Ставлення влади до виборів колишній голова уряду розцінив як «цинічне, ніж «те, що ми бачили 12 років тому». Не менш різко він висловився і на адресу блоку «За ЄдУ!», діяльність якого його «просто шокує». Далі, сердитий, в межах розумного, В. Ющенко постарався розвіяти підозру у своїй опозиційності. Причому зробив це вельми комічно. За його припущенням, лідер блоку «За ЄдУ!» і одночасно голова Адміністрації Президента Володимир Литвин, «можливо, не інформований про те, що відбувається в регіонах». Проте нинішні вибори в Україні В. Ющенко назвав «найбруднішими» з йому відомих. «З кожним днем, — без ентузіазму зазначив він, — я стаю все більшим песимістом». Очевидно, до подібного світосприйняття улюбленця публіки, в свій час приголубленого владою, підштовхнув вихід у світ реальної української політики.
Для розчарування у Віктора Андрійовича повинні бути підстави, оскільки свою роль в українському політикумі на найближчу перспективу він, судячи з усього, оцінював дуже високо. Принаймні, в прес-релізі, поширеному в Дніпропетровську, його подавали і як «духовного лідера нації», і як лідера політичного, «якого український народ обирає з надією на краще життя». Сам екс-прем’єр, що вельми скептично і навіть образливо відгукується про діяльність нинішнього уряду, без зайвої скромності заявляв дніпропетровцям, що для того, щоб вивести країну з кризи, в яку вона потрапила через непрофесійне керівництво, йому досить всього лише одного року.
Незважаючи на скарги про перешкоди чиновників в Дніпропетровську для спілкування з виборцями, лідеру «Нашої України» було створено всі умови. На зустрічі в місцевому театрі, куди «духовний лідер нації» прибув у супроводі співачки Оксани Білозір він, стоячи навколішки, картинно цілував ікону і годину розповідав дніпропетровцям про досягнення періоду свого прем’єрства. За словами В. Ющенка, діяльність його уряду ніби врятувала Україну від дефіциту, забезпечила економіці небачені темпи зростання і позитивне торгове сальдо. Щоправда, під акомпанемент українських пісень, як бувалий піарщик, Віктор Андрійович й словом не обмовився про джерело тогочасного економічного зростання — експеримент у гірничо- металургійній галузі, розпочатий ще при попередньому уряді і завдяки підтримці Президента. Не говорив він і про сприятливу на той час зовнішньоторговельну кон’юнктуру, коли український метал за низькими цінами продавався на світовому ринку, а згодом Україна отримала десятки антидемпінгових процесів. Обійшов колишній прем’єр і делікатну тему дворазового підвищення в 2000 році тарифів на комунальні послуги, через яке розлютовані дніпропетровці обступали мітингами і пікетами міську раду і обласну адміністрацію. Натомість, Віктор Андрійович детально розповідав, як вони разом iз колишньою «газовою принцесою» Ю. Тимошенко «розкуркулювали» українських олігархів.
Зрозуміло, виборець на Дніпропетровщині, вже обдурений на минулих виборах обіцянками іншого екс-прем’єра — П. Лазаренка — не такий довірливий, як раніше. А тому лідера «Нашої України» в записках із залу діймали їдкими питаннями про його причетність до скандалів навколо блоку «Україна» та валютних рахунків за кордоном. Колишній голова Нацбанку і екс-прем’єр, не моргнувши оком, «переводив стрілки» на інших, подаючи надію потерпілим вкладникам на те, що банк «Україна» «ще можна врятувати». Особисто його, як признався В. Ющенко, «як банкіра» завжди рятувало те, що він ніби «не залишає боргів».
Напередодні 8 березня Віктор Андрійович захищав свою давню соратницю, а нині лідера «Батьківщини» Юлію Тимошенко: «Я не можу коментувати її діяльність, — зазначив він. — Нехай своє слово скаже суд». Проте сердиті виборці в залі, незважаючи на доводи екс-прем’єра, підозрювали свою землячку в тяжких гріхах.
За самим Віктором Андрійовичем дніпропетровці також помітили невеликий «грішок». Незважаючи на професію банкіра, яка передбачає в усьому точність, під час свого перебування в Дніпропетровську В. Ющенко постійно запізнювався. Лідера «Нашої України», що знаходився в стані цейтноту, виручала все та ж Оксана Білозір. Мабуть, не задовольнившись результатами візиту, Віктор Андрійович пообіцяв на прощання «написати кожному виборцю листа».
