Серед усього, що було висловлене вчора паном Ющенком, важко обійти увагою його аргументи проти... запровадження в Україні парламентсько-президентської республіки (нагадаємо, саме посилення ролі парламенту було одним із пунктів пропонованої блоком славнозвісної угоди). «Вести зараз мову про те, яка система ефективніша — парламентсько-президентська чи президентсько-парламентська — значить дарма витрачати час, — сказав він. — Для парламентсько- президентської моделі треба дві речі — по-перше, усталена демократія, по друге — розвинена політична система. Коли половина населення не вірить у демократичні вибори, стан демократії нічого і коментувати. Коли є 135 партій і неможливо створити парламентську більшість, говорити про сильну політичну модель ризиковано. Можливо, на перехідний період більше виграє президентсько-парламентська модель — вона означає більш ефективні, динамічні рішення, хоча тут є небезпека одержати від цієї системи певні патологічні наслідки». При цьому Віктор Ющенко висловив свої сумніви відносно реальності запровадження парламентсько-президентської форми правління в Україні найближчим часом. «Залишається два роки до виборів Президента. Всі розуміють, що для того, щоб зробити конституційні зміни, треба дві сесії — принаймні півтора року, щоб будь-яку із сказаних (в президентському зверненні. — Ред. ) ідей формалізувати. Який парламент за рік до виборів буде братися за такі речі?» Одним словом, коли сам пан Ющенко виступає за певні зміни, вони вкрай необхідні і легко втілювані. Коли хтось інший, знаходяться «аргументи». Резони Ющенка найімовірніше полягають у наступному. При формуванні коаліційного уряду більшістю шанси стати прем’єром у нього невеликі. А рейтинг дозволяє сподіватися, що посилення ролі парламенту скоро не знадобиться.
В той же час В. Ющенко назвав першочерговим завданням... «повернути центр політичного життя до парламенту». Сьогоднішній парламент, на його думку, володіє «найбільшим демократичним потенціалом за всі роки існування України». Щоправда, для того, щоб більшість, яку утворить цей парламент, називалася демократичною, її, на думку Віктора Ющенка, повинні створити сили, «які перемогли на виборах». Під останніми мається на увазі, звичайно, блок «Наша Україна». В противному разі більшість буде «адміністративною». Відносно можливостей приєднання блоку «Наша Україна» до більшості, яка фактично вже вимальовується у парламенті з «найбільшим демократичним потенціалом», пан Ющенко сказав: «Ми є самодостатня політична сила. Якщо мова йде про формування більшості, я переконаний, що вона буде утворена виключно на основі консолідації демократичних сил. Можливий і крайній варіант, де будуть вжиті протестні засоби. Буде потреба — закличемо вийти на вулиці шість мільйонів виборців. М’яч зараз на стороні демократичних сил». Інакше кажучи, якщо не зможемо утворити свою більшість звичайними засобами, вдамося до крайніх. І тільки такою «демократичною» більшістю, вважає Ющенко, має бути утворений коаліційний уряд.
Слід, правда, зауважити — рішучості добиватися свого будь-якими засобами, особливо ж тими, що передбачають участь «шести мільйонів виборців», у пана Ющенка не відчувається. За його словами, радикальність дій блоку буде залежати від позиції влади. Віктор Ющенко підтвердив, що план дій «Нашої України» на 16 вересня буде вирішуватися 15 вересня на Всеукраїнському форумі демократичних сил. А поки що блок вирішив обмежитися Відкритим листом до Президента України, в якому главі держави зокрема пропонується підписати Договір про спільні дії між «демократично сформованою більшістю Верховної Ради та Кабінетом Міністрів України», «підтримати ініціативу «Нашої України» щодо утворення парламентської більшості на основі політичної сили — лідера парламентських виборів», «призначити сформований парламентською більшістю коаліційний уряд». Якщо уважно проаналізувати все вищенаведене, можна зробити припущення, що «Наша Україна» продовжує тактику торгів з владою. За деякою інформацією, згаданий форум демократичних сил — не що інше, як спроба Ющенка м’яко уникнути участі в акціях протесту, що шалено налякали його депутатів-бізнесменів. Логіка тут проста — «Наша Україна» заявляє, що вирішить, що робити 16 вересня, днем раніше, тобто 15 вересня. Але 15 вересня щось вирішувати пізно — якщо будувати барикади, то рішення про це слід було б приймати набагато раніше. На думку про «примиренську» тактику «нашоукраїнців», які при тому звичайно намагаються не втратити обличчя перед політичними партнерами, наводять і фрази Віктора Ющенка типу: «Демократичні сили повинні все на сьогодні зробити, щоб влада сіла за стіл переговорів», «в мене нема жодних зобов’язань в ту чи іншу сторону, ми будемо працювати виключно в контексті наших інтересів». Утім, якщо лідер «НУ» не бажає опинитися на політичному узбіччі, дуже скоро йому доведеться визначатися з позицією. І не лише кулуарно, але й публічно і зрозуміло. А складання подібних тестів дається йому вкрай важко.
