Юрій МАЖУГА, народний артист СРСР:
— До галасу й метушні з приводу зміни на будівлі Верховної Ради старої символіки на нову я ставлюся спокійно. Ми дійсно живемо в іншій країні, потрібні власні атрибути державності. Але разом з тим є гори невідкладних проблем, що вимагають першочергового розв'язання. А наші депутати більше імітують свою бурхливу діяльність. Від них народ чекає не маршів і демаршів «правих» і «лівих», а конкретних законів, що поліпшуватимуть життя країни загалом. Впевнений, що пересічного громадянина України більше хвилюють питання виплат заборгованості по зарплатах, пенсіях, зміни в оподаткуванні, а не яке ліплення красується на фасаді ВР. У пресі проскакували цифри, скільки нам коштуватиме заміна тоталітарної символіки. Це близько 120 тисяч гривень! Мені здається, що витрачати такі гроші сьогодні — недозволена розкіш. Я не належу до жодної партії або руху й не схвалюю крайніх методів. Тому пікети комуністів «не допустити вандалізму» й ініціатива робочої групи Народного руху України «прийти з молотками й самим відбивати серпи й молоти з фасаду» (як говорять ворогуючі сторони) не прикрашає ні тих, ні інших. Ми вже проходили такий період в історії, коли дощенту руйнували старе. Схоже, що так нічого й не навчилися. В запалу патріотизму депутати, мабуть, забули, що з 1996 року в нас і досі не ухвалено «Великий герб України». Варіанти тільки обговорюються. «Тризуб», котрий сьогодні використовують на державних нагородах, грошах і печатках, зафіксовано в Конституції, й він є тільки «малим гербом». Мені здається, що раніше треба ухвалити відповідний указ і тільки потім займатися «ремонтом» фасаду будівлі Верховної Ради.
Лесь ТАНЮК, голова Комітету з питань культури і духовності Верховної Ради:
— Акція зняття комуністичної символіки з будинку Верховної Ради — то мій проект. Комітет, котрий я очолюю вже багато років, неодноразово ініціював це питання, і тепер, здається, справа зрушилася. Цю символіку зняти необхідно. На те вона й символіка, щоб символізувати стан, в якому перебуває суспільство, держава. Уявіть собі на хвилинку таку ситуацію: німці прокидаються — і бачать на центральних площах своїх міст статуї Гітлера, Герінга тощо. Вони б, звичайно, одразу уявили, що повернулися сумнозвісні жахливі часи. Нині ми маємо сотні публікацій та підтверджень того, що коїла партія, котра виступала під цими серпами, молотками та зірками. Чомусь у нас вважається нормальним те, що всупереч відповідному указу Президента в містах України ще й досі стоять 8000 ідолів Ульянова-Леніна. І саме той фактор, що на стінах парламенту і досі збереглися ці тавра минулого, не дозволив Президентові присягати на Біблії. Узагалі, називаймо речі своїми іменами: ми ще досі оточені символами фашистської, людиноненависницької держави. Зміна символів — це першочерговий момент. Не можна бути вільним під старими іменами.
Сергій МАСЛОБОЙЩИКОВ, художник, кінорежисер:
— У мене до цього просте ставлення. Там, де це є твором мистецтва — нічого міняти не варто. Втім, у Києві й немає будівель, де цей стиль був би твором мистецтва. Наприклад, герб УРСР на колишній будівлі ЦК біля Михайлівського собору відповідав загальному, монументально-сталінському стилю будівлі й тому був самодостатнім. Але ось його прибрали й навісили там гігантського тризуба. Зробили це цілком по-дилетантському, без смаку — в результаті просто позорище якесь вийшло. Повторюся, ставлення моє абсолютно естетичне. Якщо нові символи не порушують загального вигляду будівлі, то тоді вони доречні. Інша справа, що самі будівлі комуністичної епохи в більшості є грубими, нецікавими, архітектурно не вражають, і міняти в них щось не жаль; а ось там, де така зміна ламає архітектурний задум, у цьому потреби немає.
Жанна БОДНАРУК, естрадна співачка, заслужена артистка України:
— Давно живемо в новій незалежній державі, а на будівлі парламенту красувався серп і молот — символіка країни, що зникла історично. Мене дивувало, що питання національної атрибутики не вирішили відразу, коли ухвалювали гімн. Розмови про фінансові витрати вважаю відмовками. Є певні статті витрат, за якими платити треба насамперед. Людей, які чіпляються за тоталітарні символи, мені щиро шкода. Радянська пропаганда так промила мiзки, що зробила з них зомбі.
