Слідство тривало понад два роки й завершилося суворим вироком Деснянського районного суду Чернігова. Молоді люди отримали п’ятдесят шість із половиною років ув’язнення на всіх. Найбільше (11 років і 8 місяців) отримав ватажок «робінгудів» Владислав Попович, у якого на волі залишилися дворічна донька та молода дружина.Міліція та прокуратура називають їх особливо небезпечним збройним угрупованням, яке діяло на території Чернігівської області та займалося бандитизмом. Згідно з матеріалами слідства, члени організованої злочинної групи, до складу якої входило троє неодноразово судимих за тяжкі злочини громадян, упродовж 2009—2010 років здійснювали озброєні напади й силове захоплення мешканців Ніжина та області, завдавали їм тілесних ушкоджень, у тому числі — із застосуванням вогнепальної зброї, а також вимагали гроші.
Самі ж обвинувачені неодноразово заявляли із зали судового засідання про те, що потерпілі і є продавцями наркотиків. Адвокати підсудних запевняють: справу сфабриковано. «Минуло два роки слідства й суду, впродовж яких суддя Андрій Стеблина не лише заплющив очі на всі свідчення про наркоторгівлю, але й вигнав київських адвокатів-волонтерів, котрі рік їздили до Чернігова захищати хлопців», — коментує адвокат Владислава Поповича Катерина Нікітюк.
«Більшість потерпілих почали звертатися з заявами вже після затримання Поповича. Органи слідства, напевно, навчилися передбачувати, хто на кого й коли напише заяву. Інакше я цього пояснити не можу», — говорить відсторонений від захисту підсудних адвокат Олександр Заруцький.
Під час судових засідань підсудні не заперечували того, що й справді відстежували наркоторговців, робили контрольні закупівлі, дійсно застосовували фізичну силу та знімали на відео їхні щиросердні зізнання. «Робінгуди» готові відповісти за самоуправство. Втім, підсудні рішуче заперечують факти вимагання. Кажуть: усе, що вони знімали на мобільний телефон, — правда.
«Стосовно заяв підсудних про те, що потерпілі причетні до незаконних оборудок, проводилися перевірки. У порушенні кримінальної справи відмовлено, ці постанови не оскаржувалися», — говорить прес-секретар Чернігівського обласного прокурора Валерій Литовченко.
Як уже зазначалося, найтяжче покарання — 11 років і 8 місяців — отримав Владислав Попович. Інші члени групи отримали менші терміни: Анатолій Попович — 8 років, Рустам Урафгєльдиєв — 9 років, Сергій Ярмоленко — 10 років і 6 місяців, Андрій Бондаренко — 10 років і 4 місяці. Просто в залі суду було взято під варту Дмитра Волика, котрий також відбуватиме свої 7 років покарання. Всім звинуваченим суд присудив конфіскацію майна.
Не зволікаючи на те, що суддя попросила вивести всіх, конвой дав можливість засудженим висловитися. Владислав Попович виступив із заявою: «Правоохоронці Чернігівщини й надалі будуть покривати наркоторгівлю, отримуючи від дилерів гроші, розкриття злочинів і зірочки собі на погони. Протягом трьох місяців громада нашого міста зробила те, чого за двадцять років не зробили правоохоронні органи. Впродовж трьох місяців у Ніжинському та Носівському районах не працювала жодна наркотична точка. Було повністю припинено наркоторгівлю в нашому районі. За що мене ув’язнено? Немає легітимного доказу моєї вини. Обвинувачення базується на словах наркоторговців. Більшість із них було раніше засуджено за розповсюдження наркотиків. Суд не викликав свідків, котрі підтверджують мою невинність. Зі справи зникли відповідні документи. Жодного нашого клопотання судом не було задоволено...»
У свою чергу чернігівська міліція надала свій коментар: «Під час супроводження кримінальної справи працівниками управління боротьби з організованою злочинністю УМВС в Чернігівській області задокументовано тринадцять злочинів, одинадцять з яких скоєно в складі організованої злочинної групи. Серед інкримінованих та задокументованих злочинів: бандитизм, п’ять вимагань, два розбійні напади, грабіж, незаконний обіг вогнепальної зброї та наркотичних засобів, незаконне заволодіння транспортним засобом, викрадення документів». За словами правоохоронців, потерпілим громадянам завдано збитків на суму близько 100 тисяч гривень.
Що про це думають ніжинці?
Олександр ФЕДОРЕЦЬ, працівник фірми:
— За період діяльності цих хлопців у Ніжині зачинилися всі точки зі збуту наркотиків. Ніжин — це периферійне місто, водночас тут знаходиться вузлова станція, тому воно перспективне щодо відкритості, мобільності та збуту наркотиків в інші регіони, зокрема і в нашу столицю. Зараз багато хто говорить про самоуправство з боку «робінгудів», але якщо твій брат, син або батько «сидить» на героїні, а ти законно не можеш покарати того, хто йому цю гидоту постачає, то іншого виходу немає, окрім як вирішувати цю проблему в силовому руслі. Ці хлопці знайшли у собі сміливість зробити те, про що багато хто тільки говорив.
Олег МІРОШНИК, старшокласник:
— У цій справі багато темних плям, однак практично всі ніжинці здивовані таким вироком суду. Тут треба радше говорити про самоуправство, ніж про організоване злочинне угрупування. Зважаючи на те, що я чув, цих хлопців треба вважати героями, а не злочинцями, адже вони, ризикуючи своїм життям, здоров’ям і перспективою бути ув’язненими не побоялися кинути виклик наркоторгівцям.
Микола ШКУРКО, директор благодійного фонду «Ніжен»:
— Я вважаю, щодо цієї проблеми обидві сторони зайшли в глухий кут. «Робінгуди», якщо вони дійсно такі, діяли неправовим способом. Це очевидно, бо вони все-таки тероризували тих людей, яких підозрювали. І треба зазначити, що і кармалюки, і робінгуди, і пугачови та інші були терористами, висловлюючись сучасною мовою. Звичайно, це неприйнятно. Але, можливо, ці хлопці не бачили іншого виходу з того глухого кута, в який завела їх наша так звана правоохоронна система. І той вирок, який вони дали, теж говорить про те, що наші правоохоронці далеко зайшли в цьому питанні. Адже ніжинська громадськість не поінформована про зміст цього питання, ми лише знаємо, що є така проблема, але не знаємо, яка інформація достовірна, і що тут відбувалося. З одного боку, нуль інформації від компетентних офіційних органів, з другого боку — дуже суворий вирок: 12 років. І жодних пояснень, що наштовхує на різні думки...
