Лот №1 (86 у.о.) — про те, як ЗМІ із захватом показували кандидатів у президенти, що голосували за себе — куплений котом Матроскіним. Він завжди стверджував: «Праця на мою користь — облагороджує».
Лот №2 (62 у.о.) — про те, як Олександр Мороз, образ якого був наполовину соціалістичним, наполовину капіталістичним, загорівся любов'ю до комунізму — придбаний художниками-експресіоністами. «Ми також любили, — прокоментували вони, — додати у котрійсь картині то більше жовтої барви, то більше оранжевої. Але так, щоб, як Сан Санич, усе зафарбувати червоним — явний перебір».
Лот №3 (41 у.о.) — про те, як кандидатка у президенти Вітренко обіцяла Терьохіна і Пинзеника за «розвал економіки України на догоду світовому капіталу» запроторити на уранові копальні, але не пройшла до другого туру — куплений Пинзеником і Терьохіним, оскільки вони своє майбутнє бачать дещо в іншому світлі, аніж Наталя Михайлівна. Залишилося їм дочекатися результатів другого туру — лише тоді можна буде зітхнути спокійніше.
Лот №4 (17 у.о.) — про те, як у парламенті Росії депутати люблять вживати вирази на кшталт: шахрай, провокатор, покидьок, сволота, сука тощо — придбаний власником берлінського кафе «Грубий Готліб» — Готлібом (із «Сімнадцяти миттевостей весни»). Чим більше він поважав своїх клієнтів, тим грубіше до них звертався. Наприклад, Штірліцу він неодмінно говорив: «Тобі, свинюко, як звичайно, кави?». Цей епізод до фільму не увійшов із цензурних міркувань. Радянський розвідник (з ідеологічного фронту) після таких образ мав би відразу застрелити кривдника.
*У лотах використано інформацію агентства Інтерфакс-Україна, газет «Сегодня» та «Бульвар»
