Після новорічних вік-ендів Верховна Рада вирішила попрацювати на місцях і в комітетах, тим самим поклавши відповідальність за газові «витівки» на Президента й уряд. Їй би імпічмент організувати, чи там примус до відставки, або... — так ні ж, на місцях воно спокійніше. А що до країни? А на те і Президент з урядом, щоб ділити не тільки владу, але й відповідальність.
Газовий ангажемент підписано.
І що тепер лихословити? Цей факт належить історії, та могутній потік піару не змовкає. Що ж зробила Юлія Володимирівна такого, що відразу всім наступила на «мозоль»? Хоча, звісно, він у кожного свій, та все ж.
Прем’єр-міністр виявила себе як політик ситуації. Жорстко, безоглядно вона ухвалила єдине вірне рішення в ситуації, що склалася, граючи на випередження, причому в доволі стислі строки.
Плюси.
Змінився принцип формування ціни. Він став ринковим, передбачуваним, пов’язаним із нафтовими цінами, які пішли вниз і навряд чи піднімуться до колишніх висот. Україна відійшла від політики «було б добре, якби...», що дозволяє закладати до бюджету реальні цифри. Такого об’єму газу, як у той самий період початку 2008 року, вже не потрібно через спад виробництва. І споживання газу вже дисциплінуватиме, точнісінько так само, як встановлений у квартирі лічильник витрат води. А між тим, навіть час переходу на ринкові ціни на газ підвернувся вдало.
Стала очевидною гостра необхідність впровадження енергозберігаючих технологій, причому саме в період спаду виробництва. Що дозволить Україні вийти з нинішнього стану конкурентоспроможною.
Конкретизується робота уряду.
Врятована від замерзання Європа запам’ятає свою рятівницю, що забезпечує Юлії Володимирівні місце в керівних структурах Євросоюзу. А це вже повністю міняє внутрішню політичну архітектуру України. БЮТ, залишившись без лідера, вже не буде серйозною силою. Обидва Віктора домовляться, можливо навіть, аналогічно з Росією, передаючи пост прем’єр-міністра один одному.
Такий підхід цілком європейський, якщо Європа зацікавлена зрушити політичну ситуацію в Україні у бік стабільності, навіть не втручаючись у внутрішні справи.
З від’їздом Дж. Буша до Техасу на пенсійні хліби, принаймні, півроку Америці буде не до України. А враховуючи наш нестабільний час — півроку це дуже великий термін, за який усе може змінитися докорінно, причому не у кращий бік. Барак Обама лише починає, а стабільна Європа поряд. Поряд і Росія, яка заявила про готовність надати допомогу Україні. Надходять зміни, в тому числі й у пріоритетах зовнішньої політики.
Втім, ми замріялися.
А що ж мінуси?
Віддавлені «мозолі» секретаріату Президента — це не страшно. Міжсобойчик місцевого значення триває з часів Майдану. Страшне інше — що в піарі нападів на прем’єра можна легко не помітити те нове, яке пробиває собі дорогу в цей непростий час.
