Слова Президента розійшлися з його справами. Причому помітно, як ніколи. Так, у нещодавньому інтерв’ю чотирьом каналам Віктор Ющенко заявив, що виступає проти надання недоторканності депутатам усіх рівнів. І навіть повідомив про свій намір звернутися до Конституційного Суду за роз’ясненням: «народний депутат — це спеціальна особа чи пересічний громадянин». А наступного дня підписав зміни до закону, що встановлює недоторканність для депутатів місцевих рад. (Їх в Україні, за деякими даними, близько 250 тисяч.)
Згідно з підписаними змінами, депутата місцевої ради тепер не можна притягнути до кримінальної відповідальності, арештувати або застосувати адміністративне стягнення без попереднього розгляду питання місцевою радою. У разі відмови сільської, селищної, міської (міста районного значення), районної в місті ради в наданні згоди на притягнення депутата прокурор має право внести подання до відповідної районної або міської ради. У разі відмови міської або районної ради надати таку згоду, питання може бути вирішене, по суті, за поданням прокурора Криму або прокурора області, Верховною Радою Криму або відповідною обласною радою. У разі незгоди з рішенням обласної, міської ради, Київської та Севастопольської міськрад про відмову в наданні згоди на притягнення депутата до відповідальності, генпрокурор має право звернутися з поданням про вирішення питання по суті до Верховної Ради, йдеться в законі.
Непослідовність Президента не могла не викликати серед експертів і політиків дискусії про її видимі та невидимі причини і наслідки. Так, у підписанні Президентом змін до Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» аналітик департаменту політконсалтингу MARTIN group Павло Кругляковський убачає готовність Віктора Ющенка... відкликати свій підпис під меморандумом із Януковичем. (Це при тому, що цей крок Президента виглядає радше як виконання обіцянок, встановлених меморандумом). Так, П. Кругляковський вважає, що, з одного боку, підписання змін ще раз свідчить про тактичний характер домовленостей, досягнутих 22 вересня між В. Януковичем і В. Ющенком. Такий підхід робить можливим тиск на Президента зі сторони В. Януковича та підтримку гарантом Конституції фактично антиконституційних положень закону, що визнав і сам Президент під час свого інтерв’ю за день до підписання змін. Однак, з іншого боку, пояснює експерт, задекларований під час того ж інтерв’ю намір внести подання до Конституційного Суду з метою зняти недоторканність із депутатів усіх рівнів можна розцінювати як фактичне відкликання Віктором Ющенком свого підпису під меморандумом. Такий крок із боку почесного голови НСНУ в разі вдалого вирішення питання дозволяє усунути негативні політичні наслідки «технічного союзу» з Віктором Януковичем, каже П. Кругляковський.
Судячи з усього, питання про депутатську недоторканність незабаром справді надійде на розгляд Конституційного Суду. Так, керівник юридичного департаменту Центрального виконкому Народного Союзу «Наша Україна» Олег Бойко заявив, що зміни до закону «Про статус депутатів місцевих рад», які відновлюють інститут депутатської недоторканності, «суперечать низці положень Конституції і вимагають висновку Конституційного Суду». «Бажання захистити себе від політичних ворогів не повинне змінюватися на «дах» для криміналу», — передає слова Бойка прес-служба НСНУ.
Про необхідність відповідної експертизи підписаного Президентом закону заявила також громадянська партія ПОРА. За словами заступника голови політради ПОРИ Сергія Євтушенка, закон про недоторканність депутатів місцевих рад порушує Конституцію України, суперечить принципам соціальної справедливості, сприяє криміналізації органів влади та покриває злочинність в Україні. У зв’язку з чим ПОРА заявляє, що «вдасться до рішучих дій із вимогою термінової експертизи цього закону Конституційним Судом».
Логіку дій Президента, а також мотивацію прийняття цього закону Верховною Радою «Дню» прокоментував голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир ФЕСЕНКО:
— У цьому випадку Президент діяв за принципом: щоб «і вовки були ситі, і вівці цілі». Тобто він спробував зберегти політичне обличчя, заявивши публічно про своє негативне ставлення до відновлення імунітету депутатів місцевих рад. Але при цьому як привід для підписання закону було використане формальне порушення процедури ветування. Терміни ветування цього закону були пропущені. Про це першим сказав спікер парламенту Володимир Литвин, нагадавши Президенту, що він повинен підписати закон. З’явився майже ультиматум із боку Віктора Януковича, який пригрозив відкликати свій підпис під меморандумом, у якому також йшлося про підписання цього закону Президентом. У результаті була знайдена така формула «компромісу», коли Президент публічно засудив відновлення депутатського імунітету на рівні місцевих рад, але при цьому був вимушений підписати цей закон. Але я припускаю, що незабаром буде подання до Конституційного Суду з приводу конституційності цієї норми. Оскільки свого часу КС уже висловлював критичні зауваження з цього питання.
На мій погляд, ініціювання цих змін на сьогодні пов’язане зі спробою нової влади розібратися з правопорушеннями представників колишнього режиму, в тому числі на рівні місцевих рад. Ми пам’ятаємо справу того ж Бориса Колеснікова, було також багато подібних, але менш відомих справ. І більшість фігурантів саме були депутатами місцевих рад. Зараз надання цим депутатам недоторканності дозволить їм легально уникнути спроб політико-правового натиску з боку нової влади та правоохоронних органів. Зокрема, саме з цієї причини на прийнятті цих змін наполягала Партія регіонів В. Януковича. За нього також проголосувала більшість інших депутатських груп і фракцій.
Друга причина, на мій погляд, пов’язана з тим, щоб таким чином підвищити привабливість виборів до місцевих рад. І я тут бачу ще один небезкорисливий мотив. Для багатьох партій, які зараз формують свої списки на вибори не тільки до Верховної Ради, а й до місцевих рад, це буде гарною можливістю підняти вартість місця в списку на виборах до місцевих рад.
Практика і режиму Кучми, і нової влади продемонструвала, що, на жаль, спроби тиску на представників депутатського корпусу існують. І для того, щоб відкинути або обмежити можливість такого тиску, все-таки необхідна особлива процедура притягнення представників депутатського корпусу до кримінальної відповідальності. Інша річ, що ця процедура повинна бути реалізовуваною. Не повинно бути абсолютного імунітету депутатів від кримінальної відповідальності. Тобто треба знайти якусь іншу формулу, що вирішила б цю проблему як в інтересах суспільства, так і в інтересах політичних сил.
