Перспектива G20 для України цілком реальна, якщо країна проведе швидкі реформи водночас на великій кількості фронтів. Таку думку під час перебування в Києві з лекцією на запрошення Київської школи економіки висловив колишній віце-прем’єр-міністр, міністр фінансів, екс-голова Нацбанку Польщі, професор Варшавської школи економіки Лєшек Бальцерович.
З його слів, для швидкого економічного зростання Україна мусить провести реформи, які б зменшили зростання бюджетних видатків, не покритих доходами. «Безумовно, має бути проведено підвищення пенсійного віку. Також потрібна лібералізація ринку праці, створення рівних умов для ведення бізнесу. Але поки в політиці превалюють групи, які не зацікавлені в реформах, а зацікавлені в преференціях для політично ангажованого бізнесу, країна не буде розвиватися належним чином», — зазначив Бальцерович.
На його думку, якщо країна прогавила першу фазу, вдалу для «шокової терапії», то радикальні реформи треба робити на другій, не робити ж їх зовсім не вийде. «Потреба у трансформаціях нікуди не зникає. Вона натомість навіть розростається», — каже Бальцерович. Якщо не лібералізувати економіку комплексно і виважено, не створити умов для конкуренції, то у її секторах починають «заводитись» олігархи, які «обростають» політичними зв’язками.
Бальцерович каже, що економічне зростання можна порівняти з автомобільними перегонами на великій дистанції. Щоб їх виграти, на його думку, потрібно, по-перше, мати добру автівку. «Якщо це соціалістичний автомобіль, то ви не виграєте, — натякає на хибність захоплення надмірними пустими «обіцянками» архітектор польської економіки. — В підсумку ж перемагає той, хто має не тільки гарне авто, а й більшу швидкість. Але, ще ж треба уникати аварій та поломок авто... Важливо також — хто сидить за кермом. Тобто мова йде про економічну політику, яка залежить від керівників виконавчих установ».
КАПІТАЛІЗМ «КУМІВСТВА» ПІДРИВАЄ ЧЕТВЕРТУ КОЛОНУ ЕКОНОМІКИ
У ході реформ, переконує автор «Плану Бальцеровича», країні треба збільшити частку приватного сектору, зменшити роль протекціонізму та посилити конкуренцію. Утім щодо останньої, то її основний ворог на його думку, — олігархічний капіталізм. Адже він не лише несправедливий стосовно бізнесу, але й фактично підриває основи ринкової економіки. Шкодить економічному розвиткові на думку польського професора, й надмірний соціалізм. «Якщо рухатися в цьому напрямку, то незалежно від економічних рецептів — на вас чекає фіаско, катастрофа», — констатує він. З його слів, жодного позитивного прикладу економічного успіху соціалізму немає. Проте не можна надмірно ідеалізувати й капіталізм. При неправильній моделі його розбудови, каже професор, виникають різні «патології». Ціна поганого капіталізму, яку суспільству доведеться заплатити за нього, — деструктивні реформи, які не дають розвиватися приватній власності, конкуренції та ведуть до зростання податків, сповільнення темпів економічного зростання. За словами Бальцеровича, сьогодні є чимало прикладів подібних викривлень. Одним із них є кроні-капіталізм, який іще називають капіталізмом «кумівства». «Він призводить до підриву конкуренції та видачі друзякам-однокашникам великих пільгових кредитів. І потім стається вибух — булька лопає», — пояснює реформатор. Бальцерович застерігає: концентрація політичної влади при капіталістичній моделі розвитку призводить до кризи.
НАЙБІЛЬШІ РИЗИКИ — ПОЛІТИЧНА КОРУПЦІЯ І СОЦІАЛЬНИЙ ПОПУЛІЗМ
У цілому нічого такого, про що б не говорила чи чого б не знала українська команда реформаторів, Бальцерович не сказав. Однак, одна справа знати й говорити, а інша — коли досвідом ділиться практик. Людина, яка все про що радить, уже втілила у життя. Тож не дивно, що як тільки у зали з’явилася можливість поставити запитання польському реформаторові, про що зайшла мова в першу чергу — проблема, яку українці не можуть вирішити ось уже 20 років — корупція. Перше, що порадив Бальцерович, це чітко розмежувати поняття. На його думку, слід розрізняти так звану дріб’язкову корупцію (хабарі дорожнім інспекторам та лікарям) і високу (коли у системі хабарів і поборів погрузли усі щаблі влади, починаючи із самих високих). Остання є набагато небезпечніша для держави. «Тут потрібні глибинні політичні зміни», — переконаний Бальцерович. На його думку, цей поворот у державі може відбутися за декількох принципових умов, першою з яких є відкриті ЗМІ, що можуть бути незалежними від груп, які наживаються на корупції. «Громадське телебачення, звичайно, менше заробляє, аніж приватне, — каже Бальцерович. — Але потрібен також громадський тиск, громадська думка. Треба показувати корупцію — що від неї буде». Другою принциповою складовою, на думку польського реформатора, є повсякчасний тиск громадської думки. Тому державі потрібно виховувати громаду. «У Польщі ми мали корупційні афери. І це призвело до політичного шоку, — ділиться досвідом Бальцерович. — Були звинувачення у політичній корупції. Як наслідок, реакція виборців була така, що політичний краєвид докорінно змінився. Соціал-демократична партія тоді була звинувачена у політичній корупції. І ця партія практично зникла, її знищили виборці, хоч не було достатньо доказів, але були дуже глибокі підозри, що ті ватажки були задіяні в корупції. Тому сталася політична революція». І, нарешті, третій архіважливий компонент — це система незалежних судів.
КРАХ ЕРИ ПОЛІТИЧНИХ «ДІДІВ-МОРОЗІВ» ОЧЕВИДНИЙ...
Однією із найрезонансніших заяв Бальцеровича того вечора стала ідея краху так званих політичних «дідів-морозів». «Греція — гарний приклад надмірного використання коштів із бюджету на соціальні потреби. Забагато людей вірило, що прийде Дід Мороз із подарунком. І всі, немов діти, чекали, коли політики, прийшовши до влади, виконають соціальні обіцянки. Зрештою, це й спричинило кризу. Тож найважливіша причина фіскально-фінансової та податкової криз — надмірні бюджетні соціальні видатки, які пояснюються наявністю політичних «дідів-морозів». Але реальна криза змінює віру в соціального Діда Мороза», — говорить він.
На його думку, час керманичів, які годують соціальними обіцянками, минув. Треба забути про політику і діяти в інтересах економіки, підкреслив він. Тобто, на його переконання, до керма мають прийти фахівці, які дорожать своїм реноме і думають не про короткострокове заробляння політичних балів, а про стратегічний добробут країни — саме це є секретом польського економічного прориву.
Описуючи свій досвід реформ, він розповів, що на початку 1990-х років йому довелося діяти радикально. «Ми не вичікували відповідного моменту, тому що кожен день затримки міг нашкодити країні. Ми вирішили починати з найболісніших речей — низькі ціни на їжу, на енергоносії, будь-який ціновий контроль з боку держави пішли в минуле», — зазначив Бальцерович. З його слів, реформи також супроводжувалися потужною інформаційною кампанією. «Наприклад, ми випустили «чорну книгу» зайвих видатків держави, широко висвітлювали нашу діяльність у медіа», — сказав він. І наостанок Бальцерович поділився ще одним рецептом успішного реформатора. На його думку, хорошому державному діячу потрібно мати міцний внутрішній стрижень, він має бачити стратегічний курс і не відхиляться від нього й на соту частинку градуса. «Політики повсякчас зазнають тиску зі боку суспільства. Дай мені, «діде-морозе», оте й оте — це чи не щоденні позиви з народу, — каже Бальцерович. — І політики часто-густо піддаються оцим проханням і починають тринькати бюджетні гроші, яких не мають».
