до Закону "Про вибори ВР Криму", що забезпечувало квоти для депортованих, кримськотатарський народ обрав у багатомандатному національному окрузі 14 своїх депутатів. Нині ж питання про вибори ВР АРК залишається відкритим, не зважаючи на ухвалений кримським парламентом нормативно-правовий акт - Закон "Про вибори Верховної Ради АРК". У документі закладено змішану виборчу систему, але законодавству України не відповідає норма, у якій право висувати кандидатів мають не тільки партії, а й громадські організації з кримським статусом, національні громади, з'їзди тощо. Тобто, курултай знов отримав можливість висувати своїх кандидатів. Однак автономія позбавлена права ухвалювати свої закони і створений "акт" не можна вважати чинним.
Тепер складається така ситуація. Шанси депортованих провести своїх кандидатів на виборах ВР в одномандатних округах малоймовірні зі зрозумілих причин. До того ж, до кінця 1997 р. електорат кримських татар суттєво скоротився - зі 180 тисяч до 100-110. Це пов'язане з тим, що в 1994 р., згідно зі скасованим пізніше кримським законом, брати участь у голосуванні могли всі жителі Криму, які мають постійну прописку. Тепер електорат штучно зменшився на 70 тис. репатріантів у зв'язку з тим, що в них немає громадянства України, наявність якого для виборців є нормою закону.
У разі ухвалення ВР України виборчого закону для автономії, що фактично виключає представництво кримських татар, "центр" напряму іде на конфлікт із найлояльнішими своїми громадянами у Криму.
Не виключено, що розуміння цього й стало одним з гальм в ухваленні Верховною Радою кримського закону про вибори. Голову у пісок - відома політика.
Окрім того, у складному становищі опиняються лідери меджлісу, яким і без того дорікає радикальна опозиція за те, що "вони продалися владі та забули про свій народ". Різко може бути поставлене питання про те, що, незважаючи на присутність представників меджлісу в органах державної влади, їм не вдалося проштовхнути розв'язання проблеми повернення та влаштування кримських татар, не вдалося домогтися і закріплення гарантованого представництва у владних структурах Криму. Розкол не виключений на курултаї, який, можливо, триватиме до виборів. І в цьому разі не відомо, за ким піде народ - за радикально-екстремістською силою чи за державниками, які діють в правовому полі України.
Розуміючи це, лідери меджлісу можуть вирішити бойкотувати кримські вибори, відізвати своїх депутатів з нинішньої Верховної Ради і встати у жорстку опозицію до влади Криму.
Таким чином, можна говорити про обриси нового конфлікту між владою та кримськотатарським народом та про небажання ані кримської влади, ані офіційного Києва взяти на себе відповідальність за поновлення політичних прав (гарантоване представництво, громадянство) депортованого народу. А крок, до якого змушений був вдатися меджліс, блокуючись із Рухом, щоб провести свого представника - лідера Мустафу Джемілєва в український парламент, погіршить становище. Кримський електорат, який слабо розуміється на внутрішньополітичних нюансах досі "асоціює" Рух з Бандерою, "потягом Хмари" та унсовцями.
